Афективні психічні розлади. Систематика, гіпотези етіопатогенезу. Особливості проявів маскованих депресій. Принципи лікування афективних розладів

- при депресії також спостерігається зменьшення вивільнення тіреостимулюючого гормону, гормону росту, фолікулостимулюючого і лутеінізуючого гормону і тестостерону.

- імунні функції сповільнені і при манії і при депресії

3. Сон.

- порушення сну є у 60-65% пацієнтів

- спостерігається при депресіїї збільшення фази сну з швидкими рухами очей в першому періоді сну, загальне збільшення швидкого сну, скорочена 4 фаза сну.

4. Генетичні фактори.

- біполярний розлад і депресивний розлад можуть спостерігатись у прямих родичів, однак вірогідність наслідування вище для біполярного розладу.

- якщо один з батьків має біполярний розлад 1-го типу – вірогідність розладу настрою у дитини 25%. Якщо батьки обидва мають біполярний розлад – вірогідність – 50-75%

= якщо один із монозиготних близнюків має біполярний розлад – вірогідність розвитку хвороб у другого – 33-90%, (у дизиготних близнюків – 2-25%)

- якщо один із монозиготних близнюків має великий депресивний розлад – вірогідність виникнення у іншого – 50%, у дизиготних – 10-15%

Б. Психосоціальні фактори:

- символічна або реальна втрата любимої людини (об»єкту любові) сприймається як відмова. Манія і підвищенний настрій розглядаються як захист від фонової депресії. Неприклонне супер-его карає людину при кожному появленні почуття вини по відношенню до сексуальних і агресивних сполукань. Фрей описував внутрішню психічну подвійність по відношенню до об»єкту любові, яка у випадку втрати об»єкту або сприйняття його як втраченого може викликати патологічний сум. Цей сум приймає форму глибокої депресії з почуттям вини, відчуттям власно їх нікчемності і суїцидальними думками.

2. Когнітивні фактори:

Когнітивна троада А. Бека:

1) негативне відношення до самого себе («справи йдуть погано бо я поганий»)

2) негативна інтерпретація життєвого досвіду («все завжди було погано»)

3) песимістичний погляд в майбутнє (очікування невдачі)

- згідно до теорії набутої безпомічності, депресії є наслідком нездатності контролювати життєві події.

 

 

При депресії інтроекція амбівалентного сприйнятого втраченого об»єкту любові призводить до внутрішнього конфлікту, почуття вини, ярості, болю і відрази; патологічний сум приймає форму депресії, оскільки амбівалентне відношення до втраченого об»єкту трансформується на самого себе. При маніакальному синдромі відчуття власної нікчемності і непотрібності трансформується шляхом заперечення, формування реакції (або реактивного утворення) і експансивного маячення.

 

 

Це ендогенний депресивний стан. при якому на перший план в клінічній картині виходить велика кількість різноманітних соматичних скарг; власне психічні афективні прояви стерті, нерідко виступають за фасадом. (Синоніми: латентна депресія, вегетативна депресія, соматична циклотимія, ларвована депресія).

Вважають, що близько 15-25% осіб, що звертаються до лікарів-інтерністів, мають приховану депресію.

Варіанти, до яких зводяться чисельні сомато-вегетативні порушення:

1. Алгічно-сенестопатичний

- кардіалгічний (біль в ділянці серця)

- цефалгічний (головний біль)

-абдомінальний (біль в животі)

2. Агрипнічний (стійке безсоння).

3. Діенцефальний:

а) вегетативно-вісцеральний (періодична тахікардія, відчуття жару, нестачі повітря, посилена перистальтика шлунку, кішківника, псевдопозиви на дефекацю)

б) псевдоастматичний (нападоподібно виникають порушення частоти ритму і глибини дихання із суб»єктивним відчуттям задухи)

в) вазомоторно-алергічний (періодично, найчастіше навесні або восени, з»являються відчуття закладення носових ходів з утрудненням носового дихання, відчуття тяжкості або оніміння в ділянках гайморових пазух)

4. Обсесивний

5. Наркоманічний (псевдозапої)

6. Порушення сексуальної сфери.

КРИТЕРІЇ ДИФЕРЕНЦІЙНОЇ ДІАГНОСТИКИ.

• наявність субдепресивних станів із погіршенням самопочуття і вітального тонусу під кінець ночі і вранці та покращенням суб»єктивного стану ввечері
• наявність різноманітних сомато-вегетативних скарг (поліморфних), які не стосуються певної хвороби. Характерним є стійкість, тривалість і топографічна атиповість болю та неприємність відчуттів.
• наявність розладів вітальних функцій (порушення сну, апетиту, схуднення, або набирання ваги, статеві порушення, менструальні розлади.

Особливості перебігу захворювання: періодичність і хвилеподібність сомато-вегетативних і психічних розладів, спонтанність до сезонності (весна-осінь) проявів захворювання

Відсутність ефекту від соматичної терапії і наявність афекту від застосування антидепресантів.

Позитивна аміназино-еозинофільна проба. У хворого визначають кількість еозинофілів у периферичній крові натще вранці, а потім – через 30хв після в/м ін»єкції 1мл 2, 5% розчину аміназіну. Збільшення загальної кількості еозинофілів більше як на 30% із великим ступенем вирогідності свідчить про наявність прихованої депресії.

Тест ММРІ. Підвищення балу за шкалою депресії вказує на приховану депресію, а всіх чи більшості «емоційних» шкал (істерії, гіпоманії, депресії, іпохондріт і певною мірою, психопатії, і соціальної інтроверсії) – на невротичні зміни особистості.

ЛІКУВАННЯ.

Визначається знаком фази та характером психопатологічної структури, з урахуванням ступеня вираженості симптоматики.

При меланхолічній депресії:

- трициклічні антидепресанти, які мають як тимоаналептичну так і стимулюючу дію:

меліпрамін 100 до 200-300 мг на добу

піразідол 200 до 350-400 мг на добу

анафраніл 100-200 мг на добу

Перший 1-1/2 тижні в/м або в/в крапельно. Покращення через 3-7 днів.

Побічна дія:

= сухість у роті

- затримка сечі

- тремор

- порушення акомодації

- гіпертензія

- безсоння

Не можна поєднувати з інітіаторами МАО, однак можна з нейролептиками і транквілізаторами.

При тривожній депресії:

- антидепресанти з седативною дією

амітріптілін 150-350 мг на добу

Спочатку парентерально, потім....

Рідко виражена тривога

Тізерцин с 25-50 мг на добу (в 3-4 прийома)

При різко виражений апситації маячення:

амітриптілін 200-3-- мг на добу

нейролептики (аміназін, галоперідол, тізерцин, стелазін)

Raptus melancholicus

галоперідол (до 40 м на добу)

стелазін (до 40 мг на добу)

аміназін (до 400 мг на добу)

При припиненні рактуса дози нейролептику знижують, а антидепресанти збільшуюуть.

Маніакальні стани:

нейролептики: в/м

хлорпіротіксен до 200-300 мг на добу

аміназін 300-500- мг на добу

тізерцин до 150-300 мг на добу

галоперідол до 60 мг на добу

Лікування триває до 2-3 місяців, навіть якщо збудження вдалось зняти.

Високі дози ЛІ 900-2000 мг на добу

рівень ЛІ в крові 1, 6 ммоль/л підвищення доз припиняють

При чіткому ефекті дозу знижують поступово на 300 мг на добу

Профілактичне лікування: в дозі, яка не перевищує ЛІ в крові 0, 6-0, 7 ммоль/л

 

 

1. Психіатрія. – підручник /За ред. Напрєєнко О. К. – К. : Здоров’я. – 2001.
2. Психіатрія і наркологія. – підручник /Гавенко В. Л. та ін. – К. : Здоров’я. - 1993.
3. Жариков Н. М. Психиатрия. – підручник. -М. : Медицина. -1989.
4. Медсестринство в психіатрії. – посібник /За ред. Чабана О. С. Тернопіль: -Укрмед-книга. – 2001.