Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Визначні місця Дніпра

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
13
Мова: 
Українська
Оцінка: 

іграшковості.

Оригінальним було також художньо-архітектурне оформлення інтер'єру: стін, іконостаса з металевим плетивом тощо.
  
Рис. 4. будинокорганної та камерноїмузики
 
Та недовго «пасла чад божих» Миколаївська церква: рішенням президії Дніпропетровського окрвиконкому від 8 лютого 1929 року вона була закрита із стандартним тоді мотивуванням: на «підставі виявлення бажання широких мас трудящих міста».
Кілька років у ній працювала дитяча технічна станція, а з другої половини 30-х років вона була перетворена в складське приміщення, яке через без господарське ставлення зазнало значних руйнацій.
У період фашистської окупації міста, як повідомляла в травні 1942 року «Дніпропетровська газета», Брянська церква «капітально ремонтується й по закінченні відкриється для відправлення служби». Але афішований капітальний ремонт не відбувся, і після визволення міста в церковній будівлі містилася спортивна школа, а потім вона знову використовувалася як склад і зовсім занепала: продірявилися бані, облупилися стіни тощо.
Керівники міської влади, яким культова споруда в пролетарському районі міста, неподалік від палацу Ілліча, давно муляла очі, вирішили покінчити з нею назавжди. Та до реалізації варварської акції справа не дійшла завдяки виступу працівників культури міста на захист церкви як архітектурної цінності.
А коли в 70-х роках ставлення до пам'яток культури та їх збереження в країні стало потроху змінюватися на краще, з подання відділу культури облвиконкому будинок Миколаївської церкви був внесений до реєстру пам'яток архітектури, що охороняються державою, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР від 6 вересня 1979 року.
Ще пізніше, на проханнягромадськості міста, облвиконком 22 червня 1982 року прийняв рішення щодо перетворення церковної будівлі, після реставрації, у Будинок органної та камерної музики. Того ж року за проектом архітектора дніпропетровської філії «Укржитлоремпроект» О. Г. Попова почалися реставраційні роботи, виконані працівниками Міськрембудтресту. У травні 1986 року реставрацію було закінчено.
Інтер'єр прикрасив новий розпис стін (художники В. Данилов та С. Ісаєв), у залі споруджено подіум, до капітально відремонтованого підвального приміщення прибудовано додатковий підземний блок для різних технічних служб, об лаштована територія навколо будинку тощо.
Після закінчення реставрації ще рік тривала установка дванадцятитонногодвомануального концертного органа виробництва всесвітньо відомої німецької фірми «Зауер», який був побудований з урахуванням архітектурнихта акустичних особливостей саме цього приміщення, та облаштування приміщень будівлі.
 
3. Яковлєвський сквер – оперний театр
 
Територія, де зараз розташований Дніпропетровський театр опери та балету, до другої половини ХІХ ст. була околицею міста, і містилася на ній Острожна площа з в'язницею (острогом).
 
Рис. 5. Яковлєвський сквер
 
У 1794 році в цьому острозі сиділо 49 активних учасників відомого в історії України селянського повстання проти кріпосного гніту в селі Турбаях. Є дані, що в цьому острозі деякий час перебував також народний герой України Устим Кармелюк.
У 40-ві роки ХІХ ст. у Катеринославі було збудовано нову в'язницю, а Острожна площа, яка дістала назву – Качельної (назва від гойдалок, споруджених для народних гулянь, що влаштовувалися на цій території деякий час після ліквідації в'язниці), перетворилася до 80-х років на пустир.
1887 року на її території (в 3 гектари) було створено сквер, що отримав на честь катеринославського міського голови І. М. Яковлєва, з ініціативи якого він виник, назву Яковлєвського. Його алеї до революції були місцем відпочинку простого люду: робітників, ремісників, домашніх робітниць тощо.
У жовтні 1889 року в приміщенні цирку Труцці, побудованому на території скверу, вперше виступав відомий клоун Анатолій Леонідович Дуров, один із засновників династії російських церковних акторів і дресирувальників тварин. Пізніше тут містився літній театр «Рекорд», в якому організовувались виступи артистів, які приїжджали на гастролі. Весною 1917 року більшовики провели в ньому свої перші відкриті збори у місті.
Після революції сквер отримав ім'я відомого більшовицького діяча Х. Г. Раковського, а потім, коли той був репресований, називався парком 8-го березня. У 1946 році перетворений на дитячий парк культури та відпочинку з присвоєнням йому в 1957 році імені катеринославського більшовикаА. К. Войцеховича.
До революції, з нагоди 300-річчя дому Романових, у місцевих самодержавних патріотів виник задум спорудити на території скверу храм на честь Романових, але він не був реалізований і зелений оазис майже у центрі міста зберігся.
 
Рис. 6. Оперний театр
 
У 1974 році цей зелений острівець, на жаль, зник з лиця міста: на чолі з архітектором Б. Жежеріним був споруджений будинок давно очікуваного дніпропетровцями театру опери та балету. За своєю архітектурою будинок має поширену в ті часи для подібних закладів культури форми куба, фасад і бокові стіни якого засклені від підлоги до самої стелі, що створює ілюзію відсутності перепон між інтер'єром кулуарів і зовнішнім середовищем: увечері, коли перші залиті яскравим освітленням, вони добре проглядаються з вулиці.
Проект ландшафтної композиції новоутвореної, прилеглої до театру площі із зеленими газонами, доріжками, викладеними бетонними плитами з мозаїчним покриттям, басейномзкольорово-музичним фонтаном створив архітектор П. Ніренберг.
 
4. Катерининське міське кладовище-стадіон «Металург»
 
Кладовище, за визначенням у словниках, місце або територія для поховання померлих.
Маючи різний характер у ті чи інші епохи людства (могильники, некрополі, пантеони
Фото Капча