Аналіз дозвілля, побуту і вільного часу сучасного студента

 

Сучасна модель організації дозвілля враховує суб'єктивні та об'єктивні фактори, що впливають на його організацію. При цьому виділяють такі основні фактори: політичні та економічні, інстуаційні, регіональні, індивідуальні та групові. Саме політичні та економічні фактори значною мірою впливають на вибір молодої людини, це стосується і вибору форм проведення дозвілля. До політичних та економічних факторів автор відносить проблему безробіття. Як правило, безробіття серед молоді призводить до агресії, що проявляється девіантними формами дозвілля [1, c. 35]. У молодих людей знижується інтерес до колективного проведення дозвілля з друзями, у колі сім'ї, до участі у діяльності клубів та об'єднань. До інстуаційних факторів належать навчальні заклади, підприємства, молодіжні організації та соціальні інститути, що беруть участь у процесі становлення молодої людини. До регіональних факторів відносять особливості регіонів проживання, що відрізняються своїм економічним, соціальним та культурним статусом. До індивідуальних факторів відносять когнітивний, інтелектуальний, фізичний та емоційний розвиток. У різному віці людина по-різному ставиться до своєї особистості, іноді людина задоволена собою, а іноді ні, а це певним чином впливає на вибір проведення дозвілля. До групових факторів відносять однолітків, друзів, компанію, де молоді люди шукають розуміння, підтримки, співчуття, співпереживання. Дозвілля може сприяти становленню особистості та виконувати всі основні функції тільки за умови педагогічної організації та підтримки.

Сьогодні значній частині сучасної студентської молоді притаманний споживацький або інертний тип проведення дозвілля, і лише незначну частину студентів можна охарактеризувати як творчу. Причиною низького рівня організації дозвілля студентів є недостатня робота громадських організацій вищих навчальних закладів, студентських профспілок та клубів, відсутність просвітницької роботи серед молоді. Тому, на нашу думку, в сучасних умовах особливої уваги потребують виникає питання організації та регулювання дозвілля. Складність вирішення цього питання полягає: у відсутності установ-лених традицій регулювання дозвіллєвої діяльності молоді; у певної частини молоді сформованої культури дозвілля; відсутності вітчизняної індустрії дозвілля; недостатній кількості професійних фахівців дозвіллєвої сфери, які б володіли новими технологіями організації та регулювання [4, c. 333].

Механізм формування культури дозвілля молоді складається з трьох основних етапів. Перший – стимулювання у молоді психологічних установок на участь у соціально-культурній творчості в умовах дозвілля; підвищення престижу соціально-значимих видів дозвіллєвої діяльності, що розкриває творчі, особисті, характерологічні якості індивідів. Другий є безпосереднім залученням молоді у різні соціально-значимі види дозвіллєвої діяльності, що виходить з їх мотивів та інтересів. Основними суб'єктами діяльності на цьому етапі є молодіжні організації. Роль суб'єктів не зводиться тільки до залучення молоді у різноманітні види дозвіллєвої діяльності, але й спонукають до підвищення мотивів та інтересів у процесі цієї діяльності (від пасивно-споглядацьких до творчо-споглядацьких). Змістом третього етапу є матеріально-технічне, організаційно-методичне і кадрове забезпечення діяльності соціальних інститутів дозвілля молоді. Суб'єктами діяльності є Ради всіх рівнів: навчальні заклади, колективи, що готують спеціалістів. Всі ці етапи, взаємодіючи створюють основу формування культури дозвілля молоді.

Для вивчення студентського дозвілля необхідно проаналізувати його структуру. Формування структури дозвілля проходить у декількох напрямах, пов'язаних з освітою та самоосвітою, активною суспільною діяльністю, підтримкою здоров'я, розвитком творчих здібностей особистості.

Дослідники будують типологізацію дозвіллєвої діяльності молоді за принципом своєрідної «піраміди», тобто розширення видів та форм дозвіллєвої діяльності від типу до типу [3, c. 27].

Найпростішим типом можна назвати «домашній», який розширюється такими заняттями як комп'ютер, самоосвіта або хобі, що мають виразний розвиваючий компонент. Такий тип дозвіллєвої активності називають «розвиваючим» і він розширюється за рахунок видів дозвіллєвої активності поза домом. Відвідування кіно, театрів, музеїв, концертів, клубів, також включення у діяльність різних культурних, освітніх, суспільно-політичних інститутів надає соціальному життю особистості найбільшу повноту і характеризує «соціально активний» тип дозвілля., котрий є «вінцем» ієрархічної «піраміди» дозвіллєвої активності.

У сучасних умовах спостерігається значне переважання «домашніх» форм дозвілля, де лідерами є телебачення та інші засоби масової інформації. Серед активних форм дозвілля у найбільшій мірі реалізується спілкування та зустрічі з друзями, а також відвідування кафе, барів, дискотек, де переважає розважальна діяльність. На вибір активних форм дозвілля впливають вік, статева приналежність, соціальний статус. Простежується підвищення інтересу до отримання корисної інформації на дозвіллі: радіо, телебачення, періодичні видання, Інтернет, що свідчить не тільки про розважальний напрям дозвіллєвої діяльності, але й пізнавальний. Швидкими темпами зростає популярність використання комп'ютера, як засобу отримання інформації та навчання, так і засобу розваг на дозвіллі, що має як позитивні так і негативні наслідки. Позитивним є те, що молодь прагне до самоосвіти, самовдосконалення, отримання додаткових знань, умінь, навиків, підвищення кваліфікації. Негативним – що це призводить до «одомашнення» або «приватизації» дозвілля, де знижується колективне проведення вільного часу.

Під час дозвілля найбільш повно реалізується потреба молоді у дозіллєвому спілкуванні. На думку дослідника В. Я. Суртаєва, спілкування молоді в умовах дозвіллєвої діяльності задовольняє такі її потреби:

в емоційному контакті, співчутті;

в інформації;

у об'єднанні зусиль для спільних дій [9, c. 156].

Потреба в співчутті задовольняється, як правило у малих групах (сім'я, друзі, молодіжні неформальні об'єднання). В процесі спілкування взаємодіють глибоко особисті сфери і тому названо особистісним спілкуванням. Потреба в інформації створює другий тип молодіжного спілкування. Інформаційні контакти і зв'язки молоді є дещо простішими та доступнішими ніж особистісні. Але тут спостерігається певна асиметричність спілкування: де один учасник проявляє більшу активність, а інший меншу. Спілкування заради спільних дій виникає не тільки у виробничій сфері, але й у дозвіллєвій. Специфікою такого спілкування є єдині цілі діяльності та її емоційна забарвленість. Такий характер спілкування можна зустріти у молодіжних об'єднаннях.

Як свідчить аналіз, на жаль, у структурі студентського дозвілля значне місце займають пасивно-споглядацькі форми, а творчі види дозвіллєвої діяльності займають другорядне місце у дозвіллі. Участь молоді у суспільно-активній діяльності носить епізодичний характер, а нереалізований потенціал у цій сфері діяльності фактично здійснюється тільки у суспільно-політичних рухах. Зауважити, що в сучасних умовах згідно соціологічних досліджень спостерігається тенденція до створення молодіжних організацій соціального спрямування, що відповідають інтересам та настроям молодих людей.

Так, відповідаючи на запитання «Які молодіжні організації потрібні сьогодні насамперед?», респонденти стверджують: економічні, фінансові фонди підтримки молоді (48%) ; юридичні, правові (38%) ; дозвільні, за інтересами (31%) ; екологічні (17%) ; молодіжні профспілки (14%) ; політичні організації (6%) [2, c. 26].

Тому можемо стверджувати, що молодіжні студентські організації будуть виконувати свої функції розвитку та становлення особистості молодої людини лише за умови відповідності інтересам та потребам молодих людей. А це можливе за умови співпраці цих об'єднань з державними структурами та установами, котрі не тільки покликані вирішують певні проблеми молоді, але й надавати відповідну фінансово- матеріальну підтримку.

Можна констатувати, що види та форми дозвілля молоді характеризується не тільки вільними вибором, а диктуються політичними нормами та комерціалізацією даної сфери. У зв'язку з цим окремі форми дозвіллєвої діяльності стають недоступними для значної частини молоді. Загострилися певні суперечності між реальними потребами молоді та комерційними видами дозвілля, що пропонує суспільство, та наявністю девіантних форм поведінки молоді. У даному контексті особливої уваги заслуговують питання прогнозування та організації дозвіллєвої діяльності молоді. Тому необхідно регулювати, вдосконалювати та координувати роботу всіх сфер суспільного життя, залучаючи педагогів, соціальних педагогів, працівників культури до вдосконалення дозвіллєвої діяльності, а, відповідно, до саморегулювання свободи особистості, до підвищення рівня особистої культури, розвитку здібностей, дотримуючись певних принципів.

Основними принципами організації дозвілля є такі:

системність як цілеспрямована, системна організація дозвіллєвої діяльності з метою раціонального використання вільного часу;

добровільність як певна незалежність дозвілля, відсутність регламентації з боку держави та інших структур, вільний вибір занять;

диференціація, як врахування різних верств населення, умов праці, професійних інтересів, вікової специфіки, статевих ознак;

доступність та якість дозвіллєвих послуг як задоволення потреб і запитів клієнтів, систематичне вивчення їх бажань, прогнозування розвитку дозвіллєвої сфери;

відповідність дозвіллєвих послуг місцевим умовам – соціально-демографічним, економічним, культурно-освітнім, політичним та практичній діяльності людини;

принцип інтересу, що означає врахування інтересів особистості, сприяє на лише їх задоволенню, а й пробудженню нових потреб та запитів, формує нові духовні цінності.

 

 

Зміни, що відбулись в нашому суспільстві та усіх сферах життя у своїй більшості стали причиною виникнення цілого ряду гострих проблем, серед яких були і проблеми молоді. І однією з сфер життєдіяльності молоді, де найбільше виявляються наслідки цих змін, є вільний час та дозвілля. В їхньому проведенні та використанні можна прослідкувати перетворення усієї системи ціннісних орієнтацій в зв‘язку з падінням рівня загальної культури, руйнуванням традиційних норм та цінностей, розповсюдженням елементів спрощеної масової культури.

Спрощуються життєві орієнтири молоді, знижується рівень культури дозвілля та вільного часу. Подібна ситуація характеризується рядом негативних моментів – пасивністю, безглуздістю існування, антисоціальними явищами (алкоголізм, наркоманія, злочинність). Суперечливість ціннісних орієнтацій в сучасній соціокультурній ситуації призводить до того, що молоді люди втрачають здібність протистояти впливу негативних тенденцій, які формуються та набирають силу у системі молодіжного дозвілля. Крім того, вивчення проблем вільного часу та дозвілля продиктоване й практичними потребами, оскільки негативні прояви у цій сфері в багатьох випадках обумовлені неорганізованістю цього процесу, низьким рівнем його культури та культури самої молоді.

Здійснений аналіз дає змогу дійти висновку, що дозвілля є соціальним явищем, представлено комплексно, як: час, що молодь використовує за своїми інтересами, можливостями та потребами; сфера життя зі своїми нормами, правилами, умовами; діяльність, зміст котрої полягає у різниці між навчальною та суспільно-значимою діяльністю, і полягає у результаті, а не у самій діяльності. Таким чином, включення студентів у дозвіллєву діяльність як соціальний простір, де суб'єктивно задаються безліч відносин і зв'язків, де здійснюється спеціальна діяльність різних систем розвитку індивіда, є об'єктивно значущим. Новим методичним регулятивом може стати дозвіллєва діяльність студентів в умовах вищого навчального закладу як соціально-педагогічне середовище розвитку їх особи, де відбувається проектування дозвіллєвої діяльності і актуалізація досвіду студентів в практико-орієнтованій діяльності на основі педагогічної підтримки.

 

 

Акимова Л. А. Социология досуга: Учеб. пособ. -М. : МГУКИ, 2003. – 123 с.

Духовність і моральні цінності сучасної української молоді: Аналіт. доп. // Поточ. Арх.. Укр. ін-ту соц. Дослідж. – К., 1998. – С. 18-43.

Іздебська В. Студентське самоврядування як чинник формування молоді // Рідна школа. – 2000. – №11. – С. 26-28.

Киселева Т. Г., Красильников Ю. Д. Социокультурная деятельность: Учебник. – М: МГУКИ, 2004. – 539 с.

Михайлова Л. И. Социология культуры: Учебное пособие. – М. : ФАИР-ПРЕСС, 1999. – 232 с.

Петрова І. В. Дозвілля у зарубіжних країнах. – К. : Кондор, 2005. – 408 с.

Соціологія: Курс лекцій. За редакцією В. М. Пічі. – К. : Заповіт, 1996. – 334 с.

Стрельцов Ю. А. Основные направления самореализации молодежи в условиях досуговой деятельности. – СПб., 2002. – 185 с.

Суртаев В. Я. Социально-педагогические особенности молодежного досуга: Учебное пособие. – Ростов-н/Дону, 1997. – 200 с.

Щербань П. Формування духовної культури особистості //Рідна школа. -1999. – № 7. – С. 14-17.