Зародження і розвиток туристсько-екскурсійної справи в Галичині у ХІХ – першій половині ХХ ст.

У лютому 1934 р. була урочисто відкрита перша українська станція зимового та літнього туризму в Славську. У березні цього ж року за почином та завдяки старанням Я. Падохи при філіалі краєзнавчо-мандрівничого товариства “Плай” у Стрию (голова – Б. Петріна) відкриваються спортивні секції, зокрема, лижні. Члени цих секції проводили зимові тижневі збори у Славську, на яких вчили “трохи руханки, трохи лещатарських вправ, а відтак мандрували кілька годин на котрийсь із довкільних верхів (Тростян – 1235 м., Ільза – 1066 м., Високий Верх – 1245 м., Кічерка – 845 м., та ін.) ”. Крім занять, вони приймали участь у змаганнях, які організовував Львівський Карпатський Лещетарський Клуб і часто займали призові місця з лижних перегонів та слалому.

Для пропаганди лижного спорту члени товариства “Плай” їхали в навколишні села. Тут вони навчали сільську молодь цьому виду спорту. У вихідні та святкові дні учасники “Плаю” проводили дво- і триденні мандрівки в Скільські гори. Їхні маршрути пролягали через с. Нижнє Синевідське до скель в с. Бубнище. Існував й інший маршрут через с. Верхнє Синевідське на гору Парашку і Ключ до могил Українських Січових Стрільців (УСС). Найбільшими активістами лижних мандрівок у Львові були І. Чмола, В. Паньків, Р. Кобринський, А. Рожановська, В. Рожановський, Я. Рожановський, В. Гвоздецький, В. Чапельський та інші.

Засновником лижного спорту на Стрийщині був учитель фізичного виховання Української гімназії М. Кузьмак, який розумів значення цього виду спорту, намагався його поширити спершу серед учнів, організуючи курси та прогулянки до Сколего, Славська, навіть і до с. 3акопаного. Найбільшими активістами лижного туризму були: Я. Падох, Я. Петріна, О. Гасин, С. Костів, С. Новицький, О. Нагорняк, 3. Патоля, Р. Яремович, О. Диба, С. Гнатиків, С. Мішкевич, І. Степанків, Б. Коваль, Ю. Мусій, Є. Пеленський, М. Гошовський, А. Куровицький, М. Охримович, 3. Савчинський, О. Савчинський, С. Гуталовська, І. Площанська та інші.

У 20-х роках розширювалась географія туристичних мандрівок. Так, у жовтні 1928 р. Виділ Українського туристичного товариства “Чорногора” звернувся до туристичної комісії, яка знаходилася в старостаті, з проханням дати їм пропуски на проведення лижних мандрівок по території Чехословаччини. Проте їм було відмовлено у зв’язку з розровим відносин між двома урядами (стаття 4 Туристичної польсько-чехословацької конвенції про проведення лижних мандрівок). Проте взимку 1928 р. такі мандрівки членами “Чорногори” були проведені. Про це свідчать видані перепуски на перехід кордону.

Разом з лижним туризмом пропагувався велотуризм. Помітний внесок у його розвиток вніс член туристичного товариства “Чорногора” О. Заславський та член товариства “Плай” В. Левицький. Спочатку проводились одноденні та дводенні мандрівки до печер біля с. Розгірча, до монастиря в с. Гошеві через Тур’ю, а і потім через Витвицю – Довголуки – через гірський хребет до с. Монастирця і м. Стрия.

Професор Е. Жарський зазначав, що “не менш славні стали прогульки на роверах молодих юнаків по цілому краю. Та й наші старші громадяни не пропускають нагоди, щоб не проїхатись на вакації вздовж Підкарпаття, чи на північ”.

Поступово маршрути ускладнюються, їх відстань збільшується. Так, у 1929 р. О. Савчинський, І. Мазяк та В. Кіщій здійснили тижневу подорож за маршрутом міст: Стрий – Дрогобич – Самбір – Перемишль – Яворів – Львів -Стрий, подолавши за 6 днів 400 км. Улітку 1930 р. група мандрівників-велосипедистів під керівництвом О. Заславського здійснила тижневу подорож за маршрутом: Стрий – Моршин – Болехів – Долина – Калуш – Станіслав – Татарів – Ворохта – Жаб’є – міста Косів – Коломия – Снятин – Заліщики – Чортків – Скала над Збручем – Тернопіль – Галич – Ходорів – Жидачів – Журавно – Стрий. За десять днів мандрівники подолали понад 800 км.

Улітку 1931 р. група мандрівників товариства “Плай” здійснила мандрівку за маршрутом: Львів – Сянок – Львів. Керівником був учасник багатьох подорожей по Карпатах, професор, голова математично-природничо-лікарської секції НТШ В. Левицький. Ним було опубліковано низку краєзнавчих матеріалів, а саме: “Моя перша прогулька в Чорногору”, “Мармароський Піп Іван”, “За сонцем”, “Сто миль на колесі”, в яких дається опис подорожей не тільки пішохідних, але й велосипедних.

У 1931 р. у Львові при спортивному товаристві ‘‘Україна‘‘ почала діяти туристична секція, яка проводила водні, пішохідні та лижні туристичні мандрівки. Крім того, вони проводили акцію під гаслом ‘‘1000 км – пішки‘‘.

1932р. мандрівка за маршрутом Львів – Говерла – Заліщики – Львів. У 1933 р. водна подорож по р. Бузі до Користонополя. Пройдено 511км за 21 день.

З 1932 р. членами “Плаю” була організована перша мандрівка на мотоциклах за