Аналіз семантико-функціональної етномовної специфіки демінутивів латинськомовного тексту Апулея та способів їх художнього перекладу українською мовою

 

 

Вступ

Розділ 1. Демінутиви – суфіксальні утворення із семантикою зменшуваності

1.1. Поняття демінутива

1.2. Семантика демінутивів та їх переклад українською мовою

1.3. Способи творення демінутивів

1.4. Демінутивні суфікси

Розділ 2. Класифікація демінутивів у творі «метаморфози»

2.1. Типи, принципи класифікацій

2.2. Семантичні групи демінутивів у творі Апулея «Метаморфози»

Висновок

Список використаної літератури

 

 

Демінутив – (від лат. deminutus – зменшений) виразні стилістичні засоби, поширені в усній і художній мові. Це назви суфіксальних утворень з семантикою зменшуваності, емоційної оцінності, інтимності: спатоньки, їстоньки, дівулька.

Актуальність нашого дослідження зумовлена, по-перше, тенденціями сучасної лінгвістики до вивчення універсальних та ідіоетнічних рис у контексті національномовних картин світу, і оцінно-емоційної концептуалізації зокрема, по-друге, пріоритетністю опису семантичної деривації, як засобу формування мовної картини світу [8, с. 79], і, по-третє, проблемами перекладознавства, адже часто значення, що відтворюються в певній мові в межах засобів одного рівня, знаходять своє вираження в іншій за допомогою засобів інших рівнів мовної структури.

Предметом дослідження є демінутиви латинської мови та особливості їх відтворення українською мовою.

Об'єктом дослідження виступають демінутиви латинськомовного тексту Апулея «Метаморфози» (Metamorphoses) та їхні відповідники в українському перекладі.

Мета дослідження полягає в аналізі семантико-функціональної етномовної специфіки демінутивів латинськомовного тексту Апулея та способів їх художнього перекладу українською мовою.

Для досягнення поставленої мети нами було поставлено ряд завдань: проаналізувати функції і значення демінутивів, категорію демінутивної лексики у творі Апулея «Метаморфози, або Золотий осел» і класифікацію демінутивів за семантикою. Для виконання завдання ми проаналізуємо перші чотири розділи твору Апулея, визначимо значення демінутивів, що використав Апулей у «Метаморфозах» і наведемо відповідники українською мовою.

 

 

 

Семантична сторона мови не пов’язана суто з логіко-поняттєвим аспектом, тобто, лише з когнітивним. Мова включає в себе також оцінювальний аспект [6, с. 8]. Ця властивість мозку (надавати оцінку об’єкту) – своєрідне усвідомлення буття, тому свідомість має в собі ставлення суб’єкта до навколишнього середовища. Ставлення суб’єкта до навколишнього середовища виражається завдяки емоційно-експресивній лексиці і властиве мові, присутнє у функціональній стороні мови, тому важливе вивчення не тільки логіко-поняттєвої структури мови, але й конотативної [6, с. 9].

Конотація – це семантична сутність, котра візуально чи оказіонально входить в семантику мовних одиниць і виражає емотивно-оцінювальне і стилістично марковане ставлення суб’єкта мовлення до дійсності при її означенні і висловлюванні, котре отримує на основі цієї інформації експресивний ефект [8, с. 5].

Тобто, суб’єкт дає оцінку об’єкту, а оцінка напряму залежить від того, в якому культурному осередку і в якій історичній епосі перебуває суб’єкт. Оцінка залежить від людини, її відношення до навколишнього середовища, і є антропоморфною [8, с. 40]. Тому, розглядаючи мову, можна віднайти картину світу, що є одним із завдань вивчення мовних засобів вираження ставлення суб’єкта до об’єктивної дійсності.

У деяких мовах дослідники виділяють демінутивну лексику як особливий спосіб вираження емоційної оцінки світу, адже демінутиви часто вказують не лише на зменшений розмір предмета. Вони можуть виражати також емоційно-експресивну оцінку предмета і асоціюватися з чимось милим, ласкавим, добрим або ж і навпаки – недосконалим, недолугим, применшеним [7, с. 277].

В латинській мові, як і в українській, при вираженні зменшуваності, використовується суфіксальний словотвір, адже це мова, що має дво або три морфемну будову типового слова [7, с. 278]. Тому, «демінутиви – похідні суфіксальні утворення зі значенням зменшеного розміру, ослабленого вияву ознаки чи дії, яке може супроводжуватися певними оцінно-емоційними або експресивними семами»[7, с. 278].

Демінутиви вживаються переважно в розмовній народній мові. Найлегше демінутивізації піддаються антропоніми, що стає ясно з галло-латинських написів [5, с. 18] Але найпоширенішими є утворення від слів, що позначають предмети практичного призначення: знарядь праці, посуду, будівельних матеріалів, частин тіла, взагалі – слів, які допускають зміну розміру. Цей факт говорить про те, що первинним значенням демінутивної лексики було міноративне [4, с. 16].

 

 

Не всі утворення мають зменшуване значення. За категоріальною приналежністю основи вони поділяються на:

а) віддієслівні (примарні, агентні) ;

б) відіменні (секундарні, зменшувальні) [5, с. 19].

Через омонімічність суфіксів, віддієслівні форми асоціювались певною мірою з відіменними, через що агентне значення антропонімів послаблювалось або й переходило у зменшуване [5, с. 19].

Деякі демінутиви мають настільки виражену дериваційну структуру, що при перекладі, навіть без контексту, можна визначати емоційне значення: blandola – ласкавенька, novellus – новесенький, nepotilla – внученька [5, с. 19].

При перекладі рідною мовою, варто врахувати те, що часто в латинській мові використовуються демінутиви, тісно пов’язані з побутом, котрі виражають значення реальної зменшеності предметів у розмірах або недорослість живих істот. Такі демінутиви мають формальне вираження і в українській мові [7, с. 278]: arcula – маленький ящик,