+3 8(066) 185-39-18
fздобутки відомих випускників НУХТ
Санов Микола Михалович – міністир харчової промисловості Української РСР(1966 – 1981).
Народився 17 лютого 1912 року в місті Києві.
З 1931 по 1937 рік навчався в Полтавському та Київському технічних інститутах харчової промисловості.
Після закінчення інституту Микола Михайлович Санов працював у Київському цукротресті (інженер проектного бюро, механік і головний механік тресту).
Після початку Великої Вітчизняної війни Микола Михайлович виконував відповідальне доручення щодо евакуації устаткування цукрових заводів на Урал, потім працював на Талицькому комбінаті.
Після звільнення Києва від німецько – фашистських загарбників Миколу Михайловича було направлено на відновлення цукрової промисловості України.
У 1944 – 1947 рр. працював головним механіком Київського цукротресту, у 1948 – 1958 рр. – керуючим цим трестом.
У 1961 р. Миколу Михайловича було висунуто на роботу в Раду народного господарства Київського економічного району, де він працював начальником управління цукрової промисловості.
У 1963р. його призначено на посаду заступника голови Київського радгоспу.
У зв’язку з ліквідацією раднаргоспів і утворенням міністерств М.М.Санова в жовтні 1968р. було призначено першим заступником міністра, а в кінці 1966р. – міністром харчової промисловості України.
На посаді міністра харчової промисловості УСРС від працював 15 років.
Микола Михайлович багато зробив для розвитку харчової промисловості України. Він брав активну участь у будівництві ряду потужних цукрових, хлібопекарних, пивоварних заводів, в оновленні матеріально – технічної бази інших галузей харчової та переробної промисловості.
М.М.Санов приділяв велику увагу підготовці кадрів. Протягом ряду років очолював Державну екзаменаційну комісію в Київському технологічному інституті харчової промисловості.
Микола Михайлович неодноразово обирався депутатом Верховної Ради УРСР, його сумлінна праця відзначена багатьма державними нагородами.[9]
Степаненко Ігор Дмитрович – міністр харчової промисловості УРСР у 1981.
Народився 27 жовтня 1914 року у місті Глобіно, Полтавської губернії.
1932 року закінчив Кременчужський індустріальний технікум.
1934 – 1939 рр. вчився у Київському технологічному інституті харчової промисловості.
1932 – 1934 рр. – техник-механік Харківського тракторного завода.
1939 – 1941рр. – головний механік Новозибківського цукрового заводу (Чернігівська область).
1942 – 1945 рр. – головний інженер Фрунзеського цукрового заводу.
1943 року став членом ВКП(Б).
1945р. – головний інженер цукрових заводів Черкаського сахаротреста.
1960р. – директор Черкаського сахаротреста.
1960 – 1961 рр. – заступник голови СНХ Черкаського економічного адміністративного району.
1961 – 1962 рр. – голова Виконавчого комітету Черкаського обласної Ради.
1961 – 1966 рр. – кандидат в члени ЦК КП України.
26.12.1962 – 1963 рр. – голова СНХ Подольського економічного району.
1963 - 1965 – голова СНХ Південно – Західного економічного району.
1965 – 1966 рр. – міністр харчової промисловості Української РСР.
28.3.1966 – 6.02.1986 – член ЦК КП України.
1966 – 1984 – заступник голови СМ Української РСР.
Помер у 1997 році.
Нагороди:
4 орден Трудового Червоного Прапора.
Орден Вітчизняної Війни першого ступеня.
Орден Вітчизняної війни другого ступеня.
Орден Жовтневої Революції.
Орден Червоної Зірки.[10]
Кулініч Микола Федорович у 1981 – 1984 рр. міністр харчової промисловості УРСР.
Народився 14 грудня 1930 року в селі Куцовка Черкаської області.
Уся трудова діяльність Миколи Федоровича була пов’язана з харчовою промисловістю.
Закінчивши Смілянський технікум харчової промисловості, а потім Київський технологічний інститут харчової промисловості, працював начальником зміни і директором цукрокомбінату, начальником обласного управління харчової промисловості.
З 1972 – заступник, перший заступник міністра харчової промисловості. Протягом 1981 – 1984 рр. міністр харчової промисловості України. У 1984 – 1985 рр. працював заступником голови Ради Міністрів УРСР. Упродовж 1985 – 1991 рр. заступником голови Держагропрому УРСР – міністр УРСР.
З 1991 р. до останніх днів життя М.Ф.Кулініч очолював Державний комітет України по харчовій промисловості.
Миколу Федоровича добре знали як талановитого організатора, вимогливого і чуйного керівника. Він завжди виявляв глибоке розуміння проблем, умів визначати шляхи їх розв’язання, відзначався високою працьовитістю, наполегливістю, творчим ставленням до справи. Це був лідер, професіонал, неординарна особистість, людина сильної волі і доброї душі з тонким відчуттям дійсності.
Микола Кулінич неодноразово обирався депутатом Верховної Ради Української РСР.[11]
Загородний Григорій Дмитрович - міністр харчової промисловості УРСР у 1985.
Народився 12 вересня 1939 (с. Мурзинці, Звенигородський р-н, Черкаська область) в сім'ї колгоспника. Українець. Одружений; має дочку.
Освіта: Київський технологічний інститут харчової промисловості (1963), інженер-технолог.
1963–1967 — начальник зміни, заступник головного інженера Лохвицького цукрового комбінату, Полтавська область.
З 1967 — інструктор відділу легкої і харчової промисловості Полтавського обкому КПУ.
З 1970 — заступник керівника — головний інженер Полтавського бурякоцукротресту.
З 1971 — інструктор, завідувач сектору відділу легкої і харчової промисловості ЦК КПУ.
З 1981 — перший заступник Міністра, 01.1985-11.1985 (час ліквідації посади) — Міністр харчової промисловості УРСР, потім — перший заступник голови Республіканського комітету харчової і переробної промисловості Держагропрому.
06.1992-05.1998 — перший заступник Голови Державного комітету України з харчової промисловості.
Був депутатом Верховної Ради УРСР 11-го скликання.
Народний депутат України 12(1) скликання