Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Визволення України від німецько-фашистських загарбників. Вклад українського народу в перемогу над фашизмом

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
24
Мова: 
Українська
Оцінка: 

партизанського загону. Порик став національним героєм Франції. Багато українців за боротьбу проти фашизму в лавах опору отримали високі бойові нагороди від польського, чехословацького, румунського, угорського, італійського та інших урядів.

Воїни-українці та уродженці України вписали безсмертні сторінки в історію війни, показавши приклади ратного героїзму. Так, подвиг білоруса капітана М. Гастелло (вихованця Луганської авіаційної школи) повторили й українці. Серед учасників повітряних таранів – 55 льотчиків українців та уродженців України. З 15 фронтів, що діяли в період радянсько-німецької війни, більше половини очолювали маршали і генерали за походженням українці.
Із 11603 воїнів, які в роки війни за бойові подвиги були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, 2072 – українці, причому 32 із них удостоєні цього звання двічі, а один – І. Кожедуб – тричі. Із 7 млн. нагород 2, 5 млн. належать українцям. Партизани і підпільники України за самовіддану боротьбу проти фашистських окупантів одержали майже 63, 5 тис. нагород із 152 тисяч.
 
Висновки
 
Людство втратило – і це найвідчутніші навіть посьогодні втрати – приблизно 60 млн. загиблих, тобто, в 6 разів більше, ніж у Першу світову війну. З цієї моторошної цифри загиблих майже половину становлять втрати лише однієї з воюючих країн – Радянського Союзу. Людські жертви, принесені ним на вівтар Перемоги, приголомшують. Та якою колосальною була її ціна – протилежний результат війни став би катастрофою планетарних масштабів.
Перемога СРСР і країн антигітлерівської коаліції над Німеччиною та п союзниками була здобута ціною неймовірних зусиль і величезних жертв. Точної кількості людських втрат у СРСР так і не опубліковано. Одні дослідники називають 7 млн. осіб, інші – понад 40 млн., у тому числі 15- 20 млн. загиблих на полі бою, померлих від ран, у концтаборах. Втрати мирного населення, в тому числі й демографічні, становлять більше 40 млн. осіб.
Підкреслюючи той незаперечний факт, що саме радянсько-німецький фронт був головним у Європі під час Другої світової війни і що як зусилля, так і втрати СРСР були набагато більшими, ніж його союзників, не слід зосереджувати увагу лише на «престижних» моментах, тобто, на показниках вирішальної ролі СРСР у досягненні перемоги над фашистським агресором. Необхідно показати й те, що стоїть за цим явищем. Одна з причин астрономічних втрат є об'єктивною: це спроба реалізації Гітлером небувалої за масштабами експансіоністської програми здобуття життєвого простору й встановлення світового панування «вищої арійської раси». її складовими були колонізація Сходу методами тотального обезлюднювання й пограбування захопленої території з одночасним знищенням соціалістичного ладу та ідеології, заселенням її десятками мільйонів німців. Належну оцінку цим злочинам фашистського агресора дав Міжнародний військовий трибунал у Нюрнберзі відразу по війні, який покарав на горло її головних призвідців. Другою причиною неймовірних поразок і втрат були суб'єктивні прорахунки та помилки в передвоєнному зовнішньополітичному курсі СРСР, внаслідок чого Радянський Союз був втягнутий у світову війну за найнесприятливіших для нього обставин.
Згубність прорахунків сталінського одноособового диктаторства, як і гітлерівської загарбницької політики, чи не найбільше відчула Україна, яка однією з перших республік опинилась у вирі світової війни. Але український народ не був лише жертвою фашистів. У своїй переважній більшості він знайшов сили, щоб піднятися на боротьбу проти поневолювачів. Війна проти гітлерівських завойовників була народною, справді «українською», оскільки фашисти оголосили її не тільки Україні, а й усьому українському. В свою чергу, населення боролося за існування українського етносу, України як такої. Десятки мільйонів українців однозначно й рішуче заявили про неприйняття ідеології фашизму, оголосили йому боротьбу не на життя, а на смерть. Україна відрядила до Збройних сил СРСР, формувань радянських партизанів не менш як 6 млн. своїх синів і дочок. На заході республіки десятки тисяч їх влилися в Українську повстанську армію,. місцеві загони якої нерідко навіть усупереч політичним розрахункам керівництва ОУН чинили опір окупантам.
На початку 1945 р. Постановою Кримської конференції глав трьох держав (лютий 1945 р.) “Про Польщу” юридично визнавалося встановлення кордону між Радянським Союзом і Польщею по лінії Керзона. За цим договором кордон між СРСР і Польщею пролягав вздовж лінії Керзона з відхиленням від неї у деяких районах до 5-8 км на користь Польщі.
У листопаді 1944 р. І з'їзд Народних комітетів Закарпатської України ухвалив рішення про вихід Закарпаття із складу Чехословаччини і возз'єднання його з Радянською Україною. 29 червня 1945 р. у Москві було укладено радянсько-чехословацький договір про Закарпатську Україну, в якому визнавалося, що на основі дружньої угоди обох сторін Закарпатська Україна возз'єднується з УРСР. Возз'єднання Закарпатської України з УРСР завершило історичний процес збирання всіх українських земель у межах однієї держави.
Возз'єднання всіх українських земель, як і вступ України до ООН в квітні 1945р., стали важливим кроком на шляху втілення в життя споконвічної мрії українського народу про відродження своєї незалежної соборної держави.
 
Література
 
[Безсмертя. Книга пам’яті України 1941-1945. – К. -- 2000. ]
[М. В. Коваль. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939 -- 1945 рр). Серія Україна крізь віки Т. 12. -- К. : Видавничий дім “Альтернативи”. -- 1999. -- 336 с. ]
[Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні. -- Львів. -- 1993. ]
[Мірчук П. Українська повстанська армія 1942 -- 1952 рр. -- Львів -- 1992. ]
[Муковський І. Т., Лисенко О. Е. Звитяга і жертовність. Українці на фронтах Другої світової війни. -- К. -- 1996. ]
[Субтельний Орест Україна: історія /Пер. з англ. Ю. І. Шевчука -- 3-тє видання перероблене і доповнене -- К. : Либідь. -- 1993. -- 720 с. ]
[Шевченко В. Ф. Фашистські окупанти -- вороги української державності. Друга світова війна і Україна. --К. -- 1996. ]
[Історія України: Курс лекцій: Навчальний посібник У 2 кн. Кн. 2 /Мельник Л. Г., Верстюк В. Ф., Демченко М. В. та ін. -- К. : Либідь. -- 1992. -- 464 с. ]
[Історія України XX -- поч. XXI ст. : навчальний посібник /П. П. Панченко, Н. П. Барановська, С. С. Падалка та ін. ; За заг. ред. В. А. Смолія. -- К. : Знання. -- 2004. -- 582 с. ]
[Історія України: Посібник /За ред. Г. Д. Темка, Л. С. Тупчієнка -- К. : Видавничий центр “Академія”. -- 2002. -- 480 с. ]
Фото Капча