Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (066) 185-39-18
Вконтакте Студентська консультація
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Юридичні сентенції у французькій мові: семантико-стилістичний і прагматичний аспекти

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
34
Мова: 
Українська
Оцінка: 
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
 
КЛИМЕНКО ЛАДА ВІКТОРІВНА
 
УДК 802/809. 1+801. 56
 
Юридичні сентенції у французькій мові: семантико-стилістичний і прагматичний аспекти
 
Спеціальність 10. 02. 05 – романські мови
 
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
 
Київ – 2002
 
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі французької філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: кандидат філологічних наук, професор Соломарська Олена Олександрівна, професор кафедри французької філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Гетьман Зоя Олексіївна професор кафедри теорії та практики перекладу романських мов Київського національного університету імені Тараса Шевченка кандидат філологічних наук, доцент Ігнатова Ольга Іванівна, доцент кафедри іноземних мов Дипломатичної академії України при Міністерстві Закордонних справ України.
 
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
 
Постійний інтерес до досліджень семантико-стилістичного, комунікативного і прагматичного аспектів французької юридичної мови як приналежної до офіційно-ділового стилю обумовлюється тим, що, як вважають її дослідники, саме офіційно-діловий стиль, основні риси якого успадковані з латинської мови, найяскравіше відбиває основні риси французької мови взагалі (див. Р. Катрін, Ж. Корню).
Під час лінгвістичних досліджень юридичного стилю основна увага, як правило, приділяється вивченню текстів Конституцій, законодавства, ділових документів: декретів, постанов, наказів, резолюцій, тощо. Аспекти цих досліджень, у тому числі й на матеріалі французької мови, висвітлені як українськими, так і російськими дослідниками (О. Д. Пономарів, Т. Н. Мальчевська, В. І. Круковський, Ю. С. Стєпанов, Є. Б. Гумілевська, В. Підмогильний та Є. Плужник, Є. А. Рейман, З. В. Тимошенко та ін.), а також зарубіжними науковцями (Ж. Корню, П. Мімін, Ж. Рей, Ж. -Л. Суріу, П. Лера, А. Чезмартін та ін.), які одностайно висловлюють думку, що стиль французької юридичної мови має глибоке історичне коріння, що у значній мірі пояснює особливості його функціонування.
Однак у жодному із досліджень не вивчається феномен функціонування у складі юридичної мови особливої категорії юридичних текстів – паремійних висловлювань: сентенцій, максим, афоризмів тощо. Дослідження, які констатують факт їхнього існування, визначають паремійні висловлювання юридичного стилю як засіб, що обумовлює одну з стилістичних рис юридичної мови – тяжіння до архаїчних мовних форм та конструкцій.
Про приналежні до правової галузі паремії згадують деякі вчені-правознавці: Р. Давід; М. Д. Бойко, В. М. Співак та М. А. Хазін; Ж. -П. Грідель. Автори зосереджують увагу на вживанні таких висловлювань у публічних та судових промовах.
У галузі лінгвістичних досліджень виділення окремого класу паремійних висловлювань, вживаних у юридичному дискурсі, вітчизняними мовознавцями не здійснювалося. Можна назвати лише кілька праць, присвячених паремійним юридичним висловлюванням, що належать французьким дослідникам Ж. Корню, А. Лангі, А. -Ж. Греймасу (на матеріалі французької мови) та А. Чезмартіну (на матеріалі німецької мови). Паремії у юридичній мові визначаються ними, здебільшого, як особливий вид поетичних висловлювань, а основна увага зосереджується на філософсько-риторичному комплексі їхніх особливостей, школу дослідження якого було започатковано іще Аристотелем. Саме Аристотель вперше згадував про паремійні юридичні висловлювання, виділивши їх як окремий клас із загального масиву паремій, що у французькій мові отримав назви “adages juridiques”. (Термін adage походить з латини і існує у багатьох індо-європейських мовах).
У зв’язку з тим, що паремійні юридичні висловлювання не виділяються як окремий клас паремій вітчизняними мовознавцями, в українській мові не існує адекватного еквівалента терміну “adage juridique”. Словники, найчастіше, наводять три варіанти його перекладу: сентенція, прислів’я, приказка, тоді як у французькій мові поняття “adage” охоплює велике семантичне поле значень і включає широкий синонімічний ряд визначень: axiome, aphorisme, précepte, sentence, brocard, іноді règles de droit (de regulis juris), apophtegme, dicton, proverbe, тощо.
З огляду на те, що термін “сентенція” якнайбільш семантично наближений до юридичної тематики (від лат. sententia, що за часів давнини означало промову нормативного характеру наприкінці судового засідання), ми визначили семантичне поле “adage juridique” терміном “юридична сентенція” (далі по тексту – ЮС).
Реферовану дисертаційну роботу присвячено дослідженню юридичних сентенцій у французькій мові у семантико-стилістичному та прагматичному аспектах.
Об’єктом дослідження є юридичні сентенції як паремійні висловлювання юридичного стилю французької мови.
Предметом дослідження є онтологічні, історичні, комунікативно-прагматичні і художньо-стилістичні особливості юридичних сентенцій у французькій мові.
Матеріалом дослідження послужили такі видання:
збірка “Institutes coutumières d’Antoine Loysel ou manuel de plusieurs et diverses règles, sentences et proverbes, tant anciens que modernes du droit coutumier et plus ordinaire de la France” 1846 р. в. ;
збірка “Locutions latines et adages du droit français contemporain” під ред. А. Роланда та Л. Буає (1978-1979) у двох томах;
збірка П. Де Ломмо “Maximes générales du droit français” 1614 р. в. ;
словник А. Дагена “ Axiomes, Aphorismes et Brocards français de Droit” 1926 р. в. ;
частина “Maximes et adages du droit français augmentés de quelques dictons et sentences” монографії “Vocabulaire juridique” Ж. Корню;
Французько-російський фразеологічний словник під ред. Я. І. Рецкера,
Українсько-французький і французько-український фразеологічний словник (укладачі: Венгренівська М. А., Венгреновська Г. Ф., Оратовський
Фото Капча