Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Зародження і розвиток економічної інтеграції Європейського Союзу

Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
26
Мова: 
Українська
Оцінка: 

утворювали органи з незалежних одиниць, покликані служити спільному інтересу: Високий орган (Комісія), Рада (міністрів), до складу якої входили представники держав-членів, Суд та Парламентська асамблея. Основна компетенція щодо регулювання діяльності ЄАВС належала Комісії. Зокрема цей незалежний орган був уповноважений видавати правові акти, які безпосередньо стосувалися окремих підприємств.

Позитивний досвід роботи ЄАВС та економічне зростання в державах шістки підштовхувало їх до необхідності посилення співпраці, про що, власне кажучи, йшлося на конференції в Мессіні. Її рішення мали винятково важливі результати для масштабніших – Римських угод 1957 року. Якими було утворено Європейське Економічне Співтовариство та Європейське співтовариство атомної енергії.
Як головні завдання Співтовариства від початку передбачалися ліквідація бар’єрів, що поділяли Європу на локальні ринки держав і створення економічно-валютної унії. Метою було забезпечення динамічного соціально-економічного розвитку країн-членів. Серед причин інтеграції в такому напрямку є можливість використання потенційних переваг масштабу виробництва і порівняльної переваги різних територіальних сегментів контингенту. Зацікавленість країн-учасниць в цих угодах була доволі великою. Що призвело до їх швидкої ратифікації парламентами, тому вже 1 січня 1958 року вони набули чинності. Цього ж року починається основна робота штаб-квартири ЄЕС та Комісії Євроатома. Упродовж 1959-1961 років проходили три етапи зниження мита та зменшення імпортних та експортних квот. 4 січня 1960 року відбулося підписання угоди про створення Європейської асоціації вільної торгівлі, до якої крім країн учасниць ЄЕС приєдналися Австрія, Данія, Норвегія, Португалія, Велика Британія, Швейцарія та Швеція.
Таким чином в середині 1960-х років завершилась перша сходинка створення правового механізму європейської економічної інтеграції, яка здійснювалась в межах європейських співтовариств. У цьому трикутнику європейських співтовариств ЄЕС стало структурою з повноваженнями для здійснення економічної, політичної, соціальної та правової інтеграції. Дія Римського договору про заснування ЄЕС охоплювало практично всю економіку держав-членів. Тоді як Паризький договір про заснування ЄСВС та Римський договір про заснування Євроатому забезпечували правове регулювання секторної інтеграції.
Тому на даному етапі розвитку інтеграційних процесів в Європі поняття економічної інтеграції можна визначити як процес зближення національних господарств та їх секторальне переплетення, що мало місце після другої світової війни, та яке проявляється в зближенні економік країн з метою підвищення життєвого рівня та заради збереження миру.
 
Подальший розвиток інтеграції в рамках ЄЕС
 
Так як час не стоїть на місці так само як і інтеграційні процеси, до установчих документів європейських співтовариств час від часу вносилися зміни задля підтримання динамічного просування інтеграційних процесів. При реалізації установчих договорів європейських співтовариств виникло багато проблем, одна з яких передбачала те що спільний ринок потребував доповнення спільною господарською та валютною політикою. Ця та інші проблеми зумовили виникнення нової європейської ініціативи, актуалізації до того часу досить неконкретного цільового поняття європейської політики. Скерованої на утворення справжньої економічної і валютної унії. Отже виникла об’єктивна потреба в новому договорі, який був розроблений і передбачав утворення Європейського Союзу.
14 лютого 1984 року Європейський парламент прийняв проект угоди про утворення Європейського Союзу, опрацьованого інституційною комісією під керівництвом Альтієро Спінеллі. Результатом цих подій була так звана Біла Книга – е документ, що інвентаризує фізичні, технічні та фіскальні обмеження і бар’єри, які утруднюють об’єднання національних ринків, також вона передбачала план дій щодо завершення формування спільного ринку. І врешті решт багатоденна праця багатьох осіб і органів ЄЕС було узгодження і затвердження всіх регуляцій в Єдиному Європейському Акті підписаному у лютому 1986 році. Головним елементом ЄЄА було завершення до 1992 року створення єдиного внутрішнього ринку, тобто створення простору без внутрішніх кордонів, у якому має бути забезпечена вільні циркуляція товарів, осіб, послуг і капіталів. Також було передбачено прийняття щодо внутрішнього ринку процедури прийняття рішень, яка передбачала прийняття відповідного рішення Радою Міністрів на базі кваліфікованої більшості. Усі інституційні зміни мали на меті полегшити в політичному та законодавчому плані створення у 1992 році внутрішнього ринку. Позитивним результатом цих заходів стало значне прискорення законотворчого процесу в європейських співтовариствах. З’явились нові законодавчі акти у сферах, в яких до прийняття ЄЄА законодавчий процес був пов'язаний з великими труднощами, – банківське право, транспорт. Страхування, інтелектуальна власність, податкове законодавство. Таким чином порядок денний ЄЄА було виконане і постало нове завдання – вирішення проблем політичних. У зв’язку з цим з назви Європейського Економічного Співтовариства було виключено слово «економічне», як підтвердження того, що віднині будуть вирішуватись не тільки завдання економіки. Це нововведення було закріплене в Маастрихтському Договорі, який було підписано 1992 року та набрав чинності 1 листопада 1993 року. Саме з цього дня європейські співтовариства стали офіційно називатися Європейським Союзом. Цим договором були окреслені нові сфери співробітництва:
1) єдина зовнішня політика і політика у галузі забезпечення безпеки;
2) правосуддя і тісна взаємодія у вирішенні внутрішніх питань.
Саме Маастрихтський договір поглибив співпрацю держав-членів у сфері туризму, охорони здоров’я, освіти, культури, охорони прав споживачів. В межах інституційної реформи відбулося подальше розширення сфер, в яких застосовувалась процедура вироблення спільної позиції. Була започаткована процедура спільного ухвалення рішень Європарламентом, яка надала йому право вето при прийнятті нових правових актів.
Відтак Договір про Європейський Союз відкриває у взаємодії держав-членів нові сфери співпраці, не обмежені рамками системи трьох Спільнот і
Фото Капча