Загальні питання діяльності психологічних служб

Науково-методичний центр:

• організовує та контролює виконання рішень Ради головних психологів;
• організовує та координує роботу комісій, творчих груп, центрів, лабораторій;
• виступає головним виконавцем державних замовлень на здійснення робіт у галузі практичної психології та соціальної роботи;
• здійснює розробку, експертизу і розповсюдження методів, методик і технологій, що застосовуються в діяльності НСПС;
• бере участь в акредитації психологічних навчальних закладів;
• здійснює атестацію спеціалістів вищої категорії в галузі практичної психології та соціальної роботи;
• здійснює підвищення кваліфікації психологів, соціологів, соціальних працівників та інші.

Головний психолог в області є головною посадовою особою НСПС в області. Він підпорядковується керівникові Науково-методичного центру НСПС та обласній Раді з практичної психології.

Головна функція обласного центру:

• атестація спеціалістів
• розробка і впровадження нових методик і методів
• здійснення практичної роботи
• надання консультативно-методичної допомоги.

На районному рівні існує головний психолог району, міста. Головна функція – надання допомоги населенню. Заміщення посад відбувається на конкурсній основі.

Аналіз реального стану діяльності НСПС в Україні показує, що практично втілена у життя лише така складова діяльності НСПС, як відомчі психологічні служби (освіти, медицини, силових структур тощо). Удосконалення та наступний розвиток НСПС пов'язаний з посиленням координації між окремими психологічними службами та зі створенням територіальних центрів практичної психології та соціальної роботи.

Сьогодні практичні психологи у межах психологічних служб здійснюють багато різних видів професійної діяльності. Вони працюють у різних соціальних сферах, взаємодіють з різними об'єктами психологічної допомоги, надають психологічну підтримку у вирішенні широкого спектра професійних та особистісних проблем своїх клієнтів.

Це обумовлює об'єктивну необхідність упровадження різних моделей діяльності психологічної служби, які визначають зміст, спрямованість та особливості її діяльності. При цьому модель психологічної служби розуміють як систему теоретико-методичних, організаційних та етичних принципів, технологій, методів та форм надання психологічної допомоги, яка визначає специфіку діяльності практичних психологів у конкретній соціальній сфері.

Різноманітні моделі діяльності психологічної служби доцільно класифікувати за такими критеріями:

1. об'єктно-цільовими: категорія об'єктів психологічної допомоги; пріоритетність надання психологічної допомоги; 
2. безпосередність/опосередкованість психологічної допомоги;
3. організаційно-функціональними: територіально-організаційна підпорядкованість практичних психологів; їх професійно-кількісний склад;

До об'єктно-цільових належать «суспільна», «організаційна», «групова» та «особистісна» моделі психологічної служби.

Серед об'єктно-цільових критеріїв слід виділити насамперед такий критерій як «категорія об'єктів психологічної допомоги». До основних об'єктів психологічної допомоги можна віднести: суспільство, організацію, групу, особистість. Моделі психологічної служби, які реалізуються у певній соціальній сфері (бізнес, освіта, медицина тощо), зорієнтовані на надання психологічної допомоги переважно певному типу об'єктів, і, відповідно, ми можемо умовно виділяти «суспільну», «організаційну», «групову», «особистісну» моделі психологічної служби.

Так, наприклад, психологи, що працюють у сфері політики, зорієнтовані переважно на реалізацію «суспільної» моделі психологічної служби, оскільки основним об'єктом психологічної допомоги тут виступає суспільство, великі соціальні групи (нації, народи, політичні партії тощо). І, відповідно, політичні психологи мають бути підготовлені насамперед до врахування соціально-психологічних закономірностей діяльності таких соціальних груп.

Психологи, які працюють у сфері бізнесу (в психологічних службах банків, фірм, великих корпорацій), традиційно зорієнтовані насамперед на психологічну підтримку діяльності організації загалом, про що свідчить, зокрема, той факт, що відповідний напрям психології, який займається дослідженням зазначених проблем та інтенсивно розвивається на Заході, має назву «організаційна психологія». Тому робота психологічної служби має бути побудована у відповідності з «організаційною» моделлю психологічної служби, а практичні психологи при визначенні практичних завдань повинні враховувати насамперед основні психологічні механізми діяльності та розвитку організації, її взаємодії з соціальним середовищем.

Психологи, які працюють у сфері політичної, організаційної психології, психології управління, шкільної, сімейної психології тощо повинні орієнтуватися також на «групову» модель психологічної служби, оскільки одним із основних об'єктів психологічної допомоги тут виступають малі соціальні групи (як формальні – трудові та навчальні колективи, сім'я, так і неформальні, що утворюються і функціонують в рамках колективів та поза їх межами). А це означає, що психологи, які працюють в рамках цієї моделі психологічної служби, у своїй діяльності мають враховувати основні механізми діяльності та розвитку малих соціальних груп (утворення малих груп, їх динаміки, групової ідентифікації, міжгрупової взаємодії тощо).

І, звичайно, психологи, які мають відношення до клінічної, медичної психології, мають бути зорієнтовані насамперед на роботу в рамках «особистісної» моделі психологічної служби, оскільки основним об'єктом надання психологічної допомоги тут виступає особистість. Тому практичний психолог, який працює у цій сфері, має знати насамперед основні психологічні механізми розвитку особистості та причини його відхилень, володіти різними психотерапевтичними засобами впливу на особистість тощо.

Вибір практичним психологом певної соціальної сфери і, відповідно, орієнтація певну модель психологічної служби передбачає оволодіння певними видами професійної діяльності (діагностування, корекція, консультування та ін.), які враховують специфіку конкретної соціальної сфери та види завдань, які необхідно розв'язувати. Зміст та спрямованість різних видів діяльності практичних психологів (відповідно до різних моделей психологічної служби) мають розроблятися представниками академічної психології (в тісній співпраці із практичними психологами) і входити у зміст їхньої вузівської та післядипломної підготовки.

Звісно, робота практичного психолога переважно в рамках тієї чи іншої моделі передбачає оволодіння ним також іншими моделями. Приміром, організаційний психолог має бути обізнаний також і з «особистісною» моделлю психологічної служби, оскільки йому доводиться працювати з управлінським та виконавчим персоналом організацій, а також із «суспільною» моделлю, оскільки будь-яка організація