Загальна характеристика конституційних обов’язків громадян України

 

 

 

Вступ

1. Конституційні обов’язки людини і громадянина

1.1. Поняття конституційного обов’язку як елементу конституційного статусу особи

1.2. Конституційно-правове регулювання конституційних обов’язків громадян України

2. Класифікація конституційних обов’язків та гарантії їх реалізації

2.1. Класифікація конституційних обов’язків громадян України

2.2. Механізм реалізації конституційних обов’язків громадян України

3. Вдосконалення національного законодавства в системі підвищення ефективності конституційних обов’язків громадян України

3.1. Умови, що впливають на реалізацію конституційних обов’язків

3.2. Шляхи вдосконалення реалізації конституційних обов’язків Висновки

Список використаних джерел

 

 

Конституція України, регламентуючи обов’язки людини і громадянина, виходить з принципів, згідно з яких кожна людина має обов’язки перед суспільством, а це, в свою чергу, забезпечує вільний і всебічний розвиток держави і суспільства в цілому. При цьому, дані принципи впроваджуються Конституцією України без урахування того, чи дійсно забезпечується державою і суспільством вільний і всебічний розвиток особистості. Адже бажання людини завжди перевищують можливості держави і суспільства, навіть якщо останні є найрозвинутішими. Тобто Конституція України, регламентуючи обов’язки людини і громадянина, виходить з того, що вони є об’єктивними для розвитку нашої держави і суспільства, а щодо конкретної людини це означає, що здійснення прав і свобод можливе тільки за наявності виконання обов’язків суб’єктом цього права, а також його іншими суб’єктами. Це цілком відповідає існуючим міжнародним стандартам, адже ч. 1 ст. 29 Загальної декларації прав людини встановлює, що «кожна людина має обов’язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи».

Отже, одним з провідних принципів будь-якого правового статусу в його сучасному розумінні є єдність прав та обов’язків. Це повністю стосується й конституційного статусу людини і громадянина України. Конституція України, поряд з низкою найважливіших прав та свобод людини і громадянина встановлює й конституційні обов’язки як громадян, так і кожного, хто постійно проживає або перебуває на території України.

Тому конституційні обов’язки – це вимоги, що висуваються до кожної людини і громадянина, діяти певним, чітко визначеним конституційною нормою чином (або утриматися від вчинення відповідних дій) або забезпечення інтересів суспільства, держави, інших людей і громадян. Ці обов’язки закріплені у статтях 51, 53, 65-68 Конституції України.

Живучи у суспільстві, ми не можемо існувати окремо від нього, не мати обов’язків перед суспільством. Тому права громадян невід’ємні від їх обов’язків.

Актуальність теми полягає в тому, що провідним принципом будь-якого правового статусу на сьогоднішній день є єдність прав та обов’язків. Це повністю стосується й конституційного статусу людини і громадянина. Конституція України поряд з низкою найважливіших прав та свобод людини і громадянина встановлює й конституційні обов’язки як громадян, так і кожного, хто постійно проживає або перебуває на території України.

Мета дослідження: охарактеризувати основні види конституційних обов’язків громадян відповідно до Конституції України.

Завдання:

1. дослідити поняття «обов’язок»;

2. визначити яке значення мають конституційні обов’язки для громадян України;

3. дати характеристику обов’язків Конституції України;

4. розглянути основні методи реалізації конституційних обов’язків; 5. знайти найбільш оптимальні шляхи вдосконалення національного законодавства в системі реалізації конституційних обов’язків громадян України.

Методи: функціональний, системний, аналіз, синтез, статистичний, порівняльно-правовий, метод тлумачення.

Структура курсової роботи: титульна сторінка, зміст, вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел.

 

 

 

Положення людини в суспільстві, як відомо, визначається соціальними нормами. Воно називається суспільним статусом людини. Частину суспільного статусу особи становить її правовий статус. Він стосується винятково якостей людини та громадянина, зв'язків особи тільки й саме з державою, а не з суспільством в цілому[6].

Правовий статус особи визначається як юридично закріплене положення особи в державі й суспільстві. Він являє собою систему визнаних і закріплених державою в законодавчому порядку прав, свобод і обов'язків, а також законних інтересів особи як суб'єкта права. Права та свободи являють собою соціальні можливості громадянина, які визначаються й забезпечуються державою; обов'язки – тільки соціальні можливості, які виражають претензії держави до громадянина, його поведінки.

Правовий статус буває загальний (конституційний) або спеціальний (родовий).

Загальний (конституційний) статус – єдиний і однаковий для всіх громадян держави. Він не залежить від конкретних обставин, тобто є базовим, вихідним, а всі інші – похідними від нього, такими, що доповнюють його.

Під конституційним статусом особи розуміють загальні, основоположні начала, за допомогою яких у Конституції визначаються основні права, свободи й обов'язки людини та громадянина; гарантії їх здійснення, тобто можливість мати, володіти, користуватися та розпоряджатися економічними, політичними, культурними та соціальними цінностями, благами, а також користуватися свободою дій і поведінки в межах Конституції та інших законів.

Незважаючи на те, що наша Конституція визнана однією з найдемократичніших у світі, незважаючи на велику кількість нормативних актів, які надають громадянам права і свободи, реально у більшості ці права, на жаль, є лише декларативними [7].

Конституційний статус громадянина –