Загальний догляд за хворими

Гігієна хворого і профілактика пролежнів. Перед поступанням до лікарні хворий проходить санітарну обробку. Він приймає душ у приймальній, після чого переодягається в лікарняний одяг. Тяжкохворого миє персонал у ванні. Деяких, особливо тяжкохворих, лише переодягають (одягають лікарняну білизну; хворі, які мають домашню чисту білизну, залишаються в ній). Хворих з наявністю головних вошей або гнид стрижуть та миють їм голову лізолом. У разі виявлення одежних вошей одяг хворого направляють у дезкамеру для обробки. Чистий одяг або зберігають у лікарняній камері, або віддають рідним хворого.

У відділенні хворому надають ліжко з комплектом чистої постільної білизни. Вранці, після нічного сну, ходячі хворі вмиваються в спеціальній туалетній кімнаті, а лежачих хворих умивають молодші медичні сестри: хворим, які можуть сидіти в ліжку, зливають воду з глечика на руки і вони умиваються самі, чистять зуби, а лежачих лише обтирають (обличчя, руки) змоченим рушником або серветкою.

Також треба стежити, особливо у тяжкохворих після операції, за порожниною рота, носа, очима. Порожнину рота хворі прополіскують 1% розчином калію перманганату або натрію гідрокарбонату, а зуби і ясна медсестри протирають тяжкохворим марлево-ватним тампоном. Очі хворим промивають ватно-марлевим тампоном, змоченим кип’яченою водою або ізотонічним розчином натрію хлориду, а за наявності бактеріального запалення кон'юнктиви в мішок останньої закапують розчин або вносять мазь, яка містить сульфаніламіди (наприклад, 20-30% сульфацил-натрію) або антибіотики.

Ходячі хворі голяться самі, а лежачих голить перукар, дотримуючи всіх профілактичних заходів проти інфекції. Для ходячих хворих у туалетних кімнатах (окремих для чоловіків та жінок) створюють умови для підмивання після дефекації та для обмивання ввечері і вранці ділянок статевих органів.

Лежачих хворих підмивають молодші медичні сестри. Для цього під сідницю хворого (на простелену на ліжку клейонку) підставляють судно і сестра однією рукою зливає з глечика або з кварти Есмарха теплу воду на пах хворого, а другою, якою тримає на корнцанзі тампон, миє шкіру навколо заднього проходу та статеві губи. Завершується процедура підмивання осушуванням шкіри чистою серветкою.

Поряд із очищенням шкіри від забруднення шкіру тяжкохворих на ділянках кісткових виступів – крижі, лопатки, хребет, п'яти – протирають камфорним або етиловим 60% спиртом, що, поряд з частим перевертанням хворого в ліжку, розправленням під ним простирадла (розправлення на ньому складок) є важливими заходами запобігання пролежням.

Щотижня хворим замінюють натільну і постільну білизну та миють їх. Білизну, забруднену рановими або іншими виділеннями, змінюють за потребою. Хворі повинні завжди лежати на чистій та сухій білизні.

Для запобігання пролежням у тяжкохворих, особливо похилого віку, у хворих на цукровий діабет потрібно підкладати під крижі гумові круги, а під п'яти – ватно-марлеві або поролонові подушечки, часто повертати їх, змінюючи положення тіла. У хворих, особливо з ожирінням, треба запобігати прілості, дерматитам та інфікуванню шкіри шляхом протирання пахвинних складок, складок на животі та під молочними залозами 56-70% етиловим спиртом, присипати ці місця тальком чи зубним порошком або – за появи дерматиту – змазувати маззю з оксидом цинку або пастою Лассара.

Положення хворого в ліжку повинно бути фізіологічним, тобто забезпечувати найбільше розслаблення усіх груп м'язів. Це обмежує енергетичні витрати його організму та сприяє оптимальному здійсненню функцій усіх органів і систем. Таким вимогам відповідає положення на спині з незначним підняттям голови і прямими ногами. Класти ногу на ногу хворим не варто, оскільки це сприяє розвитку тромбозу судин гомілки.

Особливості хвороби та стану хворого часто вимагають (з метою полегшення перебігу хвороби та профілактики ускладнень) надання хворому відмінного від типового фізіологічного положення. Так, хворим на перитоніт надають положення Фовлера: високо піднята голова та зігнуті в колінах ноги (під коліна підкладають валики, які не дають тілу хворого зсовуватися вниз). Це положення забезпечує стікання внутрішньочеревного ексудату з верхньої половини черевної порожнини в нижню, тазову, в якій очеревина меншою мірою всмоктує його (порівняно з діафрагмальною). До того ж скупчення гною в ній легше діагностувати та лікувати.

За деяких станів хворого, у разі тривалої нудоти і блювання, особливо після наркозу, хворого кладуть на спину, трохи повернувши набік голову. У горизонтальному положенні (без підняття головного кінця ліжка) мають бути також хворі з кровотечею і з анемією після кровотечі. Таке положення сприяє припливу крові (кисню) до мозку та серця. Навпаки, хворі з дихальною недостатністю набувають положення напівсидячи (ортопне). З підвищеною головою лежать також хворі після операцій на органах ротоглотки та шиї.

Гігієна хворого може бути на належному рівні лише за умови дотримання гігієни його ліжка, постілі, білизни, одягу, засобів догляду та транспортування, тобто усього, що оточує хворого. Ліжка хворих щоденно протирають вологими чистими ганчірками і періодично дезінфікують 3% розчином хлораміну або лізолом. Каталки і носилки повинні бути чистими, а у разі забруднення їх виділеннями – продезинфікованими. Перед транспортуванням хворих каталки або носилки застеляють сухим чистим простирадлом. Хворого під час