Зародження економіко-теоретичних знань

Ринок виступає як сукупнiсть форм i органiзацiї спiвробiтництва людей один з одним, призначених для того, щоб звести разом з комерцiйною метою продавцiв та покупцiв, а також надати можливiсть першим продати, другим – купити товар. Тобто це мiсце добровiльних угод, де продаж товарiв вiдбувається лише в тому випадку, коли обидві сторони – продавець i покупець – знаходять компромiс, який проявляється в цiні.

Основними ознаками, що визначають суть ринку, є:

• доступнiсть для будь-якого споживача всiх товарiв, представлених на ринку (вiдсутнiсть фондування, карток, талонiв та iнших обмежуючих форм розподiлу) ;
• необмежена кiлькiсть конкурентiв, абсолютно вiльний вхiд у ринок та вихiд з нього;
• повна iнформацiя учасникiв конкуренцiї щодо пропозицiї, попиту, цiн, норм прибутку та iн. ;
• свобода реалiзацiї товарiв i послуг, вибору товарiв споживачем та прийняття рiшень;
• пануючий диктат споживача.

Структура ринку – це організаційна будова, що характеризує співвідношення між його елементами з їх власним порядком, способами зв’язку та закономірностями свого розвитку. Ознаками будь-якої структури є: тісний зв’язок елементів; визначена усталеність цих зв’язків; цілісність, сполучність даних елементів. Сукупність усіх ринків, незалежно від критеріїв, що досить різноманітні, утворює систему ринків.

Принципи класифікації ринку

Можна виділити такі критерії для характеристики структури і системи ринку: – за об’єктами: ринок товарів і послуг (споживчий ринок) ; ринок робочої сили; ринок засобів виробництва; ринок цінних паперів, валюти; ринок науково-технічних розробок, патентів; ринок інформації; ринок обігових коштів; ринок окремих товарів або товарних груп (м’яса, одягу, взуття) ; ринок ліцензій та ін. ;

1.за суб’єктами: ринок покупців; ринок продавців; ринок державних структур; ринок проміжних продавців-посередників;

2.за географічним положенням: місцевий (локальний) ринок; регіональний ринок; національний ринок; світовий ринок;

3.за галузями: автомобільний ринок; комп’ютерний ринок і т. д. ;

4.за характером продажу: оптовий ринок; роздрібний ринок;

5.за ступенем зрілості: нерозвинутий ринок; ринок, що формується; розвинутий ринок;

6.за ступенем обмеженості конкуренції: вільний ринок; монополістичний ринок; олігополістичний ринок; змішаний ринок;

7.за відповідністю чинному законодавству: легальний ринок; нелегальний («чорний») ринок.

19. Ринкова інфраструктура: зміст та елементи.

Ри́нкова інфраструкту́ра – це різні установи, підприємства, організації, що обслуговують різноманітні види ринків, створюють сприятливі умови для їхнього ефективного функціонування. Це – біржі, банки, фінансово-кредитні посередники, комерційні фонди, страхові агенції, служби зайнятості, торговельні та інші організації, кожна з яких діє у своїй сфері.

Ринкова інфраструктура значно полегшує і спрощує обіг товарів, послуг, природних ресурсів, грошей та цінних паперів, дає змогу доцільніше розподіляти й використовувати трудові ресурси, оптимальніше вкладати й використовувати капітал, створює безпечніші умови для діяльності ринкових установ.

Важливу роль у ринковій інфраструктурі відіграють посередники. Оскільки ринок є місцем співпраці двох основних суб'єктів – виробника і споживача, рух товарів та послуг від виробника до покупця потребує не лише певного часу, а й значних зусиль досвідчених саме у цій справі людей. Якщо всіма такими питаннями займатиметься сам виробник, то ефективність його роботи буде надто низькою через значні витрати часу й ресурсів. Зайвий час і ресурси витрачав би й споживач, шукаючи необхідні йому товари та послуги. Тому на допомогу їм приходять посередники.

Посередники – це юридичні або фізичні особи (фірми чи окремі підприємці), які представляють інтереси виробника та споживача чи діють від їхнього імені на різних видах ринків. Їхнє завдання – наблизити двох основних учасників ринку.

Інфраструктура ринку – комлекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку. Будова інфраструктури ринку дуже складна, тому варто розглянути її складові елементи, які можна подати у вигляді підсистем:

організаційно-технічна:

Товарні біржі

Оптові ринки

Аукціони

Торговельно-промислові палати

Сервісні центри

Ріелтерські фірми

Фінансово-кредитна:

Банки

Фондові біржі

Валютні біржі

Страхові компанії

Ощадні каси

Ломбарди та ін..

державно-регулятивна (законодавче регулювання ринкових відносин) :

Біржі праці

Ліцензування

Оподаткування

Митна система

науково-дослідне та інформаційне забезпечення:

Консалтингові компанії

Інформаційні агентства

Рекламні агентства

Юридичні контори

Інфраструктура ринку покликана забезпечувати цивілізовані стосунки між суб’єктами через свої функції:

• створення умов для ділових контрактів підприємств
• регулювання руху робочої сили
• здійснення маркетингового, інформаційного та рекламного обслуговування
• підвищення оперативності, ефективності роботи суб’єктів ринку
• Забезпечення фінансової підтримки і кредитування підприємств
• правове та економічне консультування підприємств, захист їх інтересів у державних та інших структурах
• страховий захист підприємницької діяльності
• сприяння матеріально-технічному забезпеченню і реалізації товарів і послуг.

20. Особливості формування ринкової інфраструктури в Україні.

Складність процесу формування сучасної інфраструктури в Україні зумовлена низкою обставин:

• багато інституцій інфраструктури формується вперше. Це стосується передусім фінансових посередників, які в Україні були зорієнтовані передусім на обслуговування приватизації, що не дало змоги їм повністю виконувати свої класичні функції -залучення вільних коштів та їхнє інвестування в економіку;
• деякі інститути відроджуються, як-от біржові. Відродження біржових структур має свої проблеми. Зокрема невизначена ситуація з фондовими біржами. Фондовий ринок ще не сформувався, і фондові біржі об´єктивно не є барометром стану економіки;
• інститути, що існували в директивній економіці (наприклад, банки), зазнають серйозних змін, щоб пристосуватися до виконання нових функцій в інфраструктурі ринкової економіки:
• недостатність законодавчого забезпечення ринкових