Засоби захисту людини від небезпечних факторів у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часів

Знайшовши людину у завалі, насамперед треба оглянути місце, оцінити стан зруйнованої конструкції й лише тоді вжити заходів щодо звільнення потерпілого. Завал розбирають обережно: він може обрушитися. Витягати людину можна тільки після повного її звільнення від уламків зруйнованої будівлі.

Надаючи першу медичну допомогу потерпілому, якого звільнили із завалу, на рани й придушення накладають стерильну пов’язку. Якщо у нього шкіра синюшного кольору, сильно ушкоджені кінцівки, на них вище місця здавлювання накладають джут. Це призупинить усмоктування токсичних речовин з роздавлених м’яких тканин у кровоносне русло. Джут не повинен бути надто тугим, щоб не порушити надходження крові до пошкоджених кінцівок. Якщо кінцівки теплі на дотик й ушкоджені не дуже сильно, на них накладають тугу пов’язку. Після накладення джута чи тугої бинтової пов’язки за допомогою шприц-тюбика потерпілому вводять знеболюючий засіб, а якщо стан залишається стабільним, дають випити 50 мл горілки. Ушкоджені кінцівки іммобілізують шинами або за допомогою підручних засобів.

З перших хвилин надання першої медичної допомоги постраждалому слід дати гарячий чай, каву, багато води з доданням питної соди (2—4 мг на прийом, усього 20—40 мг на добу). Сода сприяє відновленню кислотно-лужного рівня внутрішнього середовища організму, а рідина — виділенню токсичних речовин із сечею.

Потерпілих з травматичним токсикозом треба щонайшвидше доставити до медичного закладу.

У разі механічного травмування можуть ушкоджуватися поверхнево розташовані тканини, а також внутрішні органи. Ознаками забиття м’яких тканин є біль, припухлість, синець. Надаючи першу медичну допомогу, накладають тугу пов’язку, прикладають до забитих місць лід, дають потерпілому покій. Сильно забиті місця на грудях чи животі можуть супроводжуватися ушкодженням внутрішніх органів: легенів, печінки, селезінки та болями й почасти внутрішньою кровотечею. Тому на сильно забиті місця слід негайно покласти лід і терміново доставити постраждалого до медичного закладу.

Унаслідок травм голови можливе ушкодження головного мозку, ознаками чого є головний біль, нудота, а іноді й блювота, однак постраждалий залишається при свідомості. Струс головного мозку супроводжується втратою свідомості, нудотою й блювотою, сильними головними болями, запамороченням. Перша допомога у разі ушкодження голови та струсу головного мозку — дати постраждалому повний покій і покласти на голову лід.

У результаті впливу ударної хвилі значної сили може виникнути загальна контузія, що незрідка характеризується втратою свідомості, запамороченням, порушенням мови, слуху й зору, ослабленням або втратою пам’яті. У такому разі постраждалого необхідно терміново й дуже обережно евакуювати до медичного закладу.

Розтягнення зв’язок буває під час невдалого стрибка, падіння, підняття важких предметів. Пошкоджений суглоб болить, з’являється припухлість, обмежуються рухи. Надаючи першу допомогу, зазвичай роблять туге бинтування, кладуть лід на суглоб, забезпечують ушкодженій кінцівці спокій.

Вивихи виникають під час зсуву суглобних поверхонь кісток. При цьому порушується цілісність суглобної сумки, іноді розриваються зв’язки. Основними ознаками вивихів у суглобах кінцівок є біль, порушення рухів, зміна форми суглоба, укорочення кінцівки й зміна її положення. Вивихи можуть бути також у нижньощелепних і міжстовбурових суглобів. У разі вивихів міжхребетних суглобах можливий зсув хребців, що може призвести до здавлювання спинного мозку, а останнє — до часткового чи повного порушення функцій нижніх кінцівок і тазових органів.

Надаючи першу медичну допомогу у разі вивиху, не слід намагатися його вправляти — це обов’язок лікаря.

Якщо у постраждалого вивих суглоба, кінцівці створюють спокій шляхом її іммобілізації. У разі вивихів у великих суглобах — тазостегновому, колінному, плечовому, а також у міжхребетних суглобах поряд з цим постраждалому доцільно ввести знеболюючий засіб. Якщо вивихнута нижня щелепа, то накладають фіксуючу пов’язку.

Питання для контролю

1.Поняття про синдром травматичного токсикозу.

2.Перша допомога у разі тривалого здавлювання й закритих ушкоджень.

3.Використання найпростіших засобів у разі тривалого здавлювання для полегшення стану потерпілого.

4.Поняття про контузію.

5.Розтягування зв’язок, вивихи. Перша допомога у разі цих ушкоджень.

5.7. Поняття про переломи й травматичний шок

Переломи виникають під час різких рухів, ударів, падіння з висоти. Вони можуть бути закритими й відкритими. У разі закритих переломів цілісність шкірного покриву не порушується, а у разі відкритих — у місці перелому є рана (рис. 5.16). Найнебезпечнішими є відкриті переломи.

Розрізняють переломи без зсуву і зі зсувом кісткових фрагментів.

Переломи, за яких утворюються тільки два уламки, називають одиничними, переломи з кількома уламками — множинними. Під час аварій, катастроф, землетрусів та ядерного ураження у людей можуть бути множинні переломи кількох кісток. Найважчими є переломи, які поєднуються з опіками й радіаційним ураженням. Переломи, що виникають внаслідок влучення кулі чи осколка снаряда, називають вогнепальними. Для них характерні роздроблення кісток на великі та дрібні осколки, роздушення м’яких тканин у місці перелому, відрив частини кінцівки.

Основні ознаки переломів: біль, припухлість,