Заходи реанімації при термінальному стані

6. Коригування обмінних порушень (сольового складу, активної реакції внутрішнього середовища, введення вітамінів).

7. Лікування основного захворювання.

Анафілактичний шок. Найтяжчою формою негайної алергічної реакції загального типу є анафілактичний шок. Він виникає при введенні антибіотиків, сульфаніламідних препаратів, гамма-глобуліну, вакцин, сироваток та інших лікарських засвбів, при укусах комах, від холоду. Доза і шлях введення не мають значення.

Лікування анафілактичного шоку на догоснітальному етапі:

1. Якщо введено лікарські засоби, потрібно накласти джгут вище місця введення.

2. Негайно підшкірно ввести 0, 1% розчин адреналіну (0, 3-0, 5 мл), 1% розчин мезатону (0, 3-1 мл), кофеїн у вікових дозах.

3. Внутрішньом’язово вводять антигістамінні препарати: піпольфен, димедрол, супрастин.

4. Глікокортикоїдні: преднізолон (3-5 мг/кг), гідрокортизон 5-10 мг/кг внутрішньом’язово або внутрішньовенно.

5. Закритий масаж серця, штучна вентиляція легень згідно з показаннями.

6. Термінова госпіталізація.

У стаціонарі:

1. Внутрішньовенне краплинне введення антагоніста судинноактивних речовин- адреналіну (1 мл 0, 1% розчину адреналіну на 100-200 мл 5-10% розчину глюкози) краплинно. Передозування не буде оскільки він швидко руйнується моноаміноксидазою.

2. Внутрішньовенне струминне, потім краплинне введення глікокортикоїдів: преднізолону 5 мг/кг маси і більше, гідрокортизону 10-15 мг/кг, дексаметазону 0, 5-0, 7 мг/кг.

3. Внутрішньовенне введення антигістамінних засобів; димедролу, піпольфену, супрастину.

4. Внутрішньовенне введення кальцію хлориду у віковій дозі,

5. Внутрішньовенне введення реополіглюкіну, гемодезу, глюкозо-сольових розчинів.

6. Проведення посиндромної інтенсивної та реанімаційної терапії.

Реанімація при клінічній смерті. Клінічна смерть є перехідним станом між життям і біологічною смертю. Це стан, який переживає організм людини після припинення функцій центральної нер-вової системи, дихання та серцевої діяльності, коли в найбільш чутливих тканинах ще не відбулися незворотні зміни, що робить можливим оживлення організму.

Настання клінічної смерті характеризується рядом ознак: відсутністю свідомості, дихання, кровообігу, повною арефлексією, максимально розширеними зіницями. Тривалість клінічної смерті залежить від інтервалу, протягом якого кора головного мозку позбавлена кровообігу, і значною мірою зумовлюється температурними умовами.

При звичайній температурі тіла час клінічної смерті становить 5 хв., при температурі 36-32°С – 8 хв., 32-38°С – 15 хв., 28-18°С – 45хв.

Проведення реанімації:

1. Звільнення дихальних шляхів та підтримання їхньої прохідності:

а) покласти на спину на тверду основу;

б) під шию підкласти валик і максимально закинути голову)

в) висунути вперед нижню щелепу;

г) очистити рот і глотку за допомогою тупфера, відсмоктувача, груші.

2. Два-три штучних вдихи за методом рот до рота, за допомогою дихального мішка, маски наркозного апарата.

3. Початок непрямого масажу серця – 4-5 натискувань. У дітей перших 3 міс. життя масаж роблять великим пальцем руки, у дітей від 3 міс. до 3 років – трьома пальцями руки, у дітей, які старші за 5 років-двома руками, які вкладають хрест-навхрест, одна на одну. Виконують поштовхоподіїні натнскування на грудину з метою компресії серця між грудиною та хребтом. У новонароджених натискання на грудину прамдять на 1-1, 5 см, у дітей від 3 міс до 2 років – на 1, 5-2 см, у дітей від 2 до 5 років – на 2, 5 см; від 5 до 15 років – на 3-4 см. Частота компресії – 80-100 разів на 1 хв, залежно від віку.

Про ефективність реанімаційних заходів свідчать поява пульсу на великих артеріях, звуження зіниць.

4. Продовження штучної вентиляції легень за методом рот до рота, за допомогою маски та непрямого масажу серця у співвідношенні на один вдих – чотири стиснення серця.

5. Штучна вентиляція легень за методом рот до рота; за до помогою маски, у міру можливості – інтубація трахеї. На фоні непрямого масажу серця внутрішньосерцево вводять 0, 1% розчин адреналіну (0, 1-0, 3 мл), 0, 1% розчин атропіну (0, 1-0, 3 мл), 10% розчин кальцію хлориду (1-4 мл). їх можна вводити в одному шприці на ізотонічному розчині натрію хлориду. Зазначені препарати швидко руйнуються, тому їх слід вводити повторно. Крім того, внутрішньо-серцево вводять 4% розчин натрію гідрокарбонату 5-7 мл/кг маси тіла.

6. Обкладання голови льодом, грілками, з колодною водою, лікувальна гіпотермія.

7. Аспірація вмісту трахеобронхіального дерева, підключення респіратора. Продовження непрямого масажу серця, повторне введення лікарських засобів.

8. Продовження штучної вентиляції легень, у разі потреби – дефібриляція, кар-діостимуляцію, підключення ЕКГ-монітора.

9. Продовження штучної вентиляції легень, непрямого масажу серця, внутрішньовенне введення натрію гідрокарбонату кожні 10 хв, введення із у пре лу (0, 1-0, 2 мл) для посилення тонусу міокарда.

10. Продовження штучної вентиляції легень, перехід до прямого масажу серця.

11. Інтенсивна терапія постреанімаційної хвороби.

 

 

Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров’я від 28. 10. 2002 № 385 «Про затвердження переліків закладів охорони здоров'я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спеціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров'я» до лікувально-профілактичних закладів відносяться:

1. Лікарняні заклади: республіканська лікарня, обласна лікарня, центральна міська лікарня, територіальне медичне об'єднання, міська