Юридичні сентенції у французькій мові: семантико-стилістичний і прагматичний аспекти

3. Юридичні сентенції ми визначаємо як особливий тип паремійних висловлювань усного походження і розглядаємо як елемент особливого коду з власним значенням і автономною конструкцією у складі юридичного дискурсу, що активізується і набуває змісту і соціальної значущості в процесі комунікації. Комунікативна реалізація юридичних сентенцій як мовних знаків регулюється такими факторами, як мовні складові висловлювання та його семантичні, прагматичні, сигматичні і синтаксичні характеристики, дослідження яких довело універсальність юридичних сентенцій в аспекті теорії мовного знаку.

Особливості семантики юридичних сентенцій визначаються правовою галуззю спілкування. Будь-яка юридична сентенція вказує, посилається або співвідноситься з певним юридичне значення, функціонуючи як засіб представлення та відображення певного юридичного змісту і/або отримання пізнавальної інформації. Одночасно існує ціла група сентенцій, переважно з метафоричним значенням, які лише умовно, за фактом включення їх до авторитетних збірок ЮС, укладених французькими авторами, можна віднести до юридичних. Вони складають периферію семантичного поля юридичних сентенцій.

Майже всі ЮС у французькій мові, в залежності від мети й аспектів їхнього вживання як мовних знаків, виконують такі прагматичні функції: інформативну (формування певної концепції розуміння), оцінну (зумовлення диспозицій до певної переважної лінії поведінки), заохочувальну (скерування поведінки до певного каналу), систематизуючу (організація і впорядкування поведінки). Це доводять результати інтерпретації кожної з сентенцій на основі знакового відношення (V, W, X, Y, Z), де знаком “V” ми позначаємо юридичну сентенцію, застосуванням якої інтерпретатор “W” має на меті спрямувати інтерпретанта “Х” до об’єкту “У”, маючи прагматичну настанову щодо набуття певного досвіду, отримання певних висновків і, нарешті, адекватної діяльності в обумовленій ситуації “Z”.

У сигматичному аспекті юридичні сентенції, які здебільшого є нормативними судженнями, позначають концепції норм поведінки. За змістом юридичні сентенції не просто відбивають реальність, як це відбувається у наукових юридичних текстах, а вказують якою вона повинна бути.

4. Юридичні сентенції, які ми розглядаємо як різновид поетичного мовного жанру, що функціонує у контексті наукового мовного жанру – французької юридичної мови, суттєво збігаючись за прагматичним завданням досягнення чіткості та лаконічності висловлення думки з текстами наукової юридичної мови, з точки зору особливих жанрово-стилістичних засобів реалізації, відрізняються від текстів законодавства та інших офіційних документів. У мові юридичних сентенцій наукові та поетичні тенденції існують одночасно, а їхня взаємодія обумовлює такі стильові риси ЮС, як особлива синтаксична структура фрази, специфічні мовні засоби реалізації лінгвістичного/юридичного поширення лексичного значення термінів, наявність метафор і явища паронімічної атракції.

Головним синтаксичним параметром юридичних сентенцій є стислість їх конструкцій, що часто становлять ритмізовані/римовані лінгвістичні єдності. Еліптична транспозиція компонентів висловлювань сприяє розширенню асоціативні рамки повідомлення і робить ЮС спроможними до варіативності.

В ЮС явище лінгвістичного/юридичного поширення лексичного значення термінів властиве не лише основним частинам мови, але й службовим, займенникам зокрема, причому їх основна, субститутивна функція нерідко залишається нереалізованою.

Висловлювання ЮС містять два різновиди метафор: поетичні і концептуальні. На відміну від останніх, підпорядкованих меті вербалізації дійсності, експресивно-оціночні поетичні метафори виконують здебільшого прагматичні цілі, висловлюючи через похідний образ комунікативну настанову мовця.

Паронімічна атракція не обмежується суто формальними характеристиками, а паронімічний контекст сентенцій містить так звану образну мотивацію зближення паронімів, чим забезпечує їх функціонально-смислове навантаження.

5. Результати дослідження у цілому довели доцільність виділення юридичних сентенцій з контексту юридичної мови як особливого, історично впорядкованого поетичного жанру паремійних висловлювань, якому притаманні власні історико-етимологічні, прагматичні та жанрово-стилістичні особливості.

Перспективою подальшої розробки може бути застосування розроблених моделей аналізу юридичних сентенцій для дослідження інших типів, або загального корпусу паремійних висловлювань як французької, так і інших мов.

 

 

Клименко Л. В. Паронімія в юридичних сентенціях французької мови // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. – К. : Вид. центр КНЛУ, 2001. – Вип. 7. – С. 97-100.

Клименко Л. В. Семіотичні аспекти юридичних сентенцій французької мови // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. – К. : Прайм-М, 2002. – Вип. 6. – Кн. 1. – С. 186-194.

Клименко Л. В. Утвердження юридичного статусу французької мови // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. – К. : Логос, 2000. – С. 169-175.

4. Клименко Л. В. Сталі словосполучення в юридичній мові // Наукова спадщина професора Ю. О. Жлуктенка та сучасне мовознавство: Зб. наук. пр. – К. : Логос, 2000. – С. 125-128.

 

 

Клименко Л. В. Юридичні сентенції у французькій мові: семантико-стилістичний і прагматичний аспекти. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10. 02. 05 – романські мови. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2001.

Дисертація присвячена комплексному лінгвістичному дослідженню у синхронії і діахронії юридичних сентенцій (фр. adages juridiques) у французькій мові, які функціонують у контексті юридичної мови як особливий, історично-впорядкований вид паремійних висловлювань. Визначаються фактори походження французьких юридичних сентенцій, а також досліджується їхній сучасний статус. Комунікативна реалізація юридичних сентенцій, яку обумовлено сукупністю семантичних, прагматичних, сигматичних і синтаксичних ознак, вивчається в аспекті теорії мовного знаку. Співіснування у мові юридичних сентенцій тенденцій наукового і художнього стилів зумовлюють їхні художньо-стилістичні особливості: синтаксичну структуру фрази, специфічні мовні засоби реалізації лінгвістичного/юридичного поширення лексичного значення термінів, наявність метафор і явище паронімічної атракції.

Ключові слова: юридична сентенція, юридична мова, контекст, комунікативна реалізація, мовний знак, стилістичні засоби.

 

Lada Klymenko V. Juridical adages in French language: semantic, stylistic and pragmatic aspects. – Manuscript.

Thesis for candidate degree in Philology. Specialty 10. 02. 05 – Romance languages. – Kyiv National Taras Shevchenko University. – Kyiv, 2001.

The thesis deals with a complex diachronic and synchronic linguistic analysis of juridical adages in French language. Related to the juridical language they represent an especial historically conditioned type of paremic expressions. The present work determines original sources of French juridical adages: Romance and French common lаw, and also explains theirs actual status. The communicative realization of juridical adages, determined by the symbiosis of semantic, pragmatic, sygmatic and syntactic factors is examined in the aspects of the language sign theory. The common existing in the juridical adages language of scientific and poetical tendencies determines its style particularities: phrase syntax constructions, specific realization of linguistic/juridical extension of terms meaning, metaphors and paronymical attraction.

Key words: juridical adage, legal discourse, communicative realization, context, language sign, stylistic.

 

Клименко Л. В. Юридические сентенции во французском языке: семантико-стилистический и прагматический аспекты. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10. 02. 05 – романские языки. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2001.

Диссертационное исследование, объектом которого выделяются юридические сентенции (фр. adages juridiques) во французском языке, посвящено их комплексному лингвистическому анализу и основано на исследовании исторического контекста их происхождения и функционирования.

Вопрос онтологической сущности юридических сентенций занимает центральное место в кругу их типологических признаков и является основоположным функциональным признаком. Во французском языке исторически-обусловленно существуют юридические сентенции, которые берут начало от римской культуры, и такие, которые образовались на основе “обычных правил” различных французских регионов, выраженных в форме сентенций, максим и афоризмов. Факт соответствия большинства сентенций позитивному (действующему) праву доказывает основной принцип их долговечности: юридические сентенции, которые сохранились в узусе французского языка, являются носителями наиболее истинных и глубоких понятий, правил и принципов человеческой жизни.

Юридические сентенции определяются как особый тип паремийных изречений устного происхождения и рассматриваются как элементы особого кода с собственным значением и автономной конструкцией в составе юридического дискурса, который активизируется и приобретает социальную значимость в процессе коммуникации. Коммуникативная реализация юридических сентенций как языковых знаков регулируется семантическими, прагматическими, сигматическими и синтаксическими характеристиками языковые составляющих изречений.

Особенности семантики юридических сентенций определяются правовой сферой функционирования. Каждая сентенция указывает, ссылается либо соотносится с определенным юридическим значением, функционируя как способ представления определенного юридического значения. Одновременно существует целая группа сентенций, преимущественно с метафорическим значением, которые лишь условно, по факту внесения в авторитетные сборники юридических сентенций, можно причислить к классу юридических.

Большинство юридических сентенций во французском языке, в зависимости от нацеленности их употребления, осуществляют такие прагматические функции: информативную, оценочную, мотивирующую и систематизующую. Это доказывают результаты интерпретации каждой из сентенций на основе знакового отношения (V, W, X, Y, Z), где знаком “V” обозначено юридическую сентенцию, употреблением которой интерпретатор “W” намерен направить внимание интерпретанта “Х” к объекту “У” с прагматической нацеленностью моделирования поведения реципиента в рефрентной ситуации “Z”.

В сигматическом аспекте юридические сентенции, которые в большинстве яляются нормативными суждениями, обозначают концепции норм поведения. По содержанию они не просто отражают действительность, как это происходит в юридических текстах научного характера, а указывают на то, какой она должна быть.

Юридические сентенции, существенно совпадая в аспекте прагматического задания достижения лаконичности изречения с общим массивом юридических текстов, с точки зрения особенных художественно-стилистических средств, существенно отличаются от текстов законодательств и других докуметов официально-делового стиля. В языке юридических сентенций тенденции научного и художественного стилей существуют одновременно, а их взаимодействием объясняются такие стилистические черты юридических сентенций, как особая синтаксическая структура фраз, специфические языковые средства реализации лингвистического/юридического расширения лексического значения терминов, наличие метафор и явления паронимической аттракции.

Результаты исследования в целом доказали обоснованность выделения юридических сентенций из контекста юридической речи как особенного, исторически сформированного поэтического жанра паремийных изречений, которому присущи собственные этимологические, прагматические и жанрово-стилистические особенности.

Ключевые слова: юридическая сентенция, юридический язык, контекст, коммуникативная реализация, языковой знак, стилистические средства.