Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Заходи реанімації при термінальному стані

Предмет: 
Тип роботи: 
Контрольна робота
К-сть сторінок: 
28
Мова: 
Українська
Оцінка: 

мл / кг маси), плазми з відповідним коригуванням сольового складу за даними дослідження крові, натрію гідрокарбонату (при обов’язковому лабораторному контролі).

Загальна добова кількість рідини становить 100-75 мл/кг маси (під захистом сечогінних засобів). У гострій фазі захворювання доцільно утримуватися від інфузій сольових розчинів, що містять натрій (ізотонічний розчин натрію хлориду, розчин Рінгера).
Для профілактики синдрому дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові застосовують внутрішньовенне введення гепарину з розрахунку 100-400 од/кг маси на добу, під контролем часу зсідання крові за Лі-Уайтом (6-10 хв).
Комплексне лікування гострої недостатності дихання повинно включати також антибактеріальні засоби, фізіотерапію, симптоматичні заходи відповідно до особливостей клінічної картини основного захворювання та його ускладнень.
Якщо лікування гострої недостатності дихання за допомогою консервативних заходів неможливе, дитину треба перевести на штучну вентиляцію легень.
Стенозуючий ларинготрахеїт. Лікування залежить від ступеня стенозу, його призначає лікар. Але у екстренних випадках, середній медперсонал повинен вміти попереджувати ускладнення.
При І ступені стенозу потрібні.
інгаляція зволоженого кисню, що проходить через апарат Боброва з настоєм трав (ромашка, шавлія, безсмертник, евкаліпт). При цьому апарат знаходиться на водяній бані з температурою води 80-90°С. Парові інгаляції здійснюються під тентом з целофану, в кисневій палатці;
відволікаюча терапія – гірчичники на груди та шию кожні 2-4 год, ножні гірчичні ванни (38-39 °С) протягом 5-10 хв., вживання достатньої кількості рідини;
глікокортикоїди (преднізолон, дексазон, гідрокортизон внутрішньвм’язово та в інгаляціях) протягом 4-5 днів;
у зв’язку з активацією патогенної флори – антибіотики широкого спектра дії;
інгаляція протинабряковою сумішшю: 1 мл 5% розчину ефедрину гідрохлориду, 1 мл 0, 1% розчину адреналіну гідрохлориду, 0, 3 мл 0, 1% розчину атропіну сульфату, 1 мл 1% розчину димедролу, 1 мл 2, 5% розчину піпольфену, 25 мг гідрокортизону, 2 мг хімотрипсину в 1 мл розчину, ізотонічного розчину натрію хлориду до 15 мл. На інгаляцію беруть 2 мл суміші, призначають 4-8 разів на добу;
антигістамінні препарати (димедрол, піпольфен, супрастин) внутрішньом’язово або внутрішньовенно;
при збудженні – седуксен, натрію оксибутират всередину або внутрішньовенно;
УВЧ на ділянку трахеї.
При II ступені стенозу потрібні:
подавання зволоженого кисню;
пряма ларингоскопія та туалет слизових оболонок із вмазуванням їх 1% розчином новокаїну;
внутрішньовенне введення 10% розчину глюкози, реополіелюкіну під контролем сольового складу та активної реакції внутрішнього середовища. Обмеження кількості рідини до 40-50 мл/кг на добу;
форсування діурезу внутрішньовенним введенням 15% розчину манітолу (1, 5-2 г/кг), 1% розчину лазиксу (1-2 мг/кг), 2, 4% розчину еуфіліну (5 мг/кг) ;
внутрішньовенне комбіноване введення глікокортикоїдів: перше введення струминне 1/2 добової дози, потім краплинно, не враховуючи біоритму;
антибіотики широкого спектра дії;
антигістамінні препарати внутрішньовенно (димедрол 4-піпольфен + супрастин) по 2-3 мг/кг на добу;
відволікаюча терапія, як і при І ступені стенозу;
9) седативні препарати – внутрішньовенне введення седуксену, натрію оксибутирату (100 мг/кг маси), дроперидолу (0, 1 мл/кг) ;
дегідратація-протягом перших трьох діб дефіцит маси повинен становити 5%, надалі – нульовий водний баланс;
боротьба з гіпертермією – внутрішньом’язове введення 60% розчину анальгіну (0, 1 мл/рік життя) + 1% розчину амідопірину (0, 5 мл / кг маси) ;
внутрішньовенне введення 10% розчину кальцію хлориду (протинабряковий, протизапальний ефект) – 0, 2 мл / кг маси;
мікроінтубація – замість інтубаційної трубки вводять цупкий поліетиленовий катетер у трахею для вливання розчинів та відсмоктування слизу.
При III ступені стенозу всі заходи аналогічні тим, що застосовуються при II ступені. Дози антигістамінних та гормональних препаратів збільшують. Обов’язковою є піднаркозна пряма ларингоскопія з туалетом дихальних шляхів. Інтубація термопластичною трубкою.
Стеноз IV ступеня є абсолютним показанням для трахеотомії.
Враховуючи вірусний характер захворювання, на всіх стадіях показаним є введення протигрипозного гамма-глобуліну, дезокси- та рибонуклеази, інтерферону.
Гіпотермічний синдром. У разі розвитку гіпертермічного синдрому на догоспітальному етапі рекомендується вжити таких заходів:
1. Розкрити потерпілого.
2. Поставити склянку з водою в холодильник і, охолодивши воду до 4-6 °С, зробити клізму.
3. Розтерти шкіру тулуба, кінцівок горілкою або 50% спиртом за допомогою грубого рушника до почервоніння, обдути вентилятором.
4. Холодні грілки (або пляшечки з холодною водою) до голови, ніг, ділянки печінки, на судини шиї, пахвинну ділянку.
5. Клізма з анальгіном: 0, 5-1 мл 50% розчину розво; у 2-3 чайних ложках води.
6. Виутрішньом’язово вводять 4% розчин амідопірі (0, 1 мл /кг маси) ; 50% розчин анальгіну (0, 15 мл на рік життя), 2, 5% розчин піпольфену або 1% розчин дімедролу (7-2 мг/кг маси).
7. Якщо немає ефекту, можна ввести внутрішньом’язово літичну суміш,
Для боротьби з гіпертермічним синдромом у стаціонарі застосовують кілька методів. Перший грунтується на використанні жарознижувальних і лікарських препаратів, що знижують обмін речовин і енергоутворення, а другий – на вжитті заходів, які сприяють збільшенню тепловіддачі через шкіру.
Застосовують такі лікарські препарати:
1. Анальгетики – 1% розчин амідопірину з розрахунку 0, 1 мл/кг маси і 50% розчин анальгіну з розрахунку 0, 1 мл на рік життя внутрішньом’язово 2-4 рази на добу. Слід зазначити, що внутрішньом’язове введення часто не дає бажаного ефекту, оскільки
Фото Капча