Актуальні питання формування митної політики в Україні

Знижуючи чи підвищуючи митні тарифи, країна завжди ризикує: у першому випадку – отримати перенасичення внутрішнього ринку імпортними товарами, що призведе до зменшення національного виробництва таких товарів, а у другому – завести країну у глухий кут міжнародної економічної ізоляції. Тому завжди необхідно проводити виважену митно-тарифну політику і зважати на власні економічні інтереси [5, с. 167].

Структура тарифів багатьох європейських країн передусім забезпечує захист національних товаровиробників, не перешкоджаючи при цьому ввезенню сировини та напівфабрикатів. Для захисту національних виробників готової продукції та стимулювання ввезення сировини та напівфабрикатів використовується тарифна ескалація, тобто підвищення рівня митного оподаткування товарів у міру зростання ступеня їх належної обробки.

В контексті процесу інтеграції України до Європейського Союзу у вигляді підписання угоди про ЗВТ та для того, щоб посилити співпрацю з провідними світовими економічними організаціями, варто подібно до країн Центральної Європи, які вже пройшли цей шлях, вносити зміни у національне законодавство та використовувати лише ті інструменти митно-тарифного регулювання, які не лише не суперечать принципам ЄС, але і здатні захистити економічні інтереси України, тобто варто поступово зменшувати митні ставки відповідно до домовленостей, при цьому не відмовляючись від захисту вразливих галузей економіки (АПК, машинобудування, харчова промисловість, енергетичний сектор та інші), а також продовжити подальше впровадження системи аналізу ризиків та пост-аудиту для запобігання митним правопорушенням [6].

При визначенні засобів митно-тарифного регулювання слід враховувати ступінь підтримки вітчизняних товаровиробників за рахунок обмеження ввезення продукції і стимулювання її випуску на українських підприємствах,  обсяг потреби в даному товарі, досліджуючи при цьому регіональні тенденції зміни обсягу платоспроможного попиту з точки зору зростання реальних доходів населення.

Основними тенденціями, які сформувалися в останній час в застосуванні мита як загальновідомого метода регулювання зовнішньої торгівлі є наступні: зниження розміру ставок митного оподаткування; посилення захисту внутрішнього ринку за рахунок вибіркового збільшення ставок мита на окремі товари та зниження їх рівня, насамперед на необхідну сировину і товари, що входять складовими в готову продукцію; заміна експортних ставок мита на інші, гнучкіші, як тарифні, так і нетарифні методи регулювання експортних потоків, що зумовлено загальною тенденцією до посилення стимулювання експорту в країнах; заміна транзитних ставок мита на різноманітні види зборів і податків, які мають обґрунтованіший та ліберальніший характер, що пояснюється прагненням транзитних країн до збільшення обсягів транзиту товарів.

За даними Державної казначейської служби України, питома вага ввізного мита в загальних надходженнях державного бюджету за останні чотири роки має тенденцію до зменшення [7].

 

Таблиця

Динаміка надходжень ввізного мита до Державного бюджету України за 2014-2017 рр.

 

Збільшення питомої ваги ввізного мита в 2015 році зумовлено застосуванням ефективних заходів, спрямованих на здійснення належної організації митного контролю, ефективної протидії митним правопорушенням, забезпечення повноти оподаткування товарів, достовірності декларування товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, посилення роботи з контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, класифікації країни походження тощо.

У 2016 році надходження від мита зменшились у зв’язку із зниженням обсягу імпорту в Україну та повільними темпами виходу вітчизняної продукції на зовнішні ринки. У зв’язку зі збільшенням з 15.09.2016 р. розміру вивізного мита на металобрухт у 3 рази (з 10 євро за 1 тонну до 30 євро) мало місце зменшення експорту цієї продукції, що негативно вплинуло на надходження вивізного мита [8, с. 164]. А в 2017 році до цих факторів додалось іще погіршення торгівельних відносин з Росією, як одного з головних свого часу торгівельних партнерів України. 

В умовах формування розвитку ринкових відносин митна політика поступово стає інструментом і засобом розв’язання внутрішньо-економічних завдань: вона покликана стимулювати всебічний розвиток вітчизняної економіки, придавати їй нові імпульси, захищати від проникнення деструктивних елементів та їх руйнівного впливу на соціально-економічне становище країни. 

Беручи до уваги те, що з кожним роком збільшується вплив Європейської спільноти на Україну, слід неухильно працювати над оптимізацією відносин з Європейським Союзом, а єдиний шлях для цього полягає у тому, щоб засвоїти досвід країн Центральної Європи. Українське державне керівництво має чітко підтримувати незмінність зовнішньополітичного курсу на євроінтеграцію, проводити відкриту, прозору і зрозумілу для своїх громадян та світу інтеграційну політику, впроваджувати європейські норми і стандарти життя.

Отже, на основі вищенаведених фактів можна зробити наступні висновки. Необхідно замінити заборонені в СОТ квоти на митні тарифи та спростити митні процедури. Це дозволить  збільшити тарифну базу та сприятиме покращенню товарообігу, що в свою чергу збільшить надходження до державного бюджету. При розробці змін до митного тарифу слід детально аналізувати кон’юнктуру товарного ринку різних галузей економіки України та відповідно до цього будувати систему методів захисту  національного виробника. На порядку денному токож активізація взаємодії Державної митної служби із митними службами інших країн та узгодити нормативно-правові-акти, що регламентують зовнішньоекономічну діяльність. Це надасть можливість обмінюватися інформацією, виявляти корупційні тіньові схеми суб’єктів зовнішньоекономічній діяльності. 

Зміна економічних умов повинна сприяти мобільності основних її елементів. Це дозволить побудувати митну систему таким чином, щоб запевнити економічних суб’єктів у доцільності сплати митних платежів, а також у тому, що держава враховує їхні інтереси.

 

 

1. Дзюба Н. Трансформація митної політики України, на шляху до членства в Європейському Союзі. Митна політика та актуальні проблеми економічної безпеки України на сучасному етапі: Збірник тез доповідей та матеріалів учасників круглого столу студентського Науково-практичного гуртка митної справи кафедри державних та місцевих фінансів (Львів, 4 квітня 2017 р.). Львів, 2017.   С. 90-94. 
2. Митний кодекс України: Закон України від 13 березня 2012 р. № 4495-VІ / Голос України.  2012.  № 73-74.
3. Зовнішня торгівля України товарами у січні 2018 року.  Державна служба статистики України.  2018. URL: http://ukrstat.gov.ua/express/expr2018/03/37_w.zip.
4. Плахотна К. Є. Митно-тарифне регулювання в умовах лібералізації торгівлі. Інтернет-холдинг Олега Соскіна. 2012.  URL: http://soskin.info/ea/2012/5-6/201217.html.
5. Софіщенко І. Я., Руба М. О. Митна політика України в умовах розвитку відносин з Європейським союзом. Вісник ЖДТУ,  2016.  № 1 (75).  С. 165- 170.
6. Новікова К. І. Світовий досвід митно-тарифного регулювання та можливості його застосування в Україні. Економічні науки/15. Державне регулювання економіки.  URL: http://www.rusnauka.com/3_SND_2010/Economics/57999.doc.htm (дата звернення 28.03.2018).
7. Інформація про виконання Державного бюджету України за доходами, надходження до місцевих бюджетів та ЄСВ.  URL : http://www.treasury.gov.ua/main/uk/publish/category/23596 (дата звернення 30.03.2018).
8. Новосад І. Діагностика фінансової складової митної безпеки України. – Світ фінансів 3(52), 2017.  С. 157-166.