Загальний догляд за хворими

Для цих хворих у хірургічних стаціонарах слід створити такі самі умови, як в інфекційних стаціонарах (вони повинні бути ізольовані від інших хворих, мати окремий посуд як для їжі, так і для фізіологічних відправлень). Персонал, який доглядає за ними, повинен бути дисциплінованим, працювати в окремих халатах, надягати маску та гумові рукавички, дотримувати суворих правил санітарії. Після кожного контакту з хворим сестра повинна продезинфікувати руки (2% розчином хлораміну, 0, 02% хлоргексидину або 70% етиловим спиртом), після чого старанно вимити їх з милом.

Постільну і натільну білизну хворих після користування замочують у дезинфікуючих розчинах (10% розчин хлорного вапна), перуть і дезинфікують окремо від білизни неінфікованих хворих. Столовий посуд теж попередньо замочують у дезінфікуючих розчинах (1-2% розчин хлораміну), після чого старанно миють гарячою водою і висушують.

Випорожнення і сечу дезинфікують 10% розчином хлорного вапна або 5% карболової кислоти (або лізолом) протягом 3 год., після чого зливають у каналізацію, а судно і сечоприймач промивають у 3% розчині лізолу або у 10-20% розчині хлорного вапна, споліскують водою, а потім у них наливають невелику кількість хлораміну, з яким вони зберігаються до наступного користування.

Хворі з відкритою формою туберкульозу легень повинні мати плювальниці (дві) для харкотиння, під час кашлю закривати рот носовою хусткою або марлевою серветкою, користуватись окремим посудом і рушником. У плювальницю хворого на туберкульоз наливають на 1/3 її місткості хлорамін (5% розчин) або 10% розчин хлорного вапна – на 1/2. Після заповнення її харкотинням останнє добре перемішують, відстоюють протягом години і зливають у каналізацію. Після цього порожню плювальницю ретельно миють гарячою водою, кип'ятять протягом 15 хв у 2% розчині натрію гідрокарбонату і перед користуванням знову заливають 5% розчином хлораміну або 10-20% хлорного вапна.

Хворих на грип, гострий бронхіт та ГРВІ також ізолюють від неінфікованих хворих, їм видають марлеві маски на рот і ніс. Обслуговуючий персонал також працює в масках.

Після виписування хворого з хірургічного відділення (після одужання) або виявлення помилки щодо діагнозу проводять заключну дезинфекцію палати, ліжка, посуду, білизни, предметів догляду тощо. Роблять це переважно працівники санітарно-епідеміологічних станцій. Поряд із цим у відділеннях також проводять профілактичну дезинфекцію (прибирання ванних кімнат, туалетів та палат) із застосуванням дезинфікуючих засобів.

У сучасних лікарнях, особливо великих (клінічних), все частіше застосовують посуд та інструменти одноразового використання (полімернопластикові вироби), що набагато полегшує догляд за хворими і запобігає поширенню внутрішньогоспітальної інфекції.

Догляд за тяжкохворими та тими, хто помирає. Тяжкохворі потребують посиленого догляду, і тому медичні сестри – як молодші, так і з медичною освітою – повинні бути біля них практично постійно. Таких хворих лікують переважно в палатах інтенсивної терапії та реанімаційних. У відділеннях, де таких палат нема, тяжкохворі та ті, хто помирає, повинні бути ізольовані в окрему палату або принаймні відгороджені від інших ширмою.

Робити ізоляцію таких хворих треба тактовно, мотивуючи медичними показаннями, щоб не спричинити психічної депресії. Зусилля лікарів і обслуговуючого персоналу не повинні ослаблюватись аж до досягнення перелому в стані хворого на краще або ж до настання смерті. Треба пам'ятати, що багато хворих, особливо хірургічного профілю, можуть перебувати в тяжкому і навіть агонізуючому стані та стані клінічної смерті внаслідок шоку, переважно геморагічного, травматичного або септичного, який за умови правильного інтенсивного лікування та догляду може бути зворотним, і хворий одужає.

У палаті, де лежить тяжкохворий, має бути тепло, але не спекотно, і тихо. Повинне бути свіже повітря і достатньо світла (якщо воно не дратує хворого або не протипоказане, як у разі захворювання на правець). Медична сестра повинна постійно стежити, щоб такі хворі лежали на сухій білизні, були вкриті простирадлом або ковдрою і не переохолоджувались. Слід змочувати хворому губи і давати, за відсутності протипоказань, пити ложкою або з поїльника рідину (воду, сік тощо), протирати періодично шкіру спини та крижів камфорним спиртом або теплою водою, а також протирати ватною кулькою, змоченою теплою водою, повіки, носові ходи, здійснювати контроль за надходженням кисню через катетер або маску. Лікарські призначення слід виконувати чітко і своєчасно, а про зміни в стані хворого доповідати негайно лікареві для проведення останнім корекції лікувальних заходів.

Обслуговуючий персонал своєю поведінкою не повинен створювати метушню і атмосферу безнадії. Навпаки, він має спокійно, чітко і методично створювати враження про сприятливий перебіг і закінчення хвороби. Проте родичам тяжкохворих, особливо безнадійних, які помирають, слід говорити відверто про загрозливе становище, допускати їх до хворих для проведення з ними останніх годин або хвилин їх життя.

Спостереження за хворим та перебігом його хвороби. Медична сестра в палаті відділення (як і в поліклінічному кабінеті або відділенні) точно виконує всі вказівки і призначення лікаря відносно як санітарно-гігієнічного стану приміщень, гігієни хворого, його харчування, дотримання хворими та відвідувачами правил внутрішнього розпорядку лікарні (відділення), так і спостереження за хворими та виконання лікувальних процедур, зберігання медикаментів, приладів та документації, зокрема, історії хвороби. Вона збирає різні виділення хворих для дослідження в лабораторії, вимірює температуру тіла хворих відповідно до призначеного лікарем часу та частоти, записує показники в температурний лист та відповідний журнал, веде безпосередньо спостереження за хворим, змінами в його стані (як якісними, так і кількісними), інформує про них лікаря, роздає або вводить медикаменти і виконує лікувальні процедури. Медична сестра приймає участь у лікарняних обходах хворих і всі призначення лікаря записує в листки призначень. Участь у обходах дає їй змогу бути повніше поінформованою щодо хвороби пацієнта та її тяжкості.

 

 

Касевич Н. Практикум із сестринської справи. – К. : Здоров'я, 2000.

Матвєєв В. Ф. Основи медичної психології, етики і деонтології. – К. : Медицина, 1994.

Пасечко Н. В. Основи сестринської справи. – Тернопіль, 2002.

Швед М. І., Пасєчко Н. В. Медсестринство в терапії. – К., Медицина, 2004.

Шевчук М. Г. Сестринська справа. – К. : Здоров’я, 1992.