Визначні місця Дніпра

 

Рис. 10. Облрада

 

Класичноі форми фасад, красивий парадний вхід з портиком і колонами корінфського ордеру, рельєфно оформлені вікна і т. п. – усе це надавало будинку добре зваженої пропорційності форм і урочистості. Не поступилися красою й інтер'єри: парадний вестибюль з широкими мармуровими сходами, просторі класи і коридори з паркетною підлогою, навчальні кабінети і лабораторії, оснащені за останнім словом техніки і шкільної гігієни, багата бібліотека, колекція мінералів і місцевих металевих виробів, домова церква, чудовий актовий зал, прикрашений портретами – у медальйонах над вікнами – видатних діячів української історії і культури: Б. Хмельницького, П. Сагайдачного, Петра Могили, Т. Шевченка. В училищі викладалися Закон Божий (крім православного також іудейський, тому що більшість учнів були з єврейських сімей), російська та іноземні мови, історія, математика, фізика, хімія і спеціальні дисципліни: політекономія, статистика, бухгалтерія, законоведення загального, торговельного та вексельного права, комерційна арифметика і торговельна кореспонденція та ін. Ті учні, які закінчували училище з відзнакою, отримували звання «кандидата комерції. Плата за навчання в підготовчому класі становила 100 руб., в 1-3 класах – 125 руб. і з 4-го класу – 150 руб. на рік Природно, що тут був і високий рівень навчального процесу. В різний час в училищі працювали такі видатні українські та російські діячі науки як Д. І. Яворницький, Д. І. Дорошенко, І. М. Труба, Ю. С. Кримський, В. І. Пічета, Л. Реформатський та ін. Незмінним його директором був український вчений Антін Степанович Синявський, він також викладав історію, політичну економію, комерційну географію і статистику. У приміщені училища була його квартира, де він жив з родиною (дружиною і двома доньками). У 1903 році в його стінах почала працювати Катеринославська вчена архівна комісія (ії оголював губернський предводитель дворянства князь М. П. Урусов). За десять років існування вона провела в училищі 56 засідань, заслухала 84 доповіді, а також випустила десять чисел ЛетописейЕкатеринославскойученойархивнойкомиссии» з багатими матеріалами з історії краю. Коли почалася Перша світова війна, в училищі був розміщений шпиталь Після Жовтневої революції тут була школа, а з 1926 року надовго розмістилися губвиконком і губком партії (з тридцятих років – облвиконком і обком). У 1935 році після пожежі будинок був реконструйований і надбудований ще двома поверхами за проектом архітектора О. Л. Красносельського. І хоч в архітектурі надбудови відчувається почерк досвідченого майстра, але гармонія будови була втрачена. Під час німецько-фашистської окупації в будинку був німецький шпиталь, а після звільнення міста в ньому знову розмістилися партійні (до переселення їх у 80-к роках в новозбудований будинок, в якому зараз знаходиться обласна державна адміністрація) і радянські органи. Нині тут міститься обласна рада

На будинку дві меморіальні дошки різних епох і критеріїв оцінки значимості подій і людей в історії міста: одна – часів радянсько-комуністичної влади сповіщає, що в травні 1921 року на, об'єднаному засіданні президії губвиконкому, губкому партії, губпрофради і губчека тут виступив Ф. Е. Дзержинський; друга дошка, встановлена в умовах незалежної України, інформує, що тут було комерційне училище, де з 1905 по 1917 рік працювали визначні українські вчені: Д. І Яворницький, А. С. Синявський, Д. І. Дорошенко (виготовлена і встановлена за ініціативою і на кошти доньки А. С. Синявського – Ніни Антонівни Синявської).

 

 

Рис. 11. Потьомкінський палац

 

Потьомкінськийпaлац є найстарішою будівлею нашого місга. Його історія починається з 1788-1790 рр. Спроектував палац видатний російський архітектор І. Е. Старов на території саду (тепер це парк ім. Шевченка), насадженого колишнім осавулом Війська Запорозького Лазарем Глобою. Цей сад був відкуплений Потьомкіним у Глоби за однією версією за 300 руб., за іншою – 500 руб., а історик А. О. Скальковський називає суму в 2 тисячі рублів. Палац, як говорить історик А. О. Скальковський, був побудований «в венецианскомвкусе», мав класичну композицію з трьох частин: у центральній розміщався великий і два менших зaли, у бокових крилах з лоджіями – галереями і колонадами, – кімнати різного призначення. Головний вхід у палац мав доречний шестиколонний портик з фронтоном. Архітектура палацу вражала очевидців гармонійністю пропорцій його складових частин, органічним поєднанням простоти та величі, а його інтер'єр – пишністю оздоблення. «3амовник», князь Потьомкін, так і не побачив йоrо: помер під час російсько-турецької війни, очолюючи російську армію. Після цього деякий час Tyт були апартаменти гнерал-губернатора (до переїзду його в будинок під Соборною горою). На початку ХІХ ст. палац залишився без господаря і-почав поступово руйнуватися.

 

Рис. 12. Палац студентів

 

У 1820 р. архlтектор В. П. Стасов пропонує пристосувати його під «присутственні місця», але проект не був реалізований, і будинок зовсім занепав: стояв без вікон і дверей, без підлоги і з дірявим дахом. Як згадує катеринославський житель тих часів М. С. Риндовський, палац і сад у кінці 20-х років (ХІХ ст.) ніким не охоронялись, і для осіб духовного звання, які приїздили до архієрея у різних справах (його будинок був розташований недалеко від палацу), він служив безплатним заїжджим двором «Они, – розповідає Риндовський, – останавливались в развалинахдворцаПотёмкина, въезжали с лошадьми и повозками в поросшиегустым и высокимбурьяном зал и смежныекомна- ты и там находили для себяудобный и бесплатныйприют, а лошадиихбезвозбраннопаслись 1837 року імператор Микола І своїм наказом подарував палац і з садом для їх облаштування катеринославському дворянству (до цього він був на балансі державної казни). Після цього палац реконструйовано в значно спрощеному вигляді та без колишньої розкоші під будинок дворянського зібрання. Тут потім відбувалися вибори губернських предводителів дворянства, зібрання, прийоми, бали та ін. У 1849 році в одній з кімнат відбудованого палацу деякий час містився створений з ініціативи катеринославського губернатора А. Я. Фабра громадський «музеум» Катеринославської губернії, де експонувалися пам'ятки старовини (у тому числі нашого краю), переважно зібрані самим Фабром. Саме це зібрання започаткувало майбутній обласний, а потім – історичний музей у нашому місті. Коли розпочалася Кримська війна (1853-1856 рр.), експонати «музеума» перемістили в приміщення класичної гімназії, а в Потьомкінському палаці був розміщений шпитaль для лікування поранених воїнів. А під час святкування столітнього ювілею міста, 9 травня 1887 року, зал палацу став місцем проведення урочистоrо засідання міської думи та їі гостей.

 

Рис. 13. Палац студентів

 

3 1899 по 1903 р., до зведення власного корпусу, тут проводилися заняття студентів щойно відкритого в Катеринославі Вищого гірничого училища (з 1912 р. – гірничого інституту), а 15-27 серпня 1905 року в палаці проводилися, з ініціативи Д І. Яворницького, засідання ХІІІ Всеросійського археологічного з'їзду, в якому взяли участь багато видатних учених із Росії і закордону, у тому числі М. С. Грушевський, В. И. Ключевський, Д. І Баrалій та ін. Саме живописні твори картинної гaлереї, влаштованої в Потьомкінському палаці в 1914 році, дaли «путівку в життя» художньому музею, створеному в місті в 20-ті роки. Під час першої світової війни в палаці був розміщений госпіталь, який у 1916 році відвідав – під час перебування в Катеринославі – цар Микола ІІ. Після Жовтневої революції, у довоєнний час (з 1925 року), туг був будинок відпочинку, а в перші місяці Вітчизняної війни – уже в третій раз шпитaль. Напівзруйнований і спалений німецько-фашистськими окупантами під час їх відступу, пaлац у 1952 році відбудовано і реконструйовано за проектом архітекторів А. В. Баранського і С. П. Глушкова та інженера А. Мучника. Під час відбудови палацу його зовнішня архітектура і внутрішнє планування зазнали істотних позитивних змін: доричні колони центрального входу були замінені колонами корінфського ордеру, портик прикрасився монументальним фронтоном, головна, тепер концертна, зала (на 600 місць) збільшилася за рахунок тієї їі частини, яка була відгороджена стіною під час відбудови палацу в 40-ві роки ХІХ ст. Палац було передано в розпорядження студентів міста і в 1961 році йому присвоєне ім'я першого космонавта, який облетів Землю, – Ю. О. Гагаріна. На початку 90-х років палац реставрували: був виконаний великий обсяг малярних, ліпних та інших робіт, встановлені нові прекрасні люстри і світильники, виготовлені за зразками XVIII cт. в Санкт-Петербурзі. У палаці діють різноманітні гуртки, влаштовуються студентські вечори, концерти, фестивалі.

 

 

Фоменко А. К. Дніпропетровськ. Минуле і сучасне/ Фоменко А. К. -Д. : Дніпрокнига, 2001.