Аналіз феномену ольфакторної комунікації в історії культури

Актуальність теми дослідження. Запах – це соціальне явище, яке має конкретний зміст і цінності в різних культурах. Запахи формують ієрархію класів і політичні замовлення, вони можуть дотримуватися соціальних структур або порушувати їх, об’єднувати людей або розділяти їх, надавати або позбавляти прав. 

На сьогодні значення запаху і його історія в країнах сучасного Заходу ігноруються. Запаху не приділяють достатньої уваги та не віддають йому належне.

Запах є потужним. Запахи впливають на нас на фізичному, психологічному і соціальному рівні. Здебільшого, ми вдихаємо аромати, які нас оточують, не усвідомлюючи їх важливість для нас. Тільки тоді, коли наш нюховий рецептор порушується, ми починаємо розуміти істотну роль, яку грає нюх в нашому житті. Ми відчуваємо запах людей, ми відчуваємо запах книг, ми відчуваємо запах міста, запах весни, може, не свідомо, але багато чого ми сприймаємо не свідомо. 

Запах може викликати сильну емоційну реакцію. Запах пов’язаний з хорошим досвідом може принести прилив радості. Неприємний запах або запахи пов’язані з неприємними спогадами можуть зіпсувати нам настрій. Але для кожної людини запахи індивідуальні, так як і смаки. Сприйняття запаху, таким чином, складається не тільки з відчуття запаху як такого, але також із враження та емоцій пов’язаних з ним.

Запахи необхідні сигнали в соціальних зв’язках. За допомогою запаху немовлята впізнають своїх матерів, чоловік – дружину, або навпаки.

Незважаючи на його важливість для нашого емоційного і сенсорного життя, запах, ймовірно, є найбільш недооціненим в сучасному Заході. 

Наші носи здатні розпізнавати тисячі запахів, і сприймати запахи, які присутні тільки в мізерно малих кількостях. Запах, однак, дуже невловимий феномен. Запахи, на відміну від квітів, наприклад, назвати не можна, принаймні не в європейських мовах. Ми описуємо запах, щоб висловити наш нюховий досвід за допомогою метафор. 

До цього часу вивчали запах лише з фізичної та біологічної точки зору, а значенню запаху в культурі зовсім не приділяють увагу.

Запах не просто біологічне та психологічне явище, все ж запах є культурним, отже, соціальним та історичним феноменом. Запахи пов’язуються з культурними цінностями і використовуються суспільством як засоби і моделі для визначення та взаємодії зі світом. 

Знаковий ефект аромату – найсильніший і одночасно найбільш крихкий компонент, що складає (і в буквальному, і в переносному сенсі) атмосферу епохи.

Тому актуальність даної теми для культурологічного аналізу є беззаперечною. Вивчення цього феномену має проводитися на основі аналізу соціокультурних, історичних та інших явищ.

Мета дослідження полягає в тому, щоб проаналізувати феномен ольфакторної комунікації в історії культури. 

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

З’ясувати поняття запаху та комунікації;

• визначити види комунікації;
• дослідити зв’язок запаху та комунікації;
• проаналізувати комунікацію за допомогою запахів в різних науках;
• проаналізувати особливості ольфакторної комунікації в різні культурно-історичні періоди;
• визначити та проаналізувати запахи в культурі;
• вивчити роль запаху в літературних та живописних творах.

Об’єктом дослідження виступає комунікація, як явище культури, а предметом - ольфакторна комунікація в історії культури.

Новизна отриманих результатів полягає в тому, що в даній роботі зроблено аналіз ольфакторної комунікації в історії культури, що раніше не проводився. Визначено різні види запахів в культурі та роль запахів в літературних та живописних творах, що недостатньо висвітлено в науковій літературі. 

Джерельна база. Для даного дослідження були використані праці українських і зарубіжних вчених. Серед них: «Аромати і запахи в культурі» О. Б. Вайнштейн, «Аромати. Культурна історія запаху» К. Классена, Д. Хоувза, А. Синнотта. Для написання даної роботи використовувалися також публікації, статті з газет та інтернет-ресурсів. 

Методи: для роботи над даним дослідженням використовувалися наступні методи: метод аналізу і синтезу, метод порівняння та узагальнення, абстрагування (зокрема ізолювання), історичний та логічний методи. За допомогою логічного методу на основі опрацювання та критичного аналізу були розвинуті існуючі теоретичні уявлення та висунуті нові теоретичні припущення. Історичний метод був використаний для всебічного дослідження явищ і подій у хронологічній послідовності, щоб відкрити їх внутрішні зв’язки та закономірності розвитку. Метод ізолювання був використаний для виділення властивостей і відношень, нерозривно пов’язаних з предметами. Методи аналізу і синтезу використовувалися для вивчення видів комунікації та запахів в культурі, узагальнення та виділення потрібної інформації.

Структура роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, які вміщують у собі декілька підрозділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. У вступі визначається мета, завдання, предмет, об’єкт, актуальність, новизна та методи дослідження. У першому розділі “Феномен запаху та його зв’язок із комунікацією” розглядаються види комунікації, аналізується комунікація за допомогою запахів в різних науках. В другому розділі “Ольфакторна комунікація” визначаються особливості ольфакторної комунікації в різні культурно-історичні періоди та аналізуються різні запахи в культурі. В третьому розділі “Аналіз ролі запаху в літературних та живописних творах” розглядається значення запаху в літературі та мистецтві. Висновки – це підведення підсумків усієї роботи.