Загальне землезнавство

г) 470;

д) 560 33/

7. Що із указаного не є поясами освітленості:

а) жаркий;

б) екваторіальний;

в) помірний;

г) арктичний;

д) холодний

8. Наскільки тропічний рік коротший від зоряного:

а) 20хв. 24сек;

б) 9хв. 9,6сек;

в) 48хв. 46сек;

г) 6год. 40хв. 12сек;

д) 5год. 12сек

9.Що із названого є географічними наслідками обертання Землі навколо Сонця :

а) зміна дня і ночі;

б) зміна пір року;

в) припливно-відпливні рухи у геосферах;

г) тропічний рік – природна одиниця часу;

д) пояси освітленості Землі

10. Виділіть причини зміни пір року:

а) зміна відстані землі від Сонця;

б) зміна висоти сонця над горизонтом;

в) зміна тривалості дня;

г) прецесія;

д) зміна ексцентриситету земної орбіти

 

Розділ 4. ГЕОГРАФІЧНА ОБОЛОНКА

4.1. Географічна оболонка -  планетарний природний комплекс

4.1.1. Склад, межі та будова географічної оболонки

На Землі  виділяється об’єм реального перебігу географічних процесів — географічна оболонка, заслуга виділення і характеристики якої належить П.І.Броунову (1917 р.) і А.А.Григор’єву (1937 р.).

Географічна оболонка має якісні відмінності від різних геосфер:

-виключне багатство різними видами вільної енергії;

-надзвичайно велика міра агрегованості речовини — від елементарних частинок, атомів молекул до хімічних сполук та складних тіл;

-наявність органічного світу, ґрунтового покриву;

-наявність осадових порід, різних форм рельєфу;

-концентрація тепла, що надходить від Сонця;

-панування законів термодинаміки низьких температур і тиску;

- існування людського суспільства.

Географічна оболонка – це  планетарний природний комплекс або глобальна  геосистема, котра включає нижню частину атмосфери, всю гідросферу, всю біосферу та верхню частину літосфери, котрі взаємодіють і взаємовпливають одна на одну.

Межі географічної оболонки

Для обґрунтування меж географічної оболонки слід керуватися такою її ознакою як взаємодія та взаємовплив геосфер. Як відомо, земна поверхня найбільше впливає на тропосферу. Повітря в цьому шарі нагрівається й охолоджується за рахунок теплообміну зі поверхнею літосфери й гідросфери (в середньому t0 повітря знижується на 60 на 1 км висоти за рахунок цих процесів). Вище тепловий вплив земної поверхні майже не проявляється.

У тропосфері зосереджена майже вся водяна пара, що свідчить про тісну взаємодію атмосфери і гідросфери. 80% маси атмосфери зосереджено в тропосфері. Шар озону на висоті 22-25 км є екраном, який затримує ультрафіолетове випромінювання.

Отже, в тропосфері, тропопаузі й нижньому шарі стратосфери (до озонового екрану) в результаті взаємодії геосфер утворюються сприятливі умови для поширення життя (термічні, зволоження, баланс різних видів сонячної радіації). Тому верхня межа географічної оболонки проводиться по межі максимальної концентрації озону (25-30 км).

Значно більші розбіжності спостерігаються у питанні про положення нижньої межі географічної оболонки. Ми вважаємо, що нижню межу географічної оболонки доцільно проводити по нижній межі земної кори — поверхні Мохоровичича (за Д.Л.Армандом, А.М.Рябчиковим, Ф.М.Мільковим та ін.). При таких межах потужність географічної оболонки складає 50-100 км на материках, 35-40 км на океанах.

 

4.2.2. Закономірності цілісності та кругообігів речовини та енергії у географічній оболонці

 Енергія та речовина, що надходить у географічну оболонку, не зникає, а зберігається та перетворюється у послідовних ланцюжках природних процесів. Сукупність цих процесів забезпечує тісний взаємозв’язок та взаємодію природних компонентів та геосфер. Таким чином, із останніх утворюється єдиний планетарний природний комплекс — географічна оболонка, що характеризується, перш за все, цілісністю. Указана закономірність проявляється у тому, що зміна одного природного компонента викликає зміни усіх інших і природного комплексу в цілому. Зміни, що відбуваються в одній частині географічної оболонки, обов’язково відображаються більшою чи меншою мірою в інших її частинах.

Таким чином, географічна оболонка — цілісна система, пов’язана наскрізними потоками перетворення речовини та енергії. Танення льодовиків десь у Гренландії чи Антарктиді рано чи пізно полишає свій слід у глибині континентів, передаючись туди через екзогенні процеси рельєфоутворення, зміну кліматичних умов тощо. Наслідки будуть і в тропічних морях, де корали нарощуванням вгору своїх споруд намагаються наздогнати рівень океану, що піднімається. Закономірності цілісності географічної оболонки реалізуються в процесах кругообігу речовини та енергії на Землі. Збереження речовини при її обмеженому об’ємі на Землі та ефективне використання відносно сталої та порівняно невеликої кількості енергії, що надходить на нашу планету, забезпечується різноманітними кругообігами. Роль останніх у підтриманні "енергетичного бюджету" та забезпеченості збалансованості "економіки" природи Землі колосальна за масштабами і виключна за значенням. Тому слід пояснювати цілісність географічної оболонки та взаємозв’язки природних комплексів у її складі на підґрунті кругообігів речовини та перетворення енергії.

 До наскрізних універсальних кругообігів, що зв’язують між собою усі геосфери, належать:   Світовий кругообіг води та біологічні кругообіги, циркуляція океанічних вод, циркуляція атмосфери та кругообіги гірських порід. Це забезпечує внутрішню цілісність геосфер та енергетичні зв’язки між ними. Всі кругообіги у географічній оболонці — послідовні ланцюги перетворення речовин та енергії, що надходить із надр (ендогенні джерела) та з Космосу (екзогенні джерела).

4.2.3. Закономірності ритмічності й  безперервності та нерівномірності  розвитку географічної оболонки

Закономірність ритмічності

Формою існування географічної оболонки у часі є взаємозв’язана повторюваність