Засоби захисту людини від небезпечних факторів у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів

Якщо ушкоджено стегнову артерію в середній і нижній її третині, її притискають біля пахвини до лобкової кістки, натискаючи на неї кулаком. У разі артеріальної кровотечі з рани, розташованої на гомілці стопи, підколінну артерію притискають у підколінній ямці. Для цього великі пальці кладуть на передню поверхню колінного суглоба, а іншими притискають артерію до кістки.

На стопі слід притиснути підлягаючі до кісток артерії тильного боку стопи, потім накласти на стопу тугу пов’язку, а якщо артеріальна кровотеча надто сильна, гомілку слід перетягнути джутом. Виконавши пальцеве притискання судини, треба швидко накласти, де це можливо, джут чи закрутку й стерильну пов’язку на рану.

Накладення джута (закрутки) — основний спосіб тимчасової зупинки кровотечі у разі ушкодження великих артеріальних судин кінцівок. Джут накладають на стегно, гомілку, плече й передпліччя вище місця кровотечі, ближче до рани, на одяг чи м’яку підкладку з бинта, щоб не прищикнути шкіру. Джутом перетягують доволі сильно, щоб зупинити кровотечу. Але занадто сильного здавлювання тканин можуть травмуватися нервові стовбури кінцівки. Якщо джут накладено недостатньо туго, артеріальна кровотеча посилюється, бо здавлюються тільки вени, якими здійснюється відтік крові з кінцівки. Відсутність пульсації на периферичній судині свідчить про правильність накладення джута.

Обов’язково слід вказати дату, годину і хвилину накладення джута, підклавши записку під джут так, щоб її було добре видно. Кінцівку, перетягнуту джутом, тепло вкривають, особливо взимку, але в жодному разі не обкладають грілками. Потерпілому вводять знеболюючий засіб зі шприц-тюбика.

Шприц-тюбик (рис. 5.14) складається з поліетиленового корпуса, ін’єкційної голки та захисного ковпачка, він призначений для одноразового введення ліків внутрішньом’язово чи підшкірно.

 

Рис. 5.14. Шприц-тюбик: а — загальний вигляд:

1 — корпус, 2 — капсула з голкою, 3 — захисний ковпачок, б — використання:

1 — проколювання мембрани в корпусі поворотом капсули до упору,

2 — знімання ковпачка з голки, 3 — положення під час введення голки у тканини

Щоб ввести знеболюючий засіб, правою рукою беруть шприц-тюбик за корпус, лівою — за ребристий обідок капсули, корпус повертають до упору. Знімають ковпачок, що захищає голку. Не торкаючись руками голки, вводять її в м’які тканини верхньої третини зовнішньої поверхні стегна, верхньої третини плеча ззаду, у зовнішній верхній квадрант сідниці. Сильно стискаючи пальцями корпус шприц-тюбика, видавлюють його вміст і, не розтискаючи пальців, витягають голку. Використаний шприц-тюбик приколюють до одягу потерпілого на грудях, що на наступних етапах евакуації вказуватиме на те, що було введено саме цей знеболюючий засіб.

Джут слід тримати на кінцівці не більше 1,5—2 годин, щоб уникнути її омертвіння нижче місця притискання джута. Якщо з часу його накладення пройшло дві години, треба пальцем стиснути артерію, повільно, контролюючи пульс, на 5—10 хв послабити джут, потім знову накласти його трохи вище попереднього місця. Таке тимчасове зняття джута повторюють щогодини, поки потерпілому не буде дано хірургічну допомогу, при цьому щоразу роблять певні записи в записці. Якщо джут трубчастий, без ланцюжка й гачка на кінцях, його кінці зав’язують вузлом.

Якщо немає джута, артеріальну кровотечу можна зупинити шляхом накладення закрутки (рис. 5.15), при цьому кінцівку щонайбільше згинають і фіксують.

 

Рис. 5.15. Зупинка артеріальної кровотечі закруткою:

а–в — послідовність операцій

Щоб зупинити кровотечу за допомогою закрутки, використовують мотузку, скручену хустку, смужки тканини. Джутом може слугувати поясний ремінь, який складають у вигляді подвійної петлі, надягають на кінцівку й затягують.

Тимчасово зупинити зовнішню венозну й капілярну кровотечу можна за допомогою тугої стерильної пов’язки (закривають її стерильними серветками чи бинтом у 3—4 шари, зверху накладають вату гігроскопічну й туго закріплюють бинтом). Після цього ушкоджену частину тіла злегка піднімають стосовно тулуба. Почасти у такий спосіб можна досягти повної зупинки венозної й капілярної кровотечі.

Остаточну зупинку артеріальної кровотечі здійснюють під час хірургічної обробки ран.

У разі внутрішніх кровотеч на вражене місце кладуть лід, а потерпілого негайно доставляють у лікувальний заклад.

Питання для контролю

1.Тимчасова зупинка кровотечі.

2.Правила накладання джуту (закрутки).

3.Тривалість припинення постачання крові у кінцівки.

4.Порядок введення знеболюючого препарату.

 

 

Під час значних катастроф і землетрусів люди можуть потрапити у завали й отримати ураження у вигляді тривалого здавлювання м’яких тканин окремих частин тіла, нижніх або верхніх кінцівок, внаслідок чого розвивається дуже тяжка недуга, що отримала назву синдром травматичного токсикозу. Вона зумовлена всмоктуванням у кров токсичних речовин — продуктів розпаду роздавлених м’яких тканин.

Постраждалі з травматичним токсикозом скаржаться на біль у місцях ушкодження, нудоту, головний біль, спрагу. На ураженій ділянці тіла видно садна й ум’ятини, що повторюють обриси виступаючих частин предметів. Шкіра бліда, місцями синюшна, холодна на дотик. Ушкоджена кінцівка через 30—40 хв після її звільнення починає швидко набрякати.

Клініка травматичного токсикозу має три періоди: ранній, проміжний і пізній. У ранній період відразу ж після травми й упродовж двох годин постраждалий збуджений, не втрачає свідомості, намагається звільнитись із завалу, кличе на допомогу. Після перебування в