Загальна характеристика конституційних обов’язків громадян України

Предмет:

Конституційне право

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

style="text-align: justify;">

обов’язки є мірою необхідної поведінки людини та не обумовлені бажанням самої людини;
обов’язки відтворюють втілене в конституційно-правову норму бажання держави щодо належної поведінки людей;
обов’язок завжди є певним обмеженням прав людини, оскільки людина повинна підкорятися певним правилам, щоб у здійсненні своїх прав і свобод не завдавати шкоди іншим людям;
обов’язки охоплюють усі основні сфери життєдіяльності особи, суспільства і держави: політичну, економічну, соціальну, культурну, зовнішню тощо;
обов’язки є невід’ємним самостійним елементом конституційного статусу особи, оскільки в них та в правах і свободах у загальному вигляді закріплюються основи взаємовідносин держави з особою;
обов’язки застосовуються як до будь-яких осіб, які перебувають на території держави, так і до громадян цієї держави, незалежно від місця їх перебування.

У літературі існує, не позбавлена інтересу, спроба розкрити поняття обов'язку через категорію можливості. Так, Г. В. Мальцев вважає, що «юридичний обов'язок є не тільки належне, але й можливе в людській поведінці». Однак, покладена в обов'язки можлива поведінка, на відміну від можливості, укладеної у суб'єктивному праві, є одночасно і державно необхідною. «Обов'язок, – стверджує автор, – це можливість поведінки, що має необхідний характер, тобто, можливе в поведінці одночасно є і необхідним»[11].

Як видно, тут правильно зазначено зв'язок правової можливості та правової необхідності. У праві ці категорії не тільки взаємопов'язані, а й взаємно проникають. І, мабуть, обгрунтовано буде характеризувати юридичні права і свободи та юридичні обов'язки якостями можливої і необхідної поведінки. Це особливо чітко можна простежити на прикладі конституційних прав і свобод та обов'язків. Як відомо, право на основну загальну освіту є обов'язковим (ч. 2 ст. 53 Конституції України). У цьому приписі Конституції полягають і можливість (право) і необхідність (обов'язок). В органічному поєднанні можливість і необхідність знаходяться також і в політичних правах і свободах [11].

Не слід з цього робити висновок, що як юридичні права і свободи, так і юридичні обов'язки ми повинні розкривати через категорію можливості. Мені здається, що це робити недоцільно. По-перше, тому, що при цьому майже зникають відмінності між правами і обов'язками, оскільки і права та обов'язки в рівній мірі визначаються як правова можливість. По-друге, характеризуючи як права і свободи, так і обов'язки у вигляді правової можливості, потрібно взяти до уваги, що в останньому випадку мова йде про необхідну за законом можливість. Але необхідна за законом можливість і є правова необхідність. Методологічно доцільніше було б розкривати поняття прав і свобод через категорію правової можливості, а юридичних обов'язків через категорію правової необхідності.

Даний підхід дозволяє встановити існуючі відмінності між правами, свободами і обов'язками, розкрити зміст кожного з цих правових явищ. До цього ж висновку, в результаті, приходить сам Геннадій Володимирович Мальцев. «Державне визнання необхідності поведінки – пише він, – це основна специфічна риса обов'язків на відміну від суб'єктивних прав». Хоча поняття обов'язків слід розкривати через правову необхідність, разом з тим потрібно пам'ятати, що між необхідністю і можливістю немає бар'єру, що необхідність, маючи суворі рамки, містить у собі відомі можливості.

1.2. Конституційно-правове регулювання конституційних обов’язків громадян України

Відповідно до ст. 3 Конституції України [1] головним обов’язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. У ст. 16 Основного Закону визначається обов’язок держави щодо забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу. У ст. 27 Конституції зазначено, що обов’язок держави – захищати життя людини. Конституцією України також передбачені обов’язки органів публічної влади.

Держава, беручи на себе обов’язок забезпечувати права людини і громадянина, має право й вимагати від них правомірної поведінки, яка б відповідала закріпленим у нормі права стандартам і еталонам. Свій вияв такі державні вимоги з виконання та додержання правових норм знаходять у системі обов’язків, що встановлюють міру відповідальності за невиконання приписів закону.

Обов'язки є невід'ємною частиною будь-якої Конституції. Навіть якщо вони не закріплені в основному законі держави, то вони будуть зазначені в інших законах або підзаконних актах. Обов'язок – це міра належної поведінки громадянина. Визнання правової необхідності дозволяє громадянам передбачати результати своїх дій. Обов'язок нерозривно пов'язаний з відповідальністю.

Закріплений у ст. 68 Конституції обов’язок неухильно дотримуватись Конституції і законів України, не посягати на права й свободи, честь і гідність інших людей тісно пов'язаний з визначенням і поняття юридичної відповідальності, головною метою якої є охорона правопорядку, правове виховання людей і покарання винних за скоєні правопорушення.

Встановлення чинним законодавством норм про юридичну відповідальність пов’язане з незадовільним рівнем загальної правової культури багатьох громадян, навіть з правовим нігілізмом, тобто коли ігнорується або принижується абсолютна цілісність державної організації суспільства та правової системи.

Невиконання або неналежне виконання основних обов’язків як громадянами України, так і іноземцями, особами без громадянства та біженцями тягне за собою юридичну відповідальність, вид і міра якої залежить від правопорушення та визначається законодавством України.

Обов'язки громадян встановлюються і змінюються виключно конституцією і законами. Гарантом конституційних прав, свобод і обов'язків громадян є:

1) стабільний конституційний лад;

2) вільний доступ до правосуддя, рівність усіх перед законом і судом, право на судовий захист;

3) покладання на