Загальні питання діяльності психологічних служб

«Безпосередня» та «опосередкована» моделі психологічної служби. Ще одним критерієм класифікації об'єктно-цільових моделей психологічної служби є безпосередність (опосередкованість) надання психологічної допомоги. Відповідно до цього критерію, можна виділити дві моделі психологічної служби – «безпосередню» і «опосередковану». Особливості цих моделей можна розглянути на прикладі діяльності шкільної психологічної служби.

Перша модель, орієнтована на свого роду «модель лікаря», головними завданнями якого є профілактика та виправлення відхилень у психічному розвитку особистості школяра. Саме про таку модель психологічної служби можна говорити як про безпосередню – коли психологічна допомога надається практичним психологом безпосередньо особистості (групі, організації), яка її потребує. І саме тут надається власне психологічна допомога, психологічна допомога у вузькому значенні слова (корекція, консультування, психотерапія).

Друга модель базується на тезі про те, що шкільний психолог є членом педагогічного колективу і бере безпосередню участь у реалізації виховних цілей школи. При цьому шкільного психолога варто розуміти як члена педагогічного колективу, який реалізує свої специфічні функції переважно не прямо через учнів, а через учителів, класних керівників, адміністрацію школи, а також через учнівське самоуправління. На думку А. М. Моісеєва, згідно із цією моделлю, психолог дотримується курсу на взаємодію та співробітництво з учителем, не замість учителя, а разом з учителем; від аналізу педагогічної практики до її психологічного пояснення, спільного з педагогом пошуку корекційних засобів і знову до практики. Саме цю модель психологічної служби можна визначити як опосередковану – коли психологічна допомога надається людині (групі, організації) не безпосередньо психологом, а опосередковано насамперед через членів колективу, адміністрацію, друзів, і досягається це передусім завдяки формуванню психологічної культури, спільному пошуку разом із психологом адекватних способів дій, які б сприяли наданню психологічної підтримки тому об'єкту, якій її потребує. Слід зазначити, що при такій моделі надається реальна психологічна допомога у широкому значенні слова, коли велика увага приділяється психологічній просвіті, профілактиці, діагностиці, експертизі, прогнозуванню. Разом з тим, здійснюються і консультування, корекція, психотерапія, якщо в цьому є потреба.

У вітчизняній практиці переважає «безпосередня» модель, коли здебільшого лише від психолога, який працює в організації, очікують певного кардинального впливу на поведінку та діяльність людей, до того ж, досить швидкого. Водночас, очевидно, що в організаціях, де працюють сотні людей (освітніх чи бізнесових), практичний психолог не в змозі один надати психологічну допомогу багатьом людям, які її потребують. Тому формування психологічної культури працівників, населення і, як наслідок, все ширше впровадження «опосередкованих» моделей психологічної служби буде сприяти більш ефективному розв'язанню проблем діяльності організацій та збереження при цьому психічного здоров'я працівників, забезпеченню їх професійного та особистісного росту.

Моделі психологічної служби, виділені на основі організаційно-функціональних критеріїв, можна назвати організаційно-функціональними, тобто такими, що обумовлюються особливостями організації діяльності практичних психологів відповідно до їх соціально-професійних ролей та функціональних обов'язків. Проаналізуємо основні види організаційно-функціональних моделей.

«Внутрішньо-організаційна» та «зовнішньо-організаційна» моделі психологічної служби.

Організаційно-функціональні моделі психологічної служби можуть бути класифіковані, в першу чергу, за таким критерієм як територіально-організаційна підпорядкованість психологів. Відповідно можуть бути виділені такі моделі психологічної служби:

• «внутрішньо-організаційна» модель – модель, при якій психологічна допомога управлінському персоналу та працівникам організації надається психологом, який працює безпосередньо в організації (у школі, банку, фірмі тощо) ;
• «зовнішньо-організаційна» модель – модель, при якій психологічна допомога управлінському персоналу та працівникам організації надається психологом, який працює за межами організації, наприклад, у відомчих територіально-консультативних центрах (у системі освіти, скажімо, це будуть районні, міські центри психологічної служби).

Так, «внутрішньо-організаційна» модель має такі переваги:

• конкретне знання психологом проблем організації, соціально-психологічних особливостей колективів та індивідуально-психологічних особливостей клієнтів;
• можливість системного вивчення проблем; реалізація процесуальної стратегії надання психологічної допомоги тощо.

Разом з тим, внутрішньо-організаційна модель має такі недоліки:

• підпорядкованість штатного психолога керівнику;
• його матеріальна залежність від адміністрації; необхідність підтримування постійного психологічного контакту з працівниками та керівниками організації тощо.

До переваг «зовнішньо-організаційної» моделі слід віднести:

• незалежність від керівництва організації; більш об'єктивну оцінку («погляд з боку») ;
• наявність досвіду роботи з іншими організаціями тощо.

До недоліків цієї моделі належать:

• територіальна віддаленість консультпунктів;
• недостатнє знання конкретних проблем організації;
• наявність феномена «тимчасового», «чужого» спеціаліста, який не надто зацікавлений в успішній діяльності організації тощо.

Слід зазначити, що психологічна допомога може також здійснюватися незалежними консультативними фірмами (приватними. державними), які сьогодні досить активно створюються поза межами відомчих психологічних служб.

Організаційно-функціональні моделі психологічної служби можуть бути класифіковані й за таким критерієм як кількісний та професійний склад психологів та інших фахівців. Згідно з цим критерієм, можна виділити такі моделі:

• «індивідуальна» модель – модель, за якої психологічна допомога надається одним практичним психологом;
• «діадна» модель – модель, за якої психологічна допомога надається двома практичними психологами, що можуть бути спеціалістами з різних аспектів проблеми, або психологом та представником суміжних професій (лікар, дефектолог, соціальний педагог, менеджер, економіст тощо) ;
• «командна» модель – модель, за якої психологічна допомога надається групою практичних психологів, кожен з яких виконує свої соціально-професійні функції, або ж групою різних фахівців, які комплексно сприяють розв'язанню тієї чи іншої проблеми.

Так, до переваг «індивідуальної» моделі належать:

• самостійність практичного психолога у визначенні психологічної проблеми;
• незалежність у виборі методів та способів надання психологічної допомоги;
• відносна швидкість розв'язання професійних завдань;
• відсутність «небажаних свідків» тих чи інших професійних помилок тощо.

Разом з тим, до недоліків цієї форми роботи можна віднести:

• однобічний, часом навіть стереотипний, підхід при визначенні та розв'язанні психологічної проблеми;
• недостатність професійного спілкування, що може негативно вплинути на визначення змісту проблеми («бачення лише свого аспекту»), вибір методів та форм надання психологічної допомоги;
• відсутність можливості виправити помилки уже у процесі розв'язання професійного завдання, а не після його закінчення тощо.

Серед переваг «діадної» та «командної» моделей слід виділити:

• зростання інтелектуального, творчого потенціалу учасників професійної взаємодії при визначенні та розв'язанні тих чи інших психологічних проблем;
• наявність професійного спілкування, що дає можливість всебічно підійти до визначення змісту проблеми (можливість побачити всі її аспекти, над якими навіть не спеціалізуєшся), виборі методів та форм надання психологічної допомоги;
• можливість вчасно виправити помилки, уже в процесі розв'язання професійного завдання, а не після його закінчення.

Разом з тим, зазначені моделі можуть мати і свої недоліки:

• необхідність узгодження теоретико-методологічних та методичних підходів до аналізу однієї й тієї самої проблеми різними фахівцями та вироблення спільного концептуального апарату;
• можливість виникнення професійно-смислових комунікативних бар'єрів між спеціалістами різних професій у процесі використання професійної термінології з різних галузей;
• конкурентні стосунки між членами групи, прагнення захопити провідні, пріоритетні позиції при взаємодії з керівництвом організації тощо.

Отже, складність завдань практичної психології потребує засвоєння практичними психологами варіативності моделей діяльності психологічної служби.