Загальна характеристика конституційних обов’язків громадян України

Варто відзначити, що навіть якщо ні в Конституції, ні в іншому нормативно – правовому акті не закріплені обов'язки, це не означає, що їх немає. Кожна людина повинна усвідомлювати те, що крім прав і свобод, у неї існують і обов'язки, від яких вона у жодному разі не повинна ухилятися.

В основі Конституції України лежить ліберальна концепція прав людини, яка передбачає максимум прав і свобод та мінімум обов'язків.

Звуження кола конституційних обов'язків, які закріплюються в Конституції України, порівняно з Конституцією УРСР 1978 р., пов'язане насамперед з новим розумінням співвідношення прав і обов'язків між собою як парних категорій та правових явищ, і намаганням підкреслити демократичний характер Основного Закону за рахунок звуження конституційно закріплених обов'язків. Так, у Конституції немає положень, які були в Конституції УРСР 1978 р., про те, що «обов'язок і справа честі кожного здатного до праці громадянина – сумлінна праця в обраній ним галузі суспільне корисної діяльності, додержання трудової дисципліни» (ст. 58), що «громадянин України зобов'язаний оберігати інтереси держави, сприяти зміцненню її могутності й авторитету» (ст. 60), що «обов'язок кожного громадянина України – поважати національну гідність інших громадян, зміцнювати дружбу націй і народностей України» (ст. 62), що «інтернаціональний обов'язок громадянина України – сприяти розвитку дружби і співробітництва з народами інших країн, підтриманню і зміцненню загального миру» (ст. 67) [2]. Відсутність зазначених положень Основного Закону УРСР 1978 р. в Конституції України пов'язана з труднощами гарантування реалізації цих обов'язків. Проте, на мою думку, деякі з зазначених вище обов’язків мають право на існування в сучасні Україні. Наприклад, повага національної гідності інших громадян на сьогодні є досить актуальною, адже Україна – багатонаціональна держава.

Водночас, у Конституції України дещо розширилось коло обов'язків. Наприклад, у ній вказано, що «кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом» (ст. 67), «шанувати державні символи України» (ст. 65). Таким чином, звуження кола конституційно закріплених основних обов'язків у Конституції України 1996 р. поєднується з процесом новелізації звичних для нас традиційних обов'язків і встановленням нових. Це діалектичний процес, який відповідає сучасному етапу державотворення в Україні.

 

 

 

Як права та свободи людини і громадянина, так і обов’язки за своїми юридичними властивостями є досить різноманітними. Їх класифікують за такими критеріями: зміст, суб’єкти та соціальні групи [14]. Так, наприклад, обов’язки за змістом поділяються на:

• особисті (громадянські), які, у свою чергу, можна поділити на фізичні (наприклад, обов’язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей та обов’язок дітей піклуватися про свої непрацездатних батьків) та духовні (наприклад, обов’язок шанувати честь, гідність, національні почуття інших людей);
• суспільно-політичні (наприклад, обов’язок додержуватися Конституції і законів, обов’язок захищати Батьківщину, її незалежність і територіальну цілісність, шанувати її державні символи тощо);
• економічні (наприклад, обов’язок сплачувати податки та збори);
• соціальні (обов’язок працювати);
• культурні або духовні (наприклад, обов’язок дбайливо ставитися до пам’яток історії та культури людства, охороняти історико-культурну спадщину, відшкодовувати завдані збитки);
• екологічні (наприклад, обов’язок берегти природу, не заподіювати їй шкоди, компенсувати збитки, заподіяні забрудненнями та іншими шкідливим або негативним впливом на навколишнє середовище).

За суб’єктами обов’язки прийнято поділяти на три групи:

• обов’язки, що стосуються лише громадян України. До цієї групи належить обов’язок громадян України захищати Вітчизну, незалежність і територіальну цілісність України, шанувати її державні символи (ч. 1 ст. 65 Конституції). Громадяни України зобов’язані відбувати військову службу відповідно до закону (ч. 2 ст. 65 Конституції) на іноземців та осіб без громадянства не поширюється військовий обов’язок, вони не проходять військову службу в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України (ст. 24 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства») [11];
• обов’язок усіх громадян щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 67 Конституції України);
• обов’язки, що стосуються лише осіб, що не мають правового зв’язку з державою у вигляді громадянства. Зокрема, іноземці та особи без громадянства зобов’язані шанувати традиції та звичаї народу України, здійснення іноземцями та особами без громадянства своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України (ч. 4 та 5 ст. 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства») [11].
• обов’язки, які поширюються на всіх громадян України, іноземців та осіб без громадянства. До цієї групи обов’язків законодавець у тексті Конституції України вживає термін «кожен» та відносить такі обов’язки:
• кожен зобов’язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки (ст. 66 Конституції України та ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»);
• кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67 Конституції України та ст. 21 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»);
• кожен зобов’язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про правовий статус іноземців та