Безробіття як економічне явище

Регулювання процесів трудової міграції, розвиток співробітництва з державами, що мають спільні кордони з Україною.

Створення умов для підвищення територіальної, професійної і соціальної мобільності робочої сили.

Легалізація "тіньової" зайнятості, зокрема в сфері малого бізнесу та підприємництва.

Надання соціальних послуг зареєстрованим безробітним.

Вдосконалення професійної освіти безробітних громадян з метою підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці і можливості якнайшвидшого працевлаштування.

Зниження рівня й тривалості безробіття, особливо молодіжного, сімейного та сільського шляхом розвитку заходів активної політики зайнятості, залучення безробітних до підприємницької діяльності.

Розвиток тимчасових, сезонних та оплачуваних громадських робіт шляхом поширення їх видів та напрямів.

Надання матеріальної допомоги безробітним та членам їх сімей, поступове наближення мінімальних розмірів соціальних виплат загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням до прожиткового мінімуму.

Консолідація фінансових коштів для реалізації заходів по запобіганню безробіттю і підвищенню ефективності їх використання.

Координація дій державних органів виконавчої влади, місцевих органів виконавчої влади, об'єднань роботодавців і профспілок по залученню фінансових ресурсів, що виділяються на здійснення заходів, пов'язаних з регулюванням ринку праці і сприянням зайнятості.

 

 

Якщо людина втрачає роботу, їй необхідно протягом 7 днів із дня звільнення звернутись до Державної служби зайнятості в тому районі, де людина проживає, і зареєструватись як такою, що шукає роботу. Це слід зробити обов'язково, інакше буде втрачено право на призначення допомоги по безробіттю. Протягом семи днів із дня реєстрації служба зайнятості повинна запропонувати підходящу роботу. Велике значення має причина, через яку людина втрачає роботу. Якщо людина була звільнена з роботи у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, то їй надаються особливі гарантії, якщо з інших причин, — то така людина реєструється в службі зайнятості на загальних підставах.

Якщо людина, що була звільнена з роботи у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в період пошуку роботи відмовилась від двох пропозицій підходящої роботи, то вона втрачає право на отримання статусу безробітного строком на 3 місяці, а потім перереєструється на загальних підставах. Інші громадяни в разі, якщо вони відмовились від двох пропозицій підходящої роботи, не можуть бути визнані безробітними. Вони знімаються з обліку. Через шість місяців такі громадяни знову можуть зареєструватись у службі зайнятості на загальних підставах. Якщо ж підходяща робота відсутня, то на 8-й день така людина рішенням служби зайнятості визнається безробітною. Одночасно з прийняттям рішення про визнання громадянина безробітним йому призначається допомога по безробіттю. Підстави виплати та розмір допомоги визначаються Законом України "Про зайнятість населення".

Для осіб, які втратили роботу в зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, Закон надає особливі гарантії і вищий розмір допомоги. Для громадян, зареєстрованих на загальних підставах, гарантії і допомога дещо інші. Так, працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи адміністрації в зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням, скороченням чисельності або штату працівників, гарантується право на одержання допомоги по безробіттю у розмірі 100% середньої заробітної плати за останнім місцем роботи протягом 60 календарних днів, 75 % — протягом 90 календарних днів і 50 – протягом наступних 210 календарних днів, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати.

Якщо такий працівник без поважних причин своєчасно не зареєструвався у службі зайнятості, він втрачає зазначені вище пільги, реєструється вже на загальних підставах і отримує допомогу у менших розмірах. Безробітним громадянам, зареєстрованим у державній службі зайнятості на загальних підставах, допомога по безробіттю виплачується у таких розмірах: не менше 50% середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи, але не більше середньої заробітної плати, що склалася в народному господарстві відповідної області за минулий місяць, і не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, якщо громадянин протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працював не менше 26 календарних тижнів; не нижче встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати — у всіх інших випадках, включаючи громадян, які шукають роботу вперше або після тривалої перерви.

Допомога таким громадянам виплачується починаючи з 8-го дня після реєстрації і до дня працевлаштування громадянина, але не більше 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб перед пенсійного віку — до 720 календарних днів. Громадянам, що вперше шукають роботу та громадянам, що бажають відновити трудову діяльність після шестимісячної перерви, допомога виплачується не більше 180 календарних днів. Розмір допомоги по безробіттю підлягає індексації в установленому законодавством порядку. Крім того, безробітним може надаватись матеріальна допомога. Безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75% встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім'ї не перевищує встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. У разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні, членам сім'ї безробітного або особі, яка здійснювала поховання, виплачується допомога на поховання у розмірі, який встановлено чинним законодавством.

Крім того, кожному з членів сім'ї, які перебувають на утриманні безробітного, а також громадянам, у яких закінчився строк виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю, надається одноразова допомога у розмірі 50% установленої законодавством мінімальної заробітної плати. Слід зазначити, що Закон передбачає і випадки припинення та відкладення виплати допомоги по безробіттю і матеріальної допомоги по безробіттю, що вам буде детально роз'яснено при зверненні до державної служби зайнятості.

 

 

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки: безробіття, так само як і інфляцію, ми розглядаємо як явище, що засвідчує порушення рівноваги, тобто як результат певних макроекономічних коливань. Щоправда, не всяке безробіття є порушенням або відхиленням від норми. Оскільки воно спостерігається в усіх країнах ринкової економіки і в різні часи, то його можна певною мірою також вважати своєрідною нормою.

Чому безробіття є макроекономічним явищем? Для тлумачення наводять, як правило, два аргументи.

Перш за все наявність безробіття є свідченням недовикористання ресурсів суспільства, а отже, і чинником, що діє в бік зменшення ВНП, сукупної пропозиції.

По-друге, безробіття - це, окрім усього, певна кількість людей із меншою платоспроможністю, що спричиняє зменшення сукупного попиту. Отже, безробіття впливає на макрорівновагу з двох боків: і з боку попиту, і з боку пропозиції.

Досвід засвідчує: певний відсоток безробіття існує завжди. Покладаючись на цей безперечний факт, можна висловити припущення, що певний рівень безробіття є нормою, певною мірою природним явищем.

Безробіття, що формується різними потоками на ринку праці, складається з двох частин: природного (нормального) рівня та рівня, що перевищує природний. Величина природного рівня є змінюваною і формується низкою зовнішніх чинників.

Встановлення безробіття на рівні, що перевищує природний, спричиняє відхилення фактичного ВВП від потенційного (природного) ВВП, що міг би бути створений. Зв'язок між відхиленням рівня безробіття від природного та втратою ВВП відображений у законі Оукена. Існує два принципово відмінних трактування безробіття: неокласичне та кейнсіанське. Неокласичне, що є своєрідною конкретизацією класичного, пояснює безробіття жорсткістю зарплати, негнучкістю цін і хибністю економічних передбачень. Кейнсіанське трактування ґрунтується на ідеї недостатності сукупного попиту.

 

 

1. Про зайнятість населення: Закон України // Законодавство України про працю станом на 25 травня 1999 р. — Київ: Істина, 1999.
2. Україна: аспекти праці. Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. Київ, 2004. № 2, № 4
3. Адамчук В.В., Ромашов О.В., Сорокіна М.Е. Економіка і соціологія праці: підручник для вузів - Москва. ЮНИТИ, 1999.
4. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій. – К.; Четверта хвиля, 1997.
5. Базилевич В.Д. та ін. Макроекономіка, опорний конспект лекцій. – К., 2001.
6. Баликоев В.В. Общая экономическая теория – Новосибирск. 2000.
7. Барр Раймон. Политэкономия. – М., 2000.
8. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посібник. — Київ Знання Прес, 2000.
9. Будаговська С., Кілієвич О. та ін. Мікроекономіка і макроекономіка. К.: Основи. 1998.
10. Будаговська С. та ін. Мікроекономіка і макроекономіка. – К., 2002.
11. Васильченко В.С. Ринок праці та зайнятість. — К., 1996.
12. Григорчук Т.В. Основи економічної теорії., Коломия –1998
13. Гальперин В., Гребенников П. та ін. Макроекономіка: Посібник. Економічна школа, 1994
14. Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка: переклад с англ. М.: Вид-во МДУ: ІНФРА-М, 1997.
15. Ковальчук В.М. Макроекономіка. Теоретичний конспект.,Тернопіль-1996
16. Комісарук М.П. Макроекономіка. Курс лекцій.,- Коломия-1999
17. Костюк В.Н. Макроекономіка: Курс лекцій. – М.: Центр, 1998
18. Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципи, проблеми и політика: В 2 т.: Пер. с англ. ІІ-го изд.. – М.: Республіка, 1992.
19. Макроекономіка і мікроекономіка: Підручник/за ред. С. Будаговської. – К.: Основи, 1998
20. Меньк'ю Н.Г. Макроекономіка: Пер. С англ.. – М.: Вид-во МДУ, 1994
21. Павловський М. Макроекономіка перехідного періоду. - К.: "Техніка". 1999.
22. Панчишин С. Макроекономіка. Київ, Либідь, 2001
23. Петюх В.М. Ринок праці та зайнятість: Навч. посіб. — Київ МАУП, 1997.
24. Пухтаєвич Г.О. Макроекономічний аналіз, Київ, 2000
25. Овчиніков Г.П. Макроекономіка. – СПб., 1993
26. Радіонова І.Ф. Макроекономіка та економічна політика: Підручник, Київ, 2000
27. Рофе А.И., Збишко Б.Г., Ишин В.В. Ринок труда, зайнятість населення, економіка ресурсів для праці: Навч. посібник. — Москва: МИК,1997
28. Савченко А.Г та ін. Макроекономіка. К.: Либідь, 1999
29. Семюелсон П.А., Нордгауз В.Д. Макроекономіка. – К.: Основи, 1995
30. Соболєв В.М. Макроекономіка. – Харків: НФВ, Студцентр, 1997
31. Тодаро М.П. Економічний розвиток. Підручник. – М.: ЮНІТІ, 1997