Аналіз ефективності використання чистого прибутку компанії

Слід підкреслити, що прибуток відрізняється від доходу тим, що показує, на яку суму доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Тому прибуток і виражає остаточний результат ефективності виробництва і продажу продукції, поліпшення її якості, використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Методика аналізу чистого прибутку така сама, як і загальної суми прибутку підприємства, тобто склад, структура, динаміка чистого прибутку вивчаються порівнянням фактичних даних з даними минулого року (для потреб управління виробництвом – з плановими (розрахунковими) даними в розрізі складових частин чистого прибутку).

Аналіз чистого прибутку передбачає розрахунок і аналіз коефіцієнта чистого прибутку, який характеризує діяльність підприємства щодо ефективного управління своїми ресурсами. Причому, чим більше зростання цього коефіцієнта, тим привабливіше таке підприємство для інвесторів.

Коефіцієнт чистого прибутку розраховується за формулою:

Кч. п. = ЧП / ВР,

де Кч. п. – коефіцієнт чистого прибутку;

ЧП – чистий прибуток;

ВР – виручка від реалізації продукції.

 

 

Нещодавно порядок розподілу прибутку регулювався централізовано. Централізовано затверджувалися відрахування до фондів: резервного, накопичення, споживання, були встановлені відповідні відсотки відрахування чистого прибутку до кожного із цих фондів.

Зміцнення ринкових відносин передбачає самостійність підприємств, тому в цих умовах зникла потреба у централізованому регулюванні розподілу прибутку і нині чистий прибуток використовується підприємствами самостійно, залежно від виробничих потреб, а також потреб матеріального стимулювання.

На державних підприємствах чистий прибуток, як правило, використовують на розвиток виробництва, придбання основних засобів, а також на виплату премії персоналу.

В акціонерних компаніях, а також у випадках, коли власниками підприємства є окремі юридичні особи, чистий прибуток використовується на основі постанови зборів акціонерів, де зазначені напрями його розподілу. На таких підприємствах прибуток розподіляється на виплати за привілейованими акціями, простими акціями, на реінвестування прибутку.

Ефективність діяльності підприємства в умовах ринкової економіки визначає його спроможність до фінансового виживання, залучення джерел фінансування та прибуткового використання їх.

Прибутковість залежить від структури капіталу, яка визначає особливості формування і розподілу прибутку, що впливає на фінансове становище та фінансові можливості підприємства. Це зумовлює необхідність проведення аналізу з метою визначення загальної оцінки ефективності фінансової діяльності, яка відображає результативність функціонування аналізованого підприємства.

Для аналізу прибутковості підприємства доцільно використовувати комплекс показників. Перш за все, це показник чистого прибутку в динаміці, який відповідно до чинних стандартів бухгалтерського обліку визначається шляхом додавання до фінансового результату від звичайної діяльності після оподаткування надзвичайних доходів та віднімання надзвичайних витрат і податку з надзвичайного прибутку.

Крім абсолютного показника – чистого прибутку – для характеристики підприємства використовується також відносні показники.

Показником ефективності використання коштів, який широко застосовується у світовій практиці, є коефіцієнт прибутковості, що виражає відношення прибутку до капіталу, інвестованого для одержання цього прибутку.

Цей показник є важливим для прогнозування прибутку, оскільки він пов'язує прибуток, який підприємство планує одержати, із загальним інвестованим капіталом.

Коефіцієнт прибутковості використовується в процесі прийняття інвестиційних рішень на підприємстві, а також у фінансовому плануванні, координації, контролі господарської діяльності та її результатів. Він визначається за формулою:

Кп = Прибуток / Інвестиції.

Це формула розрахунку загального коефіцієнта прибутковості. Основна мета цього вирахування – зняти відповідальність з адміністрації за неодержання прибутку на інвестиції, які не приносять доходу.

Для обчислення коефіцієнтів прибутковості беруться середні показники інвестицій. Вони розраховуються методом середньої хронологічної. В чисельнику формули для коефіцієнтів прибутковості можуть використовуватися показники:

Розмір загального прибутку;

Розмір прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)  (валового прибутку).

Ці коефіцієнти характеризують дохідність основної діяльності підприємства.

Найдоцільніше використовувати показник чистого прибутку, а також показник скорегованого прибутку.

 

 

Оцiнку iнтенсивностi та ефективностi дiяльностi аптеки проводять не лише за показником прибутку, але й за показником рентабельностi.

Рентабельнiсть – це вiдносний показник, що характеризує рiвень ефективностi (дохідностi) аптеки. Рентабельність – один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу в процесі виробництва.

Показники рентабельностi повнiше, нiж прибуток, характеризують кiнцевi результати роботи аптеки, оскiльки їх величина показує спiввiдношення прибутку з наявними або використаними ресурсами.

Коефіцієнти рентабельності – система показників, які характеризують здатність підприємства створювати необхідний прибуток в процесі своєї господарської діяльності. Коефіцієнти (показники) рентабельності визначають загальну ефективність використовуваних активів і вкладеного капіталу.

Вони можуть бути розраховані як коефіцієнти і тоді представлені у вигляді десятинного дробу або у вигляді показників рентабельності і тоді представлені у вигляді процентів.

Показники рентабельності розраховуються на основі Балансу ф. 1 та Звіту про фінансові результати підприємства ф. 2.  Найчастіше для розрахунку коефіцієнтів рентабельності використовується чистий прибуток або прибуток до виплати процентів і податку на прибуток. Для розрахунку рівня рентабельності підприємств прибуток порівнюється з авансованою вартістю, яку можна визначити в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний