Євроюст

Зміст

Вступ

Історія Євроюсту

Нормативно-правовий механізм регламентації діяльності Євроюсту

Організаційна структура Євроюсту

Правова база Євроюсту

Цілі Євроюсту (станом на 2015 рік)

Склад Євроюсту

Висновок

Використані джерела

Вступ

Однією з основних цілей Європейського Союзу є забезпечення високого ступеня безпеки громадян, що досягається, серед іншого, завдяки співробітництву поліцій і судових органів у кримінально-правовій сфері. Основні засади такої співпраці регламентовані розділом V Договору про функціонування Європейського Союзу («Простір свободи, безпеки та правопорядку»), а важливе місце в її інституційно-правовому забезпеченні відведено підрозділу Європейського Союзу з судової співпраці – Євроюсту.

Эвроюст заснований Рішенням Ради Європейського Союзу від 28 лютого 2002 року про заснування Євроюсту з метою посилення боротьби проти тяжких злочинів (2002/187/ЮВС).

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Союзу та, зокрема його статтю 31, а також пункт (с) частини 2 статті 34,

Беручи до увагу ініціативу Федеральної Республіки Німеччина, а також ініціативу Португальської Республіки, Французької Республіки, Королівства Швеція та Королівства Бельгія,

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту,

Оскільки:

Існує необхідність подальшого покращення співробітництва між державами-членами, зокрема в сфері боротьби проти тяжких злочинів, які часто вчиняються транснаціональними організаціями.

Ефективне удосконалення судового співробітництва між державами-членами терміново вимагає ухвалення на рівні Союзу організаційних заходів, що мають на меті сприяти оптимальній координації дій з розслідування та кримінального переслідування з боку держав-членів, що стосуються територію більше ніж однієї держави-члена, з повним дотриманням основоположних прав та свобод.

З метою посилення боротьби проти тяжких злочинів Європейська Рада, що відбулася в Тампере з 15 по 16 жовтня 1999 року, зокрема в пункті 46 її висновків, прийняла рішення про створення спеціального підрозділу (Євроюст), до складу якого входять прокурори, магістрати або офіцери поліції, що мають аналогічні повноваження.

Євроюст засновується на підставі цього Рішення, як орган Союзу, що має правосуб’єктність та фінансується за рахунок загального бюджету Європейського Союзу, за винятком зарплат та утримання національним членам та їх помічникам, що виплачуються за рахунок держав-членів, в яких вони працюють.

Цілі Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 1073/1999 від 25 травня 1999 року про розслідування, що проводяться Європейським бюро боротьби з шахрайством (OLAF) стосуються також і Євроюсту. Колегія Євроюсту повинна ухвалити необхідні імплементаційні заходи для досягнення зазначених цілей. Євроюст повинен повною мірою зважати на секретність своєї роботи в сфері розслідувань та кримінального переслідування. За таких обставин, необхідно відмовити OLAF у доступі до документів, матеріалів, звітів, записів та інформації, незалежно від того, на якому носії вони знаходяться, що утримуються або були створені в рамках зазначених видів діяльності, незалежно від того, чи вони тривають чи вже закриті, а також заборонити передачу OLAF таких документів, матеріалів, звітів, записів та інформації.

Для того, щоб мати можливість досягнути своїх цілей у найбільш ефективний спосіб Євроюст повинен виконувати свої завдання або шляхом залучення одного або кількох національних членів, або діючи колегіально.

Компетентні органи держав-членів повинні мати можливість обмінюватися інформацією з Євроюстом відповідно до порядку, що слугує та дотримується інтересу функціонування заходів з підтримки законності та правопорядку.

Повноваження Євроюсту не повинні перешкоджати виконанню повноважень Співтовариства в сфері захисту фінансових інтересів Співтовариства, а також не повинні завдавати шкоди існуючим конвенціям та угодам та, зокрема Європейській Конвенції про правову допомогу у кримінальних справах (Рада Європи), підписаній у Страсбурзі 20 квітня 1959 року, а також конвенції про правову допомогу в кримінальних стравах між державами-членами та Європейським Союзом, ухвалену Радою 29 травня 2000 року та Протоколу до неї, ухваленому від 16 жовтня 2001 року.

Для реалізації своїх завдань Євроюст здійснює обробку даних персонального характеру автоматизованими засобами або в структурованих ручних картотеках. Таким чином, належить вжити заходи, необхідних для гарантування такого рівня захисту даних, який відповідає щонайменше рівню захисту даних, отриманому в результаті застосування принципів Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних (Рада Європи), підписаної у Страсбурзі 28 січня 1981 року та внесених до неї подальших змін, зокрема Протоколу, відкритого для підписання 8 листопада 2001 року, після того, як зазначені зміни наберуть чинності в державах-членах.

Для сприяння забезпеченню та контролю за обробкою Євроюстом персональних даних необхідно заснувати спільний наглядовий орган, до складу якого, враховуючи склад Євроюсту, повинні увійти судді або, якщо конституційна або національна система того вимагає, – особи, які обіймають аналогічну посаду, що їм надає достатній рівень незалежності. Повноваження цього спільного наглядовий органу не повинні перешкоджати виконанню повноважень національними судами та подачі оскаржень, що можуть бути поданими до зазначених судів.

Для забезпечення гармонізованої координації між різними видами діяльності Союзу та Співтовариства, а також з дотриманням вимог положень статті 29 та частини 2 статті 36 Договору належить повною мірою залучати Комісію у роботу Євроюсту, що стосуються загальних питань, а також питань, що належать до її компетенції. У внутрішньому регламенті Євроюсту повинен бути визначений порядок, що дозволяє Комісії брати участь в роботі Євроюсту, в межах її компетенції.

Належить передбачити положення, якими встановлюється та підтримується тісне співробітництво між