Вивчення адекватності та збалансованості харчування. Методика розрахунку енерговитрат людини та її потреб у харчових речовинах

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Засвоїти гігієнічні принципи раціонального харчування, ознайомитись з методами медичного контролю за енерговитратами різних соціально-професійних і статево-вікових груп населення та оволодіти методикою визначення енерговитрат людини за допомогою хронометражно-табличного методу, навчитись розраховувати потреби в основних харчових речовинах.

 

 

1. Харчування та здоров? я людини. Види та основні теорії харчування.

2. Поняття про раціональне харчування як основу енергетичного та пластичного обміну речовин в організмі. Гiгiєнiчнi принципи раціонального харчування.

3. Фізіологічні основи енергетичного та пластичного обміну речовин в організмі. Методи визначення енерговитрат людини.

4. Фізіологічні норми харчування для різних груп населення. Поняття про коефіцієнт фізичної активності.

5. Класифікація нутрієнтів (харчових речовин) та їх функції в організмі (енергетична, пластична, каталітична, захисна).

6. Фізіолого-гігієнічна характеристика основних харчових речовин (білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів).

7. Методика розрахунку потреб людини в харчових речовинах.

 

ЗАВДАННЯ:

 

1. Провести хронометраж робочого дня студента (виконується напередодні практичного заняття).

2. За допомогою хронометражно-табличного методу визначити власні енерговитрати студента за добу.

3. Розрахувати відповідно до енерговитрат добову потребу в основних харчових речовинах (білках, жирах, вуглеводах, вітамінах А, С та групи В, мінеральних речовинах Са та Р).

 

 

1. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни. /Є. Г. Гончарук, Ю. І. Кундієв, В. Г. Бардов / За ред. Є. Г. Гончарука. – К. : Вища школа, 1995. – С. 434-458.
2. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. / Е. И. Гончарук, Ю. И. Кундиев, В. Г. Бардов и др. – К. : Вища школа, 2000. – С. 512-538.
3. Даценко І. І., Габович Р. Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К. : Здоровя, 1999. – С. 313-353.
4. Габович Р. Д., Познанський С. С., Шахбазян Г. Х. Гигиена. – К. : Вища школа, 1983. – С. 134-155; 252-254.
5. 5. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 276-278, 305-310.
6. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять. /І. І. Даценко, О. Б. Денисюк, С. Л. Долошицький /За ред. І. І. Даценко. – Львів, : Світ, 1992. – С. 90-93.
7. Гігієна харчування з основами нутриціології. Підручник /В. І. Ципріян, Т. І. Аністратенко, Т. М. Білко та ін. / За ред. В. І. Ципріяна. – К. : Здоровя, 1999. – С. -51-57.
8. Даценко І. І., Габович Р. Д. Основи загальної і тропічної гігієни. – К. : Здоровя, 1995. – С. 59-65.
9. “Норми фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах та енергії” (Наказ МОЗ України № 272 від 18. 11. 1999 р.).

 

 

В ході підготовки до практичного заняття студенти у домашніх умовах складають та заповнюють “Хронометражний лист” за приведеною нижче схемою, послідовно занотовуючи впродовж дня всі види діяльності, що виконувались, та тривалість кожного з них (табл. 4).

Під час виконання самостійної роботи на практичному занятті студенти розраховують величину добових енерговитрат та визначають добову потребу організму в основних харчових речовинах, а саме: білках, вуглеводах, жирах, вітамінах та мінеральних речовинах.

Методика визначення енерговитрат людини

Найбільш точними, проте громіздкими, методами визначення енерговитрат є такі:

- прямої калориметрії (по виділенню тепла з організму в спеціальній калориметричній камері) ;

- метод непрямої калориметрії – по газообміну (кількості спожитого за одиницю часу кисню та виділеної вуглекислоти), який визначають у спокої та при виконанні тієї чи іншої роботи. Видихуване повітря для аналізу вмісту О2 і СО2 накопичують у спеціальних заплічних мішках Дугласа;

- метод пульсометрії, при якому за допомогою спеціального приладу – пульсотахометра вимірюють частоту та наповнення пульсу при виконанні різних видів робіт та інших навантажень, результати яких у приладі автоматично переводяться у кілоджоулі;

- метод аліментарної енергометрії – лабораторне визначення калорійності добового раціону з урахуванням незасвоєної частини їжі. При цьому проводять контроль за масою тіла, якщо маса залишається незмінною, то можна вважати, що енергетична цінність харчового раціону дорівнює енерговитратам.

Крім названих вище методів оцінки енерговитрат, використовують розрахунковий (хронометражно-табличний) метод. При цьому враховують, що є три основних складових добових енерговитрат:

• основний обмін,
• енерговитрати, які пов'язані зі специфічно-динамічною дією їжі,
• енерговитрати, що зумовлені виконанням певної діяльності.

Основний обмін, перша складова добова енерговитрат, це показник інтенсивності енергетичного обміну, що зумовлений діяльністю внутрішніх органів і необхідністю забезпечення певного м'язового тонусу, визначається у стані абсолютного спокою, натще, не менш, ніж через 14 годин після останнього прийому їжі, в положенні лежачи, при кімнатній температурі. Слід підкреслити, що величина основного обміну знаходиться у тісній залежності від віку, статі, росту та маси тіла.

Основний обмін можна визначити за допомогою спеціальних таблиць Гарріса і Бенедикта (таб. 1 та 2) на підставі статі та маси тіла (перше число), а також статі, віку і зросту (друге число), сума цих чисел і складає величину основного обміну; або за допомогою формул (таб. 3)

За величиною основного обміну визначають другу складову добових енерговитрат