Арабо-єврейський конфлікт в Палестині (1947-2003)

Удосконалено історичний опис збройного протистояння, здійснюваного організаціями ПРО на території Ізраїлю і на окупованих Ізраїлем територіях, а також систематизовано історію виникнення і перших бойових вилазок угруповань ПРО, участі та ролі організацій ПРО в арабо-ізраїльських війнах 1967 та 1973 років. Проаналізовано причини, хід і наслідки всіх масштабних бойових акцій, що здійснювалися ізраїльськими військами проти організацій ПРО.

Практичне значення результатів дослідження. Висновки, отримані в результаті роботи, та власне матеріали дослідження можуть бути використані фахівцями-сходознавцями під час студій національно-політичних, регіональних та внутрішньодержавних конфліктів, а також викладачами і студентами вищої школи в ході вивчення історії Ізраїлю, арабо-ізраїльських війн, історії Палестини другої половини ХХ століття. Матеріали, зібрані в роботі, можуть стати науковою базою для спецкурсів і семінарів з цієї тематики.

Особистий внесок здобувача. Усі результати роботи є наслідком самостійної роботи дисертанта. Більшість статей написані автором дисертації одноособово. У спільній публікації дисертанту належить частина тексту, що освітлює бойові вилазки партизан та висновки на с. 186-192.

Апробація результатів роботи Матеріали і висновки дисертаційного дослідження аналізувалися на засіданнях кафедри нової і новітньої історії ТНУ ім. Вернадського. Окремі положення та висновки дисертації обговорювалися на ХХХVІ-ХХХІХ щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського (2007-2010 рр.), на конференції «Межэтнические и межконфессиональные отношения в Крыму: история, современность, прогноз» (2010 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в 5 статтях, 4 з яких опубліковані у виданнях, що входять до переліку ВАК України як фахові. Одна стаття написана у співавторстві.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі списку скорочень, вступу, чотирьох розділів (14 підрозділів), висновків, списку джерел і літератури (293 позиції). Обсяг роботи становить 204 сторінки, з них основного тексту – 191 сторінка.

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт і предмет роботи, охарактерізовані методологічні основи, наукова новизна, теоретичне і практичне значення дослідження, ступінь апробації його результатів.

Перший розділ «Теоретичні засади дослідження питання арабо-єврейського конфлікту в Палестині» складається з трьох підрозділів. В ньому проаналізован рівень наукової розробленості проблеми, охарактеризовано джерела дослідження, визначено методологію й методи, використані в роботі.

В першому підрозділі «Методи дослідження» дається характеристика методам наукового дослідженя, які використовувались при написанні дисертаційного дослідження. Пояснюється використання методів при написанні дисертації.

У другому підрозділі «Аналіз джерел» подано комплексний аналіз джерел, використаних під час написання дисертації. Насамперед варто відзначити офіційні документи ООН. Це резолюції ООН з 1947 по 2003 роки, які містять багатий матеріал з історії розвитку арабо-єврейського конфлікту, офіційні звіти Генеральної Асамблеї ООН і Ради Безпеки ООН за 1948-1967 роки, які висвітлюють ситуацію на Близькому Сході, зокрема теми збройного протистояння в регіоні. У роботі використано публікації Центру Палестинських досліджень у Бейруті, який входив до складу департаменту інформації Організації Визволення Палестини (ОВП) і підпорядковувався виконкому ОВП. Публікації Центру надають відомості про розвиток і діяльність ПРО. Також залучено публікації Фатх і ОВП, де на підставі фактичного матеріалу викладено політичні концепції Фатх та інших організацій ПРО, що дає змогу простежити етапи становлення й розвитку цієї організації.

Крім того, у досліджені аналізуються видання Інституту палестинських досліджень. Зокрема, цінний фактичний матеріал був опублікований в «Арабських документах» (Аль-васа'ік аль-арабійя), і «Палестинських арабських документах» (Аль-васа'ік аль-філастинійа аль-арабійа). Також опрацьовано мемуари відомих політичних діячів, які брали участь у спробах урегулювання конфлікту або були свідками певних подій арабо-ізраїльського конфлікту.

Серед великого кола авторів слід відзначити Абу Мазена (Махмуд Аббаса) – ниньошнього президента Палестинської національної автономії. Аббас є автором 11 монографій, одна з яких – «Шлях до Осло». Особливо відзначимо роботу Е. Хатчисона «Сувора правда» («Violent truce») – військового спостерігача ООН, який перебував у Палестині в 1951 -1955 роках.

У третьому підрозділі «Аналіз літератури» охарактеризовано монографії і статті, які належать радянським, російським, українським, західним, ізраїльським, арабським авторам.

У 1970-х-1980-х роках арабо-єврейському конфліктові присвятили роботи радянські сходознавці Е. В. Батумін, І. Д. Звягельська, В. І. Кисельов, Р. Г. Ланди, П. О. Міщенко, В. Я. Савцов, Ю. Сєдов і Л. Ярцев та ін.

У 1990-х-2000-х роках після розпаду СРСР вивченням арабо-єврейського конфлікту займалися сходознавці, працівники МЗС і спецслужб СНД: В. В. Андреєва, А. Брасс, Н. С. Глєбова, О. В. Демченко, В. Е. Донцов, І. Д. Звягельска, Ю. Н. Зінін і В. В. Попов, О. О. Корнілов, Г. Г. Косач, М. Навайсех, О. В. Павлов, К. І. Поляков та А. Ж. Хасянов, Є. Д. Пирлін, М. С. Ражбадінов, С. І. Сімановський, О. Ф. Чистяков та ін.

Внесок у дослідження арабо-єврейського конфлікту зробили й сучасні українські вчені: Р. О. Блізняков, Д. А. Малишев, М. О. Жирохов, С. С. Щевелєв та ін.

У Західному світі давно сформувалася своя школа сходознавства, зокрема є коло авторів, які працюють над проблемою Близькосхідного конфлікту. Описуючи арабо-єврейський конфлікт, західні дослідники дають різні оцінки. Серед багатьох авторів