Адміністративно-правове регулювання соціального забезпечення учасників антитерористичноі операції

Підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитеро- ристичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитеро- ристичної операції у районах її проведення)  (п. 4 Порядку) [5].

Рішення про надання даного статусу приймається: 1) комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міністерстві оборони, Міністерстві внутрішніх справ, Національній гвардії, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв’язку, ДСНС, ДПтС (далі – комісія) ; 2) міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористич- ної операції (далі – міжвідомча комісія), – у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання. Остання діє відповідно до Наказу Міністерства соціальної політики України «Про затвердження Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій» [6].

Проте кількість резонансних подій, пов’язаних з незаконним чи сумнівним отриманням статусу учасника бойових дій начебто учасниками антитерористичної операції, змушує більш прискіпливо поглянути на дану процедуру.

Перш за все, законодавством так і не визначено, виконання яких конкретних обов’язків у зоні Антитерористичної операції (далі – АТО) має надавати право на отримання статусу учасника бойових дій. І якщо для військовослужбовців і працівників правоохоронних органів зрозумілим є участь у бойових діях, перебування у відповідних районах, виконання певних завдань, то для інших осіб такий підхід навряд чи є логічним. Зокрема, це стосується виконання завдань невійськового характеру, перебування у зоні АТО, але не в зоні безпосередніх бойових дій чи вогневого ураження противника. Як яскраво показали приклади представників Уряду, що в доволі сумнівний спосіб отримали такий статус.

Тому доцільно уточнити дані норми законодавства конкретним переліком територій, робіт і завдань, які можуть виконувати особи в зоні АТО і за виконання яких їм надається відповідний статус.

Також виникають питання стосовно строків перебування у зоні АТО. Оскільки формально особа може отримати статус учасника бойових дій за кілька днів перебування у даній зоні, що є навряд чи справедливим по відношенню до учасників. Так, пунктом 6 Порядку передбачено надання документів у місячний строк, якщо військова частина перебуває у зоні АТО. Аналогічну норму можна внести і до чинного законодавства закріпивши умови, що особи можуть отримати статус учасника бойових дій при перебуванні у зоні даних дій не менше 1 місяця, за виключенням випадків, коли вони приймали участь у бойових діях, чи були поранені, чи отримали тілесні ушкодження.

Крім цього, варто звернути увагу на отримання статусу учасників бойових дій волонтерами, які допомагають учасникам АТО. Оскільки, з одного боку, дані особи можуть зловживати при отриманні даного статусу, а з іншого, надання його волонтерам, що постійно перебувають в зоні АТО і в зоні безпосередніх бойових дій та вогневого ураження противника, є цілком логічним та справедливим. Проте дане питання законодавством належним чином не врегульовано, виголошується позиція, згідно з якою особи, які не захищають Батьківщину зі зброєю в руках, не мають права на даний статус [7]. А це є невірним, адже якщо особа доставляє волонтерську допомогу в зону бойових дій, перебуває під обстрілами і ризикує своїм життя і здоров’ям, то вона навряд чим відрізняється від військовослужбовців, що забезпечують матеріально-технічне і інше постачання в зону бойових дій. Тому дане питання має бути врегульовано на законодавчому рівні, за наявності підтверджуючих документів та виконанні вимог, вказаних вище. Волонтери повинні отримати можливість у оформленні статусу учасників бойових дій.

Статус учасника АТО дає право в адміністративно-правовому порядку отримувати в ході участі в АТО: 1) грошове забезпечення, що виплачується в порядку та розмірах, установлених для осіб офіцерського складу, осіб рядового сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу законтрактом, а також винагороду у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менше 3000 грн., і додаткові винагороди за виконання окремих завдань;

право не сплачувати податки і збори в разі, якщо він є фізичною особою – підприємцем, без припинення державної реєстрації їх підприємницької діяльності та збереження місця роботи і посади або місця навчання; 3) пенсію, призначену в порядку, визначеному чинним законодавством, в тому