Задача. Отримати інформацію про фірму А з мінімальними витратами. Описати методи промислової та економічної розвідки

4.правові — судовий захист законних прав і інтересів, сприяння діям правоохоронних органів; 

5.кадрові — підбір, навчання кадрів, що забезпечують безпеку підприємства; 

6.інтелектуальні — патентування, ноу-хау тощо.

 

 

Основними об’єктами економічного шпигунства є зараз можливі джерела конфіденційної інформації.

Можна виділити такі категорії джерел, що володіють конфіденційною інформацією або містять її в собі:

1. Люди.

2. Документи.

3. Публікації.

4. Технічні носії.

5. Технічні засоби забезпечення виробничої і трудової діяльності.

6. Продукція.

7. Промислові і виробничі відходи.

Люди. До цієї групи можна віднести співробітників, обслуговуючий персонал, робочих, продавців продукції, клієнтів, партнерів, постачальників, покупців і т.д. Люди в ряду джерел конфіденційної інформації займають особливе місце як активний елемент, спроможний виступати не тільки власне джерелом, але і суб'єктом зловмисних дії. Люди є і власниками і розповсюджувачами інформації в рамках своїх функціональних обов'язків. Крім того, вони ще спроможні її аналізувати, узагальнювати, приховувати, продавати і чинити інші кримінальні дії, аж до вступу в злочинні зв'язки зі зловмисниками.

Кадрова безпека — це процес запобігання негативним впливам на економічну безпеку підприємства через ризики і погрози, пов'язані з персоналом, його інтелектуальним потенціалом і трудовими відносинами загалом. Кадрова безпека відіграє домінуючу роль у системі безпеки компанії, оскільки це робота з персоналом, кадрами, а вони в будь-якій організації первинні.

Вітчизняна і зарубіжна практика забезпечення безпеки персоналу підприємств і фірм дозволяє виділити чотири основних напрямки протидії загрозам фізичних посягань на життя і здоров'я персоналу: 

- формування на підприємстві служби безпеки з включенням до неї підрозділу фізичної охорони персоналу; 

- здійснення на підприємстві загальних заходів попередження фізичних загроз персоналу; 

- організацію ефективної повсякденної діяльності підрозділів фізичної охорони; 

- проведення оперативних заходів по забезпеченню безпеки конкретних співробітників підприємства в екстремальних ситуаціях. 

Слід підкреслити два моменти. По-перше, тісний взаємозв'язок цих напрямів, які за допомогою грамотної управлінської діяльності та кадрової політики повинні скласти систему фізичної охорони персоналу підприємства. По-друге, у заходах щодо забезпечення безпеки персоналу підприємства беруть участь всі його співробітники. Ні в кого з них не повинно бути думки, що коли з'явилися охоронці, то нехай вони і вирішують всі завдання охорони. Охоронці - це спеціальна служба, і вирішує вона лише комплекс спеціальних, суто професійних завдань. Загальний же режим безпеки на підприємстві підтримується за участю всього персоналу. Це і збереження комерційних секретів, і пропускний режим, і охорона матеріальних цінностей, фінансових коштів, та дотримання певних правил особистої поведінки в тих чи інших ситуаціях. 

Один з варіантів - залучення співробітників спеціалізованих приватних охоронних агентств. Однак висока вартість подібних послуг і мала зацікавленість найманих охоронців, крім матеріальної сторони договірних відносин, роблять більш доцільним створення на підприємстві служби власної безпеки зі спеціальним структурним підрозділом фізичної охорони. 

Фізична охорона на підприємстві здійснюється за двома напрямками: 

а) охорона об'єктів, будівель, споруд, приміщень комунікацій, інтелектуальних, матеріальних і фінансових цінностей; 

б) охорона керівників і персоналу підприємства. 

На підрозділ фізичної охорони персоналу традиційно покладаються такі функції: 

- запобігання фізичного та іншого насильства з боку злочинних груп і елементів відносно співробітників підприємства, його ділових партнерів з числа вітчизняних та закордонних бізнесменів, тобто захист їх життя і здоров'я; 

- попередження злочинних посягань на власність осіб, що охороняються; 

- усунення або ослаблення причин і обставин, внаслідок яких може виникнути загроза життю і власності громадян; 

- локалізація шкідливих наслідків протиправних дій відносно осіб, що охороняються; 

- забезпечення пропускного режиму; 

- недопущення витоку інформації про охоронюваних осіб; 

- отримання та аналіз упереджувальної інформації про загрози ззовні життю і здоров'ю охоронюваних осіб.

Охоронювані особи повинні самі дотримуватися правил забезпечення особистої безпеки, до яких відносяться: 

- нерозголошення відомостей про свої плани на день або найближче майбутнє, повідомлення про це в останній момент; 

- недопущення розмов по телефону про майбутні плани і поїздки; 

- обов'язкове погодження зі службою безпеки маршрутів поїздок, рейсів літаків та інших видів транспорту; 

- дотримання особливої обережності при користуванні автомобілем, відкриванні отриманих поштою посилок, пакетів, конвертів; 

- ретельний підбір та забезпечення постійного складу співробітників безпеки, що входять в особисту охорону. Заміна будь-кого з них в обов'язковому порядку повинна бути погоджена з охоронюваною особою.

Персонал підприємства повинен бути ознайомлений з рекомендаціями на випадок телефонних дзвінків з погрозами на адресу співробітників підприємства і при необхідності вміло використовувати систему запам'ятовування максимуму деталей, що характеризують джерело такої загрози. При цьому особлива увага повинна бути спрямована на визначення віку, статі, особливостей мови зловмисника, характеру вуличного шуму (якщо злочинець веде розмову з телефонної будки) і т. п. 

Особливу увагу необхідно приділяти питанню прийому відвідувачів. Без попередньої домовленості, запису в книзі відвідувачів і попередньої доповіді керівництву персонально про кожного з них, ніхто до кабінету допускатися не повинен. Потрібна ретельна перевірка особи відвідувача, документів, що засвідчують його особу, та рекомендацій,