Ареалогія будівельної лексики східнополіського діалекту

Інновації активно функціонують як у центральних, так і в маргінальних зонах східнополіського говору. Зіставлення ареалів архаїчної та інноваційної лексики засвідчує поступове звуження зон поширення архаїзмів, заступлення архаїзмів інноваційними лексемами: (мост / пол ‘підлога з дощок у хаті’ [к. 56] та ‘підлога з дощок у господарському приміщенні’ [к. 56а]) ; зрідка карти демонструють розширення номінативного поля старої назви ('шула ‘виріб у вигляді великого бруска з вапнякової речовини, що використовується у будівництві’ [НМ: 346]). 

Окремі архаїзми не утворюють ареалів, а є вузькими локалізмами: на'ч’ін’: а ‘набір інструментів’ [НМ: 360], ку'н’а, ку'ниц’а ‘навісна петля для воріт’ [НМ: 281], за'кутат’ ‘ставити загороду навколо двору’ [к. 41]; кл’ет’ ‘окрема будівля для зберігання зерна’ та ін. 

Важливим аспектом лінгвістичної географії є визначення зв’язку між формою ареалу та його змістом, характером картографованих явищ; при цьому важливими є внутрішня структура ареалу, особливості його лінгвального наповнення, місцерозташування у структурі діалекту як цілості. Протиставлення центральний ареал: маргінальний ~ дозволило виділити у східнополіському говорі: а) латеральні, бокові зони (гран’ ‘вузький прохід між двома сусідніми будинками’ [к. 8], 'л’іпка, 'л’епка ‘житло, стіни якого зліплені з вальків – сирих шматків глини, змішаних з соломою’ [к. 16], 'ос’ет’ ‘приміщення для просушування снопів’ [к. 123], п’ід, под ‘черінь – варильне дно печі’ [к. 92], к’іш ‘спеціальна посудина для зберігання зерна’ [к. 122]) ; б) кругову зону (то'пор ‘сокира – знаряддя для первинної обробки дерева’ [к. 58]). 

За ступенем мовного наповнення континууму вирізняються суцільні, розірвані, розмиті та мереживні ареали. 

Суцільні ареали поширення утворює значна кількість будівельних назв: 'хата ‘дерев’яний житловий будинок’ [к. 14], ст'р’іха, ст'р’е'ха ‘стріха – нижній край солом’яної покрівлі, яка звисає над стіною’ [к. 60]. Прикладами компактних зон із незначною диференціацією, де на тлі майже суцільного недиференційованого ареалу інші опозити становлять лише вкраплення, є карти 43 'мазат’ (спус'кат’, в’іхт’у'ват’) ‘змащувати долівку глиняним розчином’, 110 – ко'н’ушн’а (с'тайн’а, с'та? н’а, хл’і?) ‘приміщення для коней’, 158а – топо'ришче (дер'жак, са'к’еришче) ‘держак сокири’. 

Прикладами різних етапів руйнування колись єдиного суцільного ареалу є поширені на території східнополіського говору: а) розірвані ареали (об'н’іжок ‘межа між двома сусідніми садибами, городами’ [к. 9], 'заступ ‘лопата – знаряддя для копання землі з держаком і широким відточеним кінцем’ [к. 170], чу'лан ‘комора – приміщення в хаті для зберігання продуктів харчування тощо’ [к. 85]) ; б) розмиті ареали ('лутки ‘віконна рама – коробка, чотирикутне дерев’яне кріплення для вікна’ [к. 75], коче'режник ‘коцюбилно – держак коцюби’ [к. 106]) ; в) мереживні ареали (сту'пен’ки / с'х’ідц’і ‘східці – горизонтальні виступи, перекладини, на які ступають, піднімаючись або спускаючись’ [к. 82], 'комин / кар'низ ‘карниз печі’ [к. №90]). 

Окремо виділяються еліпсоподібні замкнуті ареали (лексеми 'будка ‘склепіння печі – внутрішнє опукле верхнє покриття над черінню’ [к. 91], б'рачка ‘рогач – пристосування з двома металевими заокругленими ріжками на довгому держаку’ [к. 103] та ін. 

Хвилеподібне відтиснення діалектних форм на окраїни, звуження ареалу поширення дифтонгів [уо], [іе] у північно-західній частині східнополіського говору демонструють карти 1, 1б, 1в – двуор, 56а – муост, НМ: 222 – туок, 89 – п’іеч, 221 – хл’іе? та ін. 

Таким чином, аналіз особливостей ареалів показує безперервний процес розвитку діалектних явищ у мовному просторі. Розміщення ізоглос різних протиставних діалектних явищ не тільки відбиває членування східнополіського континууму, але й сприяє з’ясуванню характеру внутрішньої диференціації діалектної мови, окресленню основних шляхів розвитку східнополіських будівельних назв. 

У другому розділі “Ареалогія східнополіського діалекту в загальноукраїнській та східнослов’янській перспективах” описано зв’язки східнополіського діалекту з іншими українськими та російськими й білоруськими говорами. При дослідженні взято до уваги свідчення не тільки контактних із східнополіським говором зон генетично близьких мов, але й територіально віддалених діалектів російської та білоруської мов. Як показують матеріали, дистантні континууми, демонструючи спільність лексичного репертуару, свідчать або про паралельний, незалежний однаковий розвиток явища у віддалених зонах, або про давні контакти діалектоносіїв цих віддалених ареалів. За своєю природою діалектні явища суміжних та дистантних зон можуть бути різними, проте такі матеріали допомагають з’ясувати характер міжзональних зв’язків, прочитати особливості мовних процесів та їх наслідків в одному ареалі через призму іншого ареалу, реконструювати межі поширення лексем у минулому. 

На підставі опрацювання лексики східнополіського діалекту у широкому східнослов’янському контексті вдалося окреслити такі типи ареальних зв’язків одиниць цієї тематичної групи: 1) східнополіські лексеми, для яких за сучасними джерелами не відзначено відповідників в інших східнослов’янських діалектних зонах; 2) лексеми, спільні для східнополіського говору та інших українських діалектних зон; 3) лексеми, спільні для східнополіського говору та російських діалектів; 4) лексеми, спільні для східнополіського говору та білоруських діалектів; 5) лексеми, спільні для східнополіського, інших українських та російських говорів; 6) лексеми, спільні для східнополіського діалекту, інших українських та білоруських говорів; 7) лексеми, спільні для східнополіського та російських і білоруських говорів; 8) лексеми, спільні для всього східнослов’янського континууму. 

За складом лексики східнослов’янські діалекти дуже близькі між собою, хоча кожен з них має свої специфічні елементи, які виявляються, зокрема, у наявності локально обмежених