Задача. Отримати інформацію про фірму А з мінімальними витратами. Описати методи промислової та економічної розвідки

Ознаки комерційної таємниці, властиві їй завдяки самій сутності об’єкта, зумовлюють особливі умови забезпечення об’єкту правової охорони.

Цими умовами є: відсутність загальновідомості та загальнодоступності, а також потреби реєстрації об’єкта; оборотоздатність.

Іншою ознакою комерційної таємниці є необмеженість строку її захисту. Право на комерційну таємницю зберігається до того часу, доки існує фактична монополія особи на інформацію, що її утворює, а також наявні передбачені законом умови її охорони. 

Отже, у правовідносинах, пов’язаних з комерційною таємницею, найважливішим є питання захисту.

Порівнюючи законодавства України та держав ЄС стосовно захисту комерційної таємниці, бачимо, що за засобами захисту та рівнем відповідальності законодавство України в основному відповідає європейським стандартам. Однак залишаються питання, пов’язані з визначенням комерційної таємниці та місця цього інституту в законодавстві. Так, визначення комерційної таємниці у гл. 46 ЦК України “Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю” було взято з відповідного визначення нерозкритої інформації Угоди про торговельні аспекти права інтелектуальної власності (ТРІПС), як і положення щодо охорони комерційної таємниці органами державної влади. При збереженні перекладу положень Угоди ТРІПС була зроблена суттєва помилка та слова “is not … generally known” (не є ... загальновідомою) перекладені “є невідомою”. Таким чином, ЦК України вимагається повна невідомість інформації, що є комерційною таємницею, а для більшості об’єктів комерційної таємниці це нереально та обмежує застосування інституту охорони комерційної таємниці. Така сама помилка є і в ГК України, у ст. 162 якого комерційна таємниця визначається як “невідома третім особам” [1].

Таким чином, виникає запитання про абсолютність чи відносність прав на комерційну таємницю. Це зумовлює необхідність доповнення гл. 46 ЦК України положенням щодо можливості декільком особам мати право на комерційну таємницю. У цьому полягає принципова відмінність правовідносин щодо комерційної таємниці та винаходу, для якого визначена абсолютність прав (за винятком права попереднього користування).

Є ще одне запитання, пов’язане з комерційною таємницею: чи можна віднести цей об’єкт до об’єктів права інтелектуальної власності? З цим безпосередньо пов’язане питання про місце інституту охорони комерційної таємниці у цивільному законодавстві. На нашу думку, комерційна таємниця, а також ноу-хау не можуть бути віднесені до об’єктів права інтелектуальної власності, оскільки ці об’єкти не є об’єктами виключних прав. Будь-яка інша особа, що легітимно самостійно одержала ноу-хау або відомості, які є комерційною таємницею, має право на їх використання без жодних обмежень. 

Але практика законотворення в Україні зумовила включення поняття “комерційна таємниця” до об’єктів права інтелектуальної власності. Цей крок певною мірою вимушений, оскільки, якщо б комерційна таємниця виявилася за межами книги 4 ЦК, як це передбачалося першою редакцією проекту ЦК України, то її місце могла б зайняти “нерозкрита інформація”, що б спричинило додаткові проблеми і неточності.

У процесі захисту комерційної таємниці важливим питанням є встановлення гарантій цього захисту. Ці гарантії мають першочергове значення для правового забезпечення захисту комерційної таємниці. Гарантії права на комерційну таємницю можна поділити на загальні та спеціальні. До загальних гарантій належать гарантії суб’єктивних прав на комерційну таємницю, які надаються кожному громадянинові. Спеціальні гарантії реалізації – це система передбачених законодавством засобів, спрямованих на вільне набуття і здійснення права на комерційну таємницю, усунення перешкод на їх реалізацію та ефективний захист від порушення цих прав. Спеціальні гарантії, у свою чергу, можуть бути класифіковані на конституційні та галузеві. Конституційні – це гарантії, які надаються Основним законом України. Так, ст. 54 Конституції України визначає, що громадянам гарантується захист інтелектуальної власності [5]. До галузевих належать цивільно-правові гарантії (ст. 507 ЦК України), гарантії, які надаються господарським законодавством України (ст. 162 ГК України), кримінальним законом (ст. 231, 232 КК України), адміністративним законодавством (ст. 164-3 КУпАП) [8, с. 86].

Значна частина проблем чинного законодавства про комерційну таємницю в Україні може бути вирішена шляхом прийняття окремого закону, України, що врегулює окреслене коло питань. Це дасть змогу забезпечити єдиний підхід до регулювання відносин, пов’язаних із комерційною таємницею, у будь-якій сфері діяльності.

 

 

Вважаємо, що в нас немає жодної інформації про підприємство, ми не знаємо його назви, галузевої приналежності, чисельності працівників, інфраструктури і т.п. Ми беремо до уваги лише такий метод отримання інформації як візуальне спостереження, тобто ніяких контактів із працівниками підприємства, менеджерами, контрагентами не відбувається. 

Перш за все, початковий зовнішній огляд підприємства може дати фахівцю інформацію, до якої галузі промисловості воно належить. Підприємства різних галузей промисловості мають відповідні розміри та геометричні профілі. Крім того, наявність окремих характерних деталей (труби, домни, внутрішні транспортні комунікації і т.п.) може стовідсотково вказати на приналежність підприємства до металургії, хімічної промисловості, машинобудування. Для уточнення галузі діяльності підприємства можна також візуально визначити приблизну кількість працівників підприємства. 

Важливу інформацію при спостереженні може дати вид та кількість транспорту, який в’їжджає та виїжджає з території підприємства. В’їжджаючий транспорт можна визначити за видом (залізничний, автотранспорт). Оскільки навантажений транспорт підвозить сировину та матеріали, то можна визначити хімічний склад продукції (дуже часто транспорт має відповідне маркування про вид вантажу, який перевозиться). Виїжджаючий навантажений транспорт, як правило, вивозить готову продукцію. Залізницею найчастіше