Загальні питання діяльності психологічних служб

Наступним критерієм, за яким доцільно класифікувати об'єктно-цільові моделі психологічної служби, може виступати «пріоритетність надання психологічної допомоги різним категоріям об'єктів». Відповідно до цього критерію, можна виділити дві основні моделі психологічної служби.

Першу модель умовно можна назвати «екстремальною». моделлю психологічної служби, яка орієнтована на надання термінової психологічної допомоги певним категоріям об'єктів в силу їх особливого «екстремального» (пріоритетного) статусу в певному соціумі, який обумовлений негативним впливом на них тих чи інших соціально-економічних, психофізіологічних та соціально-педагогічних чинників.

Другу модель можна назвати «стабільною» моделлю психологічної служби, яка надає психологічну допомогу всім категоріям населення та організаціям в стабільних, нормальних умовах її життєдіяльності.

«Екстремальна» модель психологічної служби характеризується двома основними аспектами: така служба спрямована на надання психологічної допомоги лише певним, найбільш «екстремальним» категоріям населення, працівникам організацій, членам колективів; така допомога переважно обмежується часовими рамками, тобто вона надається терміново. Наприклад, в рамках «суспільної» моделі діяльності психологічної служби до таких «екстремальних» категорій населення можуть бути віднесені: біженці; люди, які потерпіли від природних катаклізмів, міжнаціональних конфліктів; безробітні; хворі на СНІД тощо.

При реалізації «організаційної» моделі це можуть бути, наприклад, такі працівники організацій, які не можуть адаптуватися на робочому місці, які перебувають у ситуації «загостреного» конфлікту з адміністрацією чи колегами, пережили екстремальні ситуації, наприклад, під час техногенних інцидентів, які перебувають у ситуації професійної кризи тощо.

У рамках «групової» моделі може йтися, приміром, про роботу із певними соціальними групами (підлітків, які вживають наркотики, проживають у сирітських притулках, тощо).

В рамках «особистої» моделі об'єктом психологічної допомоги можуть виступати окремі особистості, наприклад, жінки, які зазнали насилля, діти, які значно відстають в навчанні тощо.

«Стабільна» модель психологічної служби характеризується такими особливостями: вона розрахована на роботу з усіма категоріями населення. працівниками організацій, членами колективів, тобто і з тими, хто має досить стабільний соціальний і професійний статус; надання такої допомоги має бути «розгорнутим» у часі, тобто здійснюватися планомірно.

Так, в рамках «суспільної» моделі це може бути, наприклад, проведення тренінгів з керівниками політичної партії з метою оптимізації їхньої політичної діяльності. В «організаційній» моделі це може виявлятися, приміром, у «проектуванні» професійної кар'єри працівників організації з урахуванням їхніх кар'єрних орієнтацій. В «груповій» моделі може йтися про оволодіння членами сім'ї способами спілкування з дітьми з метою їх гармонійного сексуального виховання. В рамках «особистісної» моделі це може бути, наприклад, навчання дітей та дорослих прийомів рефлексії та самоаналізу з метою оптимізації особистісного та професійного зростання, оволодіння прийомами проектування життєвого шляху тощо.

Порівнюючи між собою особливості «екстремальної» й «стабільної» моделей психологічної служби, варто відзначити два важливих, на наш погляд, аспекти.

По-перше, слід сказати, що у процесі застосування «екстремальної» моделі практичними психологами надається психологічна допомога у вузькому значенні слова, або власне психологічна допомога. Тобто мається на увазі здійснення практичними психологами таких видів діяльності, як корекція, консультування, психотерапія. Тоді, як при «стабільній» моделі надається психологічна допомога у широкому значенні слова, яку можна визначити як «психологічну підтримку», «психологічний супровід» тих або інших видів діяльності чи форм поведінки. І при цьому використовуються, поряд із психологічним консультуванням, такі форми роботи психолога, як психологічна просвіта, діагностика, експертиза, профілактика, прогнозування тощо.

По-друге, чим більш розвинутим в соціальному та економічному плані є суспільство, тим більше воно орієнтоване, на використання поряд із «екстремальною», «стабільної» моделі психологічної служби.

Аналіз діяльності психологічної служби системи освіти показує, що в Україні вона працює за «екстремальною» моделлю. Це виявляється в тому, що основним об'єктом психологічної допомоги цієї служби виступає дитина як найменш захищена в соціально-економічному, психофізіологічному плані особистість, яка потребує найбільшої підтримки. І особливо ті категорії дітей, які належать до груп «ризику» (мають затримки психічного розвитку, відстають у навчанні, проживають у неблагополучних сім'ях, вживають наркотики, здійснюють правопорушення тощо).

Підтримуючи ідею про те, що саме ці категорії об'єктів дійсно потребують психологічної допомоги в першу чергу, все ж таки хочемо звернути увагу на те, що в рамках шкільної психологічної служби повинна все більше впроваджуватися і «стабільна» модель, за якої психологічна допомога має надаватися і дорослим, що є соціально зрілими та захищеними особистостями (вчителі, адміністрація тощо). Це пов'язано з тим, що інтенсивний темп нинішнього професійного та особистісного життя, особливо в період соціальних трансформацій, які переживає наша держава, потребує від людини сильного психічного напруження, використання додаткових інтелектуальних та емоційних ресурсів, і у розв'язанні цих проблем психологічна служба може надати відповідну допомогу. А своєчасне розв'язання цих проблем, у свою чергу, буде позитивно впливати на самопочуття та розвиток дитини в школі.

Слід також зазначити, що саме в рамках «стабільної» моделі може здійснюватися психологічне забезпечення діяльності освітніх організацій (психологічне обґрунтування концепції діяльності освітньої організації. визначення стратегії її взаємодії з іншими організаціями, створення психологічних умов для становлення позитивного іміджу освітнього закладу, організація ефективної діяльності «управлінської команди» тощо). Зазначені проблеми досить часто залишаються поза увагою шкільної адміністрації та шкільних психологів у нашій країні, водночас, як показує досвід, вони посідають чільне місце у діяльності освітніх організацій на