Аспекти формування здорового способу життя студентської молоді

2. Вплив оточення друзів, компанії, де вживають наркотичні засоби, небажання відрізнятися від інших.

3. На третьому місці – недостатні знання про шкідливість і небезпеку наркоманії.

4. Окремим підліткам подобається спілкуватися з тими, які відбували покарання в місцях позбавлення волі, переймаючи у них найбільш шкідливі звички – вживання наркотиків.

5. Не менш важливим є недостатній розвиток внутрішнього забороненого фактору (в неповних сім'ях, при неправильному вихованні), що зумовлює втрату життєвих орієнтирів та феномен «беззмістовного життя».

6. На шостому місці – невдоволеність життям, яка виникає на грунті постійних конфліктів у сім'ї, навчальному закладі, а також на грунті низького матеріального і соціального рівня.

7. Наступною причиною є сильний душевний стрес, почуття самотності, відсутність уваги і допомоги з боку батьків, педагогів, психологів.

Такі результати насторожують педагогів, медиків, батьків.

Громадянське становлення, формування особистості молоді здійснюється в умовах багатофакторного впливу. Фізична культура є однією з граней загальної культури людини, її здорового способу життя, багато в чому визначає поведінку людини в навчанні, на виробництві, у побуті, у спілкуванні, сприяє вирішенню соціально-економічних, виховних і оздоровчих завдань.

Необхідність радикальної перебудови фізичного виховання, його фізкультурно-оздоровчої спрямованості продиктована необхідністю відмовитися від встановленого остаточного принципу матеріального, фінансового та кадрового забезпечення. Воно пов'язане з різким загостренням питання про здоров'я народу. Мова йде не тільки про несприятливу демографічну ситуацію, але й про відтворення населення у всьому багатстві фізичних можливостей.

Потреба у науковому керуванні цілісного процесу оздоровлення підростаючого покоління, формування особистості, розробок індивідуальних і колективних форм діяльності, скорочення сфери стихійності в організації фізкультурно-оздоровчої спрямованості виховання студентської молоді – це проблема, що розглядається в числі найбільш важливих, пріоритетних.

Про це свідчать такі факти:

- більше 50% студентів, які вступають до вищих навчальних закладів, мають відхилення у стані здоров'я;

- більше 7% страждають захворюваннями нервової системи, на що впливають два фактори: соціальний і екологічний;

- що стосується молоді, яка проживає в зоні радіаційного забруднення, то практично здорові студенти на даній території відсутні.

Дослідженням стану здоров’я молоді займалося ряд вчених (А. Г. Сухарєв, 1991; Г. Л. Апанасенко, 1988; 1993; Т. Ю. Круцевич, 1998) засвідчують чітку залежність між здоров’ям, руховим режимом, організацією та методикою підготовки фахівців з фізичного виховання. У більшості студентів, внаслідок порушення режиму праці та відпочинку, зловживання алкоголю, нікотину, наркотичних речовин, на фоні обмеження рухової активності – незадовільний рівень здоров’я [1, 4, 6].

Аналіз літературних джерел та спостереження науково-педагогічних працівників дають можливість стверджувати, що здоровий спосіб життя має важливе значення для збереження і зміцнення здоров’я людей різного віку, забезпечує гармонійний розвиток організму, високу працездатність, а також дає можливість розкрити найбільш цінні якості особистості, які необхідні в умовах динамічного розвитку нашого суспільства.

За сучасними науковими даними самопочуття населення залежить від наступних факторів: на 50-55% від способу життя; на 20% – від генетичних факторів; на 20% – від екологічних умов оточуючого середовища; на 10% від рівня охорони здоров’я.

Здоровий спосіб життя включає в себе наступні основні елементи: відмова від шкідливих звичок – руйнівників здоров’я (тютюнопаління, алкоголь, наркотики) ; оптимальна рухова активність (фізичні вправи і спорт) ; загартування; раціональний режим праці і відпочинку; особиста гігієна; раціональне харчування та ін..

Безумовна умова здорового способу життя – це викорінення шкідливих звичок, які є причиною багатьох захворювань і значно знижують тривалість життя та працездатність; залучення основних мас населення до фізкультурно-оздоровчих та спортивно-масових заходів. З цією метою необхідно сприяти студентській молоді у активній руховій діяльності під час занять фізичними вправами і спортом, рухливими та спортивними іграми, туризмом, різними видами загартування, тощо. Зазначені засоби та форми роботи у цьому напрямку ефективно вирішують такі завдання, як: профілактика захворювань, зміцнення здоров’я, розвиток фізичних здібностей та якостей, відновлення працездатності людини.

Систематичне загартування організму є ефективним оздоровчим засобом. Воно дозволяє зменшити найбільш розповсюджені захворювання, продовжити життя і на довгі роки зберегти високу працездатність людини. Загартовуючі процедури знижують кількість застудних захворювань у 2-3 рази, а в деяких випадках – повністю їх викорінюють. Загартовування організму сприяє швидкій адаптації людини до різних кліматичних умов.

Значене місце в загартуванні займає плавання, яке сприяє підвищенню імунітету, формуванню стійких гігієнічних навиків у дітей та молоді. Враховуючи те, що температура води у водоймах завжди нижча від температури тіла людини, слід відзначити, що під час занурення тіло виділяє на 50-80% більше тепла, ніж на повітрі, – так, як вода володіє теплопровідністю (в 30 разів більшою, ніж повітря) і теплоємністю (в 4 рази більшою, ніж повітря).

Слід відзначити, що про лікувальний вплив води на організм людини знали з давніх-давен, але не всі розуміли справжній механізм цієї дії і не усвідомлювали необхідність занять водними процедурами. Відомий спеціаліст галузі гігієни і фізичного виховання І. М. Саркізов-Серазіні відзначав, що слов’яни через свої недуги часто зверталися до води, як до засобу лікування, а також, як до єдиного засобу, який підтримував чистоту тіла.

Необхідним елементом здорового способу життя є відновлювальні заходи, які стимулюють певні процеси в організмі і таким чином сприяють і розвитку розумової активності студентів. Найбільш важливим і формуючим фактором здорового способу життя є оптимальний руховий режим. При цьому необхідно широко використовувати різноманітні види пасивного і активного відпочинку, ефективні гідро процедури (теплий душ, гарячий душ, контрастний душ, теплі ванни і ін.), а також відомі банні процедури і різноманітні види масажу.

Наукові дослідження показують і практика підтверджує, що вищезазначені заходи сприяють формуванню здорового способу життя, позитивних звичок у сучасної молоді, розвивають інтерес та бажання до фізичної культури та спорту. Студенти прагнуть загартовувати свій організм за допомогою різноманітних засобів, дотримуватися режиму праці і відпочинку, брати участь у спортивних заходах та інших міроприємствах. Для цього їм необхідно:

- ознайомитися з науково-методичною літературою з даних питань;

- у повсякденному житті використовувати різноманітні засоби фізичного виховання, туризм і спорт;

- дотримуватися рухового режиму та режиму дня, використовуючи свіже повітря;

- почергово змінювати працю на відпочинок і навпаки;

– відмовитися від шкідливих звичок;

– самостійно займатися фізичною культурою і спортом.

Іванова Г. В. стверджує, що фізкультурно-оздоровча робота у вищих технічних закладах освіти можлива через валеологічну освіту, програма якої передбачає формування у студентів знань, умінь та навичок з питань здорового способу життя, дбайливого ставлення до свого здоров’я, оволодіння засобами фізкультурно-оздоровчої діяльності.

Досвід роботи та особисті спостереження за студентами дали змогу зробити висновок, що ефективний вплив на формування здорового способу життя мають, як фізична культура, так і різноманітні загартовуючі процедури, фізкультурно-оздоровчі та спортивно-масові заходи.

Зокрема, слід виділити такі види фізкультурно-оздоровчих занять: реактивно-оздоровчі, профілактико-оздоровчі та кондиційне тренування [4]. Перші забезпечують здоровий відпочинок, сприяють задоволення емоційних потреб. Профілактико-оздоровчі спрямовані на профілактику хронічних захворювань, використовуючи засоби тренувань та реабілітаційної фізичної культури. Кондиційне тренування відрізняється від спортивного тим, що воно використовує фізичне навантаження не для досягнення рухових результатів, а – з метою покращення фізичного стану до необхідного рівня.

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити висновок, що для досягнення оздоровчого ефекту в процесі занять фізичними вправами та загартовуючими процедурами, необхідно враховувати індивідуальні та вікові особливості людини. З метою удосконалення здорового способу життя слід пропонувати різноманітні підходи до кожного студента індивідуально та до окремих груп, що дасть можливість зацікавити студентів фізкультурно-оздоровчою та спортивно-масовою діяльністю, врахуючи їх можливості та бажання.

Лише в такому випадку вищеназвані заходи дадуть позитивний результат як у зміцненні та збереженні здоров’я студентської молоді, так і у формуванні їх здорового способу життя.

Враховуючи вищесказане та складний економічний стан в Україні, виникає потреба в пошуку ефективних шляхів та підходів для вирішення проблеми формування репродуктивного здоров’я студентської молоді.

Аналіз науково-методичної літератури свідчить про те, що проблема залежності від негативних звичок є актуальною і потребує комплексного підходу до її вирішення.

 

 

Апанасенко Г. Л. Методика оценки уровня здоровья по прямым показателям// Социальная гигиена, организация здравоохранения и история медицины: Респ. межвед. сб. – К., 1988. – Вып. 19. – С. 28-31.

Богдан Мицкан, Ганна Презлята. Оздоровча функція фізкультури: шляхи реалізації в умовах сучасної школи. Збірник наукових праць „Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні” – Рівне: редакційно-видавнийчий центр Міжнародного університету „РЕГІ” ім. академіка С. Дем’янчука, 2003. – Ч. І І. – С. 59-64.

Іванова Г. Є. Спосіб життя студентів технічного вузу як фактор формування стану здоров’я у сучасному суспільстві. Збірник наукових праць ВДУ. – Луцьк: 1999. – С. 367-371.

Теория и методика физического воспитания. Под редакцией Круцевич Т. Ю. – Киев: Олимпийская література, 2003. – С. 213-218.

Формування здорового способу життя молоді: Проблеми і перспективи/ О. Яременко, О. Балакірєва, О. Вакуленко та ін. – К. : Український інститут соціальних досліджень, 2000. – 15 с.

Сухарев А. Г. Здоровье и физическое воспитание детей и подростков. – М. : Медицина, 1991. – С. 28-65.