Аналіз ліквідності та платоспроможності

Завод поставляє продукцію в усі області України й обслуговує більш 600 торгових підприємств.

Завод бубличних виробів оснащений наступним устаткуванням:

– дві імпортні лінії по виробленню хлібних паличок (працює з 1979 року в три зміни) ;

– п'ять комплексно – механізованих ліній по виробленню сушки (нестандартне устаткування, устаткування трьох механізованих ліній розроблено заводом) ;

– лінія по випуску ріжків (нестандартне устаткування) ;

– механізована ділянка по виробленню млинцевого борошна (нестандартне устаткування).

Понад 80% устаткування заводу нестандартне, машинобудівними заводами не випускається, що стримує відновлення. Продуктивність праці вище середньогалузевої у два рази.

Завод оснащений автоматизованим складом безтарного збереження борошна. Основна і додаткова сировина доставляється безтарно.

Була проведена реконструкція трьох ліній по виробленню бубличних виробів, що дозволило на існуючих площах забезпечити ріст обсягу бубличних виробів на 30% і визволити 18 чоловік. Розроблено і встановлені транспортери роздачі тесту по бубличних машинах на 5-ти лініях, що дозволило механізувати працю 20 робітників. Розроблено і встановлений на пекарні новий дільник із пневматичним нагнітанням тесту. Але, незважаючи на пророблену роботу з технічного переозброєння підприємства, потрібно відзначити, що підприємству не вистачає сучасного спеціалізованого устаткування.

На сьогодення ведуться роботи зі створення нового сорту виробів – коротких хлібних паличок з використанням при їхньому випуску існуючого устаткування.

Завод планує зробити заміну двох ліній по виробленню хлібних паличок. Установити додатково розфасовочно-пакувальний автомат для коротких хлібних паличок, зробити заміну імпортної пакувальної техніки, що вийшла з ладу.

 

 

Схема керування виробництвом Вінницького заводу бубличних виробів представлена на мал. 2. 4. 1

 

 

Одним з найважливіших критеріїв фінансового положення підприємства є оцінка його платоспроможності, під якою прийнято розуміти здатність підприємства розраховуватися по своїх довгострокових зобов'язаннях. Отже, платоспроможним є те підприємство, у якого активи більше, ніж зовнішні зобов'язання.

Здатність підприємства платити по своїх короткострокових зобов'язаннях називається ліквідністю. Інакше кажучи, підприємство вважається ліквідним, якщо воно в стані виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи поточні активи.

Основне завдання аналізу ліквідності балансу – перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розрахуватися за зобов’язаннями власним майном у визначені періоди часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов’язань. Що швидше той чи інший вид активу може набрати грошової форми, то вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають грошові кошти.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності та розміщені в порядку спадання ліквідності, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою термінів погашення і розміщені в порядку збільшення строковості зобов’язань.

Якщо при такому порівнянні активів вистачає, то баланс ліквідний і підприємство платоспроможне. У противному разі баланс неліквідний і підприємство вважається неплатоспроможним.

 

 

Для аналізу ліквідності балансу статті балансу розподіляють і порівнюють за групами.

Найліквідніші активи (кошти і поточні фінансові інвестиції) мають дорівнювати кредиторській заборгованості (тобто найтерміновішим зобов’язанням) або перевищувати її; терміни – приблизно до 3 місяців.

Швидкореалізовувані активи (дебіторська заборгованість та інші оборотні активи) мають дорівнювати або перевищувати короткострокові пасиви; терміни – 3-6 місяців.

Повільнореалізовувані активи (запаси) мають дорівнювати або перевищувати довгострокові зобов’язання (кредити та інші зобов’язання).

Важкореалізовувані активи (нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції та інші необоротні активи) мають дорівнювати джерелам власних коштів або перевищувати їх (вони взагалі вважаються безстроковими, бо не мають терміну погашення).

У разі виконання зазначених умов баланс вважається абсолютно ліквідним. Якщо одна або кілька умов порушуються, ліквідність відрізняється від абсолютної. При цьому брак коштів за однією групою активів компенсується їх надлишком в іншій групі лише за вартістю, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Тотожність активу і пасиву балансу визначає наперед результат порівняння за четвертою групою, якій властиве „балансування”. Тому суттєвим є порівняння підсумків за першими трьома групами.

Результати порівняння перших двох груп свідчать про поточну ліквідність, третьої групи – про перспективну ліквідність. оскільки тут розглядаються майбутні надходження та витрачання.

Методика поділу статей балансу на групи для визначення його ліквідності, яка базується на використанні первісних даних бухгалтерського обліку описана в праці В. В. Патрова та В. В. Ковальова „Як читати баланс”. Так тривалість оборотності статей активу визначається за кредитовим оборотом, статей пасиву – за дебетовим оборотом.

Приклади.

Рахунок активу „Готова продукція”.

Сальдо на 01. 04. 2000 становило 700 тис. грн.. ; на 01. 07. 2000 – 500 тис. грн.. За другий квартал дебетовий оборот становив 2700 тис. грн.. ; кредитовий – 2455 тис. грн.

Середня тривалість обороту становить  , тобто у формі „Готова продукція” активи перебувають у середньому 22 дні (від моменту надходження до