Адміністрування діяльності державних організацій в умовах динамічного зовнішнього середовища

В Україні в умовах ринкової економіки, що розвивається, підвищення складності умов і факторів впливу динамічного зовнішнього середовища на функціонування організацій некомерційного сектору економіки, необхідності здійснення суспільно-корисної діяльності в усіх сферах економічної системи, значимості ефективного виконання завдань, які не можуть бути вирішені організаціями підприємницького сектору економіки, істотно змінюється зміст соціально-економічних, організаційних, інформаційно-комунікативних, управлінських відносин в ході адміністрування діяльності державних організацій. Змістове навантаження таких відносин повинно бути максимально наближеним до вимог зовнішнього середовища, а надто, вимог громадськості як споживачів продукції і послуг державних організацій. Це зумовлює потребу дослідження і оцінювання адміністрування діяльності державних організацій в умовах динамічного зовнішнього середовища, виявленню проблемних аспектів його здійснення та формуванню напрямів удосконалення.

За визначенням відомого фахівця з менеджменту Р. Д. Дафта, організація – це соціальне утворення, яке характеризується спеціально визначеною структурою і діяльність якого підпорядкована певній меті [1]. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоурі Ф. визначають організацію як групу людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або цілей [2].

На здійснення суспільно-корисної діяльності у всіх її сферах зорієнтовані державні організації.

Державні організації – це юридичні особи, фінансово-господарська діяльність яких здійснюється на основі кошторису доходів і видатків та надходжень від проведення господарських і фінансових операцій, необхідних для виконання завдань, передбачених їхніми установчими документами [3].

Державну організацію як об’єкт управління необхідно розглядати як сукупність ресурсів і організаційно-економічних умов, що супроводжують відтворювальні процеси в організації. Як об’єкт управління вона становить єдність підсистем нижчого порядку: технічної (сукупність засобів праці) та технологічної (сукупність економічних зв’язків між елементами). Для переведення державної організації як об’єкта управління у новий стан або для підтримання стійкості рівноваги її складових елементів необхідним є забезпечення цілеспрямованого впливу на техніку, технологію, організацію, спільну працю та ін. за допомогою адміністрування її діяльності.

Дефініція «адміністрування» припускає її розгляд у таких двох аспектах як: управління, завідування; як формальне, бюрократичне управління, здійснюване лише шляхом наказів і розпоряджень.

В сучасних умовах динамічної трансформації всіх сфер суспільної життєдіяльності, значної динамічності зовнішнього середовища особливо значний вплив на діяльність державних організацій здійснюють такі фактори як: децентралізація управління; підвищення рівня складності завдань, що вирішуються державними організаціями і, відповідно, збільшення ризику настання негативних наслідків в результаті прийняття рішень; зростання вимог до державних організацій з боку всіх елементів суспільної системи та зміна форм і характеру взаємодії між ними; постійна поява інновацій.

В цьому зв’язку особливо гостро постає питання приведення адміністрування діяльності державних установ і організацій у відповідність до умов їх функціонування, зокрема, шляхом реалізації адміністративного менеджменту.

Адміністративний менеджмент є сучасним стилем управління, який принципово відрізняється від бюрократичних форм і методів тим, що побудований на засадах демократії з мінімізованим втручанням держави в усі сфери суспільного буття, за винятком надання тих послуг, які відсутні на ринковому полі. Адміністративний менеджмент слід також розглядати як напрям управлінських досліджень, пов’язаний із спробою створити набір універсальних принципів управління, що дали б змогу на основі діагностики конкретної державної організації виробити напрями підвищення її ефективності.

Підвищені вимоги до функціонування державних організацій в сучасних умовах, важливість врахування в ході адміністрування їх діяльності думки не лише вищестоящих організацій, а, в першу чергу, громадськості, як споживачів їх продукції і послуг, зумовлюють необхідність виокремлення таких напрямів удосконалення адміністрування діяльності організацій в умовах динамічного зовнішнього середовища:

суворе дотримання законодавства з метою підвищення ефективності управління і відродження довіри суспільства до організацій (цільовий зріз) ;

приведення структури державних організацій у відповідність з вимогами зовнішнього середовища; визначення оптимальної структури штатного складу персоналу адміністративних служб державних організацій (організаційний зріз) ;

забезпечення відкритості діяльності організацій; (цільовий і маркетинговий зрізи) ;

організація контролю всередині адміністративних служб державних організацій (організаційний зріз) ;

активне використання систем управління якістю в діяльності державних організацій (процесів, продукції, послуг)  (маркетинговий зріз) ;

здійснення моніторингу процесів, продукції і послуг в державних організаціях, причому, показники для моніторингу повинні обиратися виходячи з цілей конкретної організації (усі зрізи) ;

подальша інституціоналізація та професіоналізація кадрів вимагають підвищення авторитету і престижу працівників державних організацій, що набувають об’єктивного й суб’єктивного змісту. Об’єктивно вони виявляються через показники високого соціального статусу працівників, суб’єктивно – через ставлення громадян до них і, відповідно, організацій (зріз організаційної культури) ;

налагодження службового та громадського контролю за діяльністю адміністративних служб організацій (виробничий і організаційний зрізи) ;

забезпечення стабільності кадрового потенціалу державних організацій (кадровий зріз) ;

підвищення рівня професійної підготовки й перепідготовки кадрів. Сучасний вектор навчання в системі підготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів має бути спрямований на розвиток інноваційного мислення, розуміння управлінцями функцій і завдань, які на них покладені (маркетинговий зріз та зріз організаційної культури) ;

посилення мотивації ефективної і якісної праці персоналу державних організацій (кадровий зріз) ;

розвиток індивідуальної відповідальності працівників через подолання колишніх колективних процесів прийняття рішень, що вимагає добре освічених та професійно підготовлених кадрів (організаційний зріз та зріз організаційної культури) ;

посилення уваги з боку керівників державних організацій до етичних якостей працівників (зріз організаційної культури) ;

використання в управлінні державними організаціями ситуаційного підходу, завдяки якому управлінці матимуть змогу визначати найбільш оптимальну структуру чи варіант управління, які відповідають конкретній ситуації, а також передбачати структурні інновації, впровадження яких забезпечить ефективність функціонування державних організацій (маркетинговий зріз).

Належне виконання державою покладених на неї функцій, задоволення державними організаціями потреб споживачів у продукції і послугах, підвищення рівня і якості життя населення вимагає адміністрування діяльності державних організацій, ефективність якого залежить від систематичного виявлення проблемних аспектів такого адміністрування і напрацювання напрямів його удосконалення.

 

 

1. Дафт Р. Л. Менеджмент / Р. Л. Дафт // Пер. с англ. – С. Лб. : Питер, 2000. – 832 с.

2. Мескон М. Основы менеджмента / М. Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури // Пер. с англ. – М. : Дело, 1992. – 702 с.

3. Зятковський І. В. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: навчальний посібник / І. В. Зятковський. – Тернопіль. Економічна думка, 2003. – 270 с.