Загальні питання діяльності психологічних служб

Психологічна служба як форма існування практичної психології.

Потреба у кваліфікованій психологічній допомозі відчувається зараз багатьма – від урядовців до домогосподарок. Тому в Україні розвивається система відомчих психологічних служб, психологічних і сімейних консультацій.

Психологічна служба – система психологічного супроводу діяльності різних соціальних інститутів (виробництво, медицина, освіта, культура, спорт, правоохоронні органи). У нашій країні і за кордоном практичні психологи працюють переважно у структурі психологічної служби. Психологічна служба не має однозначного розуміння. Виділено два найбільш загальних визначення, які відображають суть її завдань та шляхи їх вирішення:

По-перше, психологічна служба являє собою психологічне забезпечення різних соціальних сфер: охорони здоров'я, освіти, виробництва та інших, – створюючи особливу сферу психологічних послуг. Це система практичного використання психології для вирішення комплексних завдань психологічної експертизи, діагностики, консультації в сферах виробництва, транспорту, освіти, охорони здоров'я, охорони правопорядку тощо. Іншими словами, терміном «психологічна служба» позначають всю сферу практичної психології.

По-друге, психологічна служба позначає і систему спеціальних установ, що створюються в різних соціальних інститутах та організаціях, покликаних надавати кваліфіковану психологічну допомогу людям, які цього потребують.

Отже, спрямованість психології на надання допомоги людям виражена в понятті «психологічна служба», з акцентом на слові «служба, служити». При цьому підкреслюється, що діяльність системи психологічних служб організована державою для забезпечення доступної, безкоштовної психологічної допомоги.

Психологічна допомога визначається як система спеціальних заходів, спрямованих на попередження, пом'якшення або подолання різного роду труднощів, що виникають у людини або групи людей, засобами практичної психології, зазвичай у формі діагностики, консультування, психотерапії та психокорекції тощо.

З 90-х років ХХ століття в Україні розвивається ідея створення Національної системи соціально-психологічних служб. Національна система соціально-психологічних служб (НСПС) об’єднує державні органи й організації, що виконують практичні роботи у галузі соціальної педагогіки, прикладної соціології та психології.

До неї входять:

• психологічні та соціальні підрозділи й служби, які функціонують у різних відомствах;
• соціально-психологічні служби державної адміністрації;
• територіальні структури, що надають соціально-психологічні послуги населенню.

НСПС є основою загальнодержавної системи охорони психічного здоров’я населення України. Вона виконує дорадчі та експертні функції в усіх державних і територіальних установах:

• забезпечення соціально-психологічних умов вільного розвитку особистості;
• розв’язання та профілактики різних типів конфліктів, психологічних перевантажень у професійній діяльності;
• створення оптимальних соціально-психологічних умов підвищення ефективності праці, навчання і виховання; захисту і допомоги людині, котра перебуває у кризовій життєвій ситуації;
• кваліфікованого управління соціальними процесами у суспільстві;
• забезпечення єдиної політики у психологічному захисті населення.

Діяльність соціально-психологічної служби є одним із вирішальних чинників гуманізації відносин у суспільстві, оскільки ґрунтується на індивідуальному підході до особистості людини.

Основними спеціалістами НСПС є:

• психологи-консультанти
• практикуючі психологи
• соціологи
• соціальні працівники
• соціальні педагоги
• методисти соціально-психологічних служб.

У своїй діяльності НСПС співпрацює на договірних засадах з неурядовими та приватними структурами, що надають соціально-психологічні послуги населенню або проводять навчання за темами НСПС.

Основні функції НСПС:

• аналіз і прогнозування поведінки людей
• активний соціально-психологічний вплив
• консультативно-методична, просвітницька, профілактична робота
• реабілітація
• дорадча функція
• психогігієна.

Головна мета НСПС – забезпечення необхідних соціально-психологічних умов підвищення ефективності діяльності людини в усіх сферах суспільного життя (від політики й управління державою до сімейних стосунків і міжособистіної взаємодії) і водночас – підтримка розвитку і захист психічного здоров’я громадян України.

Організаційні принципи НСПС полягають у тому, щоб забезпечити її максимальну ефективність при оптимальних витратах і мінімальному кадровому забезпеченні. Оскільки НСПС діє в різних міністерствах та відомствах, її працівники мають подвійне підпорядкування.

Основні завдання національної системи соціально-психологічних служб:

• надання допомоги органам управління у розробці та реалізації державної політики на основі вивчення стану масової свідомості, прогнозування й активного впливу на соціально-психологічні процеси у суспільстві;
• виконання консультативних, дорадчих та експертних функцій у сфері управління державою, в економіці, у галузях науки і культури, в органах законодавчої, виконавчої та судової влади;
• забезпечення соціально-психологічного захисту і підтримки індивідуального розвитку громадян з урахуванням їхніх здібностей, особливостей життя і праці;
• реабілітація потерпілих від техногенних, соціальних та природних катастроф;
• участь у розробці і сучасному застосуванні нових технологій і методик навчання, виховання, розвитку і перевиховання дітей та молоді, впливу засобів масової комунікації на людей.
• координація прикладних психологічних, соціологічних і педагогічних досліджень у практичній діяльності;
• підтримка пріоритетних науково-методичних і практичних програм щодо роботи з молоддю, сім’єю, в галузях політичної, юридичної, військової, педагогічної та медичної психології, соціології, педагогіки;
• здійснення психометричного нагляду: розробка, упровадження і контроль за кваліфікованим використанням психологічних методик і технологій; участь у ліцензуванні навчальних закладів і в атестації спеціалістів відповідно до державних і міжнародних стандартів.

Структура національної системи соціально-психологічних служб має три рівні: центральні органи, обласні, районні (міські).

На кожному рівні створюються центри, які безпосередньо здійснюють практичну соціально-психологічну діяльність, і органи науково-методичного забезпечення діяльності служби. Велике значення мають професійні асоціації і товариства соціальних працівників і практикуючих психологів.

Вищим органом управління НСПС є Рада головних психологів відомств і областей, яка вивчає напрями і зміст роботи НСПС, здійснює фінансування основних проектів, створює атестаційні й акредитаційні комісії.

Поточну роботу з виконання рішень Ради, з координації практичних робіт і розвитку служби здійснює Координаційна група (комітет).

На основі відповідних кафедр інститутів удосконалення, лабораторій і центрів практичної психології, профорієнтації тощо створюється Науково-методичний центр Національної соціально-психологічної служби. Він є головною