Адміністративно-правовий статус державної міграційної служби України: питання теорії та практики

Наступним елементом адміністративно-правового статусу Державної міграційної служби України є компетенція. Аналіз компетенції посадових осіб Державної міграційної служби України має важливе значення для ефективного функціонування всієї системи, оскільки створюються оптимальні умови для реалізації функцій, які покладені на зазначену службу.

Компетенцію у сфері державного управління визначають як закріплену в законодавстві сукупність повноважень, прав та обов’язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов’язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань, що полягають у здійсненні управлінського, тобто організуючого впливу на ті сфери і галузі суспільного життя, які вимагають певного втручання держави [13, с. 159]. На думку С. В. Воробйової, компетенція є складним правовим явищем, яке містить у собі предмети відання, правомочності та обов’язки і найважливішим засобом регулювання державно-правових відносин. До складу компетенції, на думку вченої, слід включати одночасно обов’язок державного органу як зміст його діяльності та визначені права як засоби її здійснення [14]. До складу компетенції, доцільно віднести права та обов’язки [і5, с. 247]. Отже, термін «компетенція» розкривається через сукупність прав та обов’язків, які надані державному органу, органу місцевого самоврядування для реалізації завдань і функцій, покладених на них чинним законодавством.

Цілком погоджуючись з даним визначенням, вважаємо, що компетенція Державної міграційної служби України не може визначатися підзаконними нормативно-правовими актами, оскільки таке положення не відповідає чинній Конституції України. Оскільки, права і обов’язки державних органів повинні закріплюватися на рівні закону тощо. Визначаючи компетенцію Державної міграційної служби України, слід зазначити, що вона складається з сукупності владних прав та обов’язків, які надаються останнім, для надання адміністративних послуг у сферах міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців тощо. Компетенцію Державної міграційної служби умовно можна класифікувати на загальну та спеціальну. Загальна компетенція зазначених суб’єктів характеризується сукупністю прав та обов’язків, якими наділені всі органи, установи та підприємства Державної міграційної служби України.

Спеціальна компетенція визначає саме призначення та специфіку діяльності Державної міграційної служби України щодо надання адміністративних послуг. Так, до спеціальної компетенції Державної міграційної служби України можна віднести:

• приймає відповідно до законодавства рішення про встановлення належності до громадянства України, оформлення набуття громадянства України та їх скасування;
• приймає рішення про видачу дозволу на імміграцію, відмову в його видачі та скасування такого дозволу; 3) здійснює оформлення і видачу запрошень іноземцям та особам без громадянства на отримання візи для в’їзду в Україну, документів для тимчасового або постійного проживання в Україні, а також виїзду за її межі, вилучаєтакі документи та проставляє в документах, що посвідчують особу іноземців та осіб без громадянства, відмітки про заборону в’їзду в Україну в передбачених законодавством випадках; 4) здійснює оформлення і видачу громадянам України, які постійно проживають в Україні, документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, тимчасово затримує та вилучає такі документи у передбачених законодавством випадках;
• приймає рішення про визнання іноземців та осіб без громадянства біженцем або осбою, яка потребує додаткового захисту, про втрату, позбавлення статусу біженця або додаткового захисту і про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
• здійснює оформлення і видачу посвідчення біженця, посвідчення особи, якій надано додатковий захист в Україні, а також інших документів, передбачених законодавством для даних категорій осіб; 7) видає проїзні документи іноземцям та особам без громадянства, яких було визнано біженцями іншими країнами – учасниками Конвенції про статус біженців 1951 року та/або Протоколу щодо статусу біженців 1967 року; 8) здійснює реєстрацію (зняття з реєстрації) місця проживання (перебування) фізичних осіб, веде відповідний реєстраційний облік; 9) оформлює, видає, обмінює, пересилає, вилучає, повертає державі, знищує документи з безконтактним електронним носієм; 10) надає адміністративні послуги відповідно до закону; 11) виконує у межах повноважень, передбачених законом, правозастосовні і правоохоронні функції; 12) здійснює інші повноваження, визначені законом та ряд інших.

Вважаємо дещо некоректним формулювання положень щодо компетенції Державної міграційної служби України. По-перше, це стосується виокремлення такого повноваження, як надання адміністративних послуг при цьому перелік останніх надається в попередніх пунктах Положення; по-друге, надання адміністративних послуг, це є правозастосовна діяльність; по-третє, не зрозуміло про що йдеться мова «інші повноваження, визначені законом». Виникає питання, яким саме законом? Якщо мова йде про ряд законодавчих актів, які регламентують питання міграційної політики, то треба говорити про некоректне формулювання норм діючого законодавства тощо.

Таким чином, наскільки повно визначена компетенція Державної міграційної служби України, тим ефективніше працює апарат, ефективніше використовуються правові, організаційні та інші засоби для вирішення завдань у сфері формування та реалізації міграційної політики.

Розглядаючи юридичну відповідальність посадових осіб Державної міграційної служби України як елемент адміністративно-правового статусу необхідно зазначити, що до останніх можуть бути застосовані всі види юридичної відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, цивільно-правова, матеріальна, кримінальна.

Слід зазначити, що в постанові Кабінету Міністрів «Про затвердження Положення про Державну міграційну службу України» [9] зазначено, що Голова останньої вирішує в установленому порядку питання щодо заохочення та притягнення до відповідальності державних службовців та працівників апарату ДМС, керівників територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. Тобто виходячи із вищенаведеного порядок притягнення до відповідальності працівників ДМС здійснюється на підставі Закону України «Про державну службу» [16].

Висновок. Таким чином, під адміністративно-правовим статусом Державної міграційної служби України, слід розуміти ієрархічне положення останньої у системі органів виконавчої влади, яке визначається сукупністю адміністративно-правових норм, що закріплюють призначення, функції, організацію діяльності, компетенцію та юридичну відповідальність посадових осіб, щодо надання адміністративних послуг у сферах міграції громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців тощо. До елементів адміністративно-правового статусу Державної міграційної служби України доцільно віднести: призначення, функції, організацію діяльності, компетенцію та юридичну відповідальність посадових осіб, які працюють в Державній міграційній службі України щодо надання адміністративних послуг у сферах міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців тощо. Належна реалізація адміністративно-правового статусу Державної міграційної служби України буде сприяти подальшому становленню цієї служби як європейського інституту.

 

 

1. Про Концепцію державної міграційної політики: Указ Президента України від 30. 05. 2011 № 622/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Мїр: /^акоп2. rada. gov. ua/laws/show/622/2011.
2. Большой юридический словарь / [авт. -сост. : Додонов В. Н. и др. ]; под ред. А. Я. Сухарева. – М. : Инфра М, 1998. – 547 с.
3. Барахин А. Б. Большой юридический энциклопедический словарь / А. Б. Барахин. – М. : Книжный мир, 2005. – 720 с.
4. Коренев А. П. Административное право России: Государственное управление и административное право: [учеб. ]. Часть 1. / А. П. Коренев. – М. : Московская академия МВД России; Щит, 2002. – 306 с. 5. Адміністративне право України: підруч. для юрид. вузів і фак. / [Ю. П. Битяк, В. В. Богуцький, В. М. Гаращук та ін. ]; за ред. Ю. П. Битяка, – Х. : Право, 2000. – 520 с.
5. Адміністративно право України. Академічний курс: [підручник] / Т. О. Коломоєць. – К. : Юрінком Ін- тер, 2011. – 576 с.
6. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Президента України від 09. 12. 2010 № 1085/2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon1. rada. gov. ua/laws/ show/1085/2010.
7. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: постанова Кабінету Міністрів України від 10. 09. 2014 № 442 // Урядовий кур’єр. – 2014. – №9 169.
8. Про затвердження Положення про Державну міграційну службу України: постанова Кабінету Міністрів України від 20. 08. 2014 № 360 // Офіційний вісник України. – 2014 р. – № 69. – С. 23. – Ст. 1923.
9. Аверьянов В. Б. Функции и организационная структура органа государственного управления: связь и взаимодействие: автореф. дисс. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 02 «Конституционное право; муниципальное право» / В. Б. Аверьянов. – К., 1978. – 22 с.
10. Адміністративне право України. Академічний курс: [підруч. ]: у двох томах. Том 1. Загальна частина / ред. кол. : В. Б. Авер’янов (голова) та ін. – К. : Юридична думка, 2004. – 591 с.
11. Россіхін В. В. Механізм держави і місце в ньому пенітенціарної системи / В. В. Россіхін // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. – Х. : Магістр, 2008. – № 2 (34). – С. 182-188.
12. Адміністративне судочинство України: [підруч. ] / О. М. Пасенюк (кер. авт. кол.), О. Н. Панченко, В. Б. Авер’янов (та ін.) ; за заг. ред. О. М. Пасенюка. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 672 с.
13. Воробьёва С. В. Компетенция как инструмент государственно-правового регулирования: дисс. канд. юрид. наук: 12. 00. 01 / С. В. Воробьёва. – Тамбов, 2007. – 192 с.
14. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Ін-Юре, 2002. – 668 с.
15. Про державну службу: Закон України від 16. 12. 1993 № 3723-ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon1. rada. gov. ua/laws/show/3723-12.