Загальне землезнавство

Асиметричними є також полярні області: у північній півкулі Північний Льодовитий океан, у південній — материк Антарктида. Асиметрія в розподілі водної та суходільної поверхонь є однією з основних причин, яка обумовлює своєрідну асиметрію кліматичних умов північної та південної півкуль. Сутність кліматичної полярної асиметрії формулюється так: клімат північної півкулі тепліший і континентальніший, ніж південної.

 Відмінності кліматичних умов північної та південної півкуль разом із відмінностями розподілу суходолу та океану в них, спричиняють асиметрію в розподілі рослинного та тваринного світу, ґрунтів. Разом це знаходить своє комплексне відображення у певній асиметрії природних зон на Землі. У південній півкулі немає зони типових тундр. На островах в помірних та субполярних широтах, де, за аналогією з північною півкулею, має бути тундра, простягається зона океанічних лук. Вічнозелені ліси Вогняної Землі, Нової Зеландії, Тасманії — це зовсім не те, що тайга і листопадні ліси північної півкулі. У південній півкулі відсутні також зони лісотундри, лісостепів і пустель помірного поясу. Жоден тип рослинності північних помірного та субполярного поясів не повторюються у їх південних аналогах.

В Антарктиді, на відміну від Арктики, немає наземних ссавців (наприклад, лисиць, мускусних биків), судинних рослин,  значна (до 50 %) ендемічність мохів та лишайників. У південній півкулі відсутні двогорбі верблюди, яки, білі ведмеді, моржі, сімейства соснових і таксодієвих. А у північній півкулі не зустрічаються пінгвіни, лама, кондор, араукарії, нототонієві риби тощо.

Тести  для самоконтролю до теми 4.2.

1. Верхня межа географічної оболонки знаходиться:

а) на висоті озонового шару в стратосфері;

б) на верхній межі атмосфери;

в) на висоті 100 метрів;

г) на висоті 2 кілометри;

д) На висоті від кількох метрів до кількох кілометрів

2. Які із понять не відображають глобальний рівень комплексної організації природи Землі:

а) природна зона;

б) атмосфера;

в) географічний простір;

г) географічна оболонка;

д) ландшафтна сфера

3. Зона прямого контакту та активної взаємодії літосфери, атмосфери та гідросфери, що є біологічним фокусом Землі і має товщину 100-150 метрів, називається:

а) географічним простором;

б) географічною оболонкою;

в) ландшафтною сферою;

г) природним комплексом;

д) астеносферою

4. Верхня межа географічного простору знаходиться на висоті:

а) 22-25км;

б) 100-150м;

в) 6300-64000км;

г) 1000км;

д) 6371км

5. У складі географічної оболонки виділяють природні компоненти:

а) атмосфера;

б) вода;

в) повітря;

г) ґрунти;

д) живі організми

6. Розмістіть зовнішні та внутрішні оболонки Землі у послідовності від нижче до вище розташованих:

а) гідросфера;

б) літосфера;

в)атмосфера;

г) ядро;

д) мантія

7. Що із названого є загальними закономірностями географічної оболонки:

а) цілісність;

б) динаміка;

в) зональність;

г) азональність;

д) ритмічність

8. Зміна природних компонентів та природних комплексів у субширотному напрямку, тобто від екватора до полюсів, називається:

а) зональністю;

б) полярною асиметрією;

в) азональністю;

г) розвитком;

д) дискретністю

9. Чинниками фізико-географічної диференціації азонального характеру є:

а) розподіл «суходіл-океан»;

б) рельєф;

в) склад гірських порід;

г) кількість сонячної радіації;

д) висота місцевості

10. Відмінність у розподілі природних компонентів та природних комплексів між північною та південною півкулями називається:

а) висотною поясністю;

б) кругообігами речовини;

в) полярною асиметрією;

г) дискретністю;

д) секторністю

 

4.2. Географічна оболонка – середовище існування людства

4.2.1. Природне середовище існування людства

Усі живі організми існують у певному середовищі, з яким вони постійно обмінюються речовиною, енергією та інформацією. Людина, на відміну від інших живих організмів, пов’язана з власним середовищем не лише біологічним обміном речовин, а й трудовою діяльністю. У процесі останньої за допомогою знарядь праці людина створює штучні об’єкти, здійснює виробничі процеси, значною мірою відмінні від природних. Тому середовище існування людини у зв’язку з її подвійною (біологічною та соціальною) сутністю включає природну та штучну складову.

Середовище існування людства субстратно визначається на основі географічної оболонки – глобальної геосистеми, у якій взаємодіють та взаємопроникають літосфера, атмосфера, гідросфера та біосфера. Частину природного оточення людського суспільства, з якою воно знаходиться у безпосередній взаємодії, називають географічним середовищем. Елементи останнього функціонують і розвиваються відповідно до природних законів. Межі географічного середовища розширюються по мірі розвитку людського суспільства (засобів праці, технологій тощо). Зараз указані межі в основному співпадають з межами географічної оболонки. За умови проникнення людини в надра Землі та інтенсивного освоєння та використання навколишнього середовища вийде за межі географічної оболонки.

Людство створило штучне середовище, що складається із інфраструктур: господарсько-побутової, промислової, транспортної тощо. 

Із природного географічного середовища людство бере усе необхідне для  життя та господарської діяльності. Це природні умови, які можуть бути сприятливими або несприятливими. Зокрема, для кожної геосфери і для різних районів Землі характерні несприятливі стихійні природні явища. Наприклад: землетруси, виверження вулканів, урагани, смерчі, посухи, катастрофічні паводки, шторми,