Чорнобильська катастрофа та її наслідки

 

 

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» під соціальний захист держави взято безпосередніх учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також найбільш вразливі верстви населення – дітей, інвалідів та громадян, які проживають на забруднених радіонуклідами територіях.

Вживання забруднених продуктів у їжу приводить до попадання в організм акумульованих у них радіонуклідів, інкорпорування їх у внутрішні органи. Інкорпоровані радіонукліди зумовлю-ють внутрішнє опромінення організму; саме це опромінення сьогодні, через майже два десятки років після аварії, загалом і визначає вплив постчорнобильських радіонуклідів на здоров’я насе-лення. Оскільки споживатися такі продукти можуть не лише на території, де вирощені, а і на радіологічно чистих теренах, то вони є одним з факторів поширення радіоактивних матеріалів. А це зумовлює необхідність радіологічного контролю території проживання, житлових, виробничих споруд і, особливо, продуктів харчування не лише на забруднених територіях, а і практично на усій території України, а також підвищення рівня екологічної грамотності населення. Великого значення набувають знання у радіаційно-гігієнічній галузі, які стають одним з основних чинників вірного вибору людьми адекватної моделі поведінки в умовах радіаційного ризику.

Станом на квітень 2010 року статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи в Україні мають понад 2, 3 млн. осіб, серед них – понад півмільйона – діти. За останні 12 років загальна чисельність постраждалих громадян зменшилася на 26 відсотків, при цьому чисельність осіб, віднесених до категорії 1, тобто інвалідів, збільшилася майже на 80 відсотків, більше половини з яких – безпосередні учасники ліквідації наслідків аварії.

Спостерігається тенденція до стрімкого зростання чисельності інвалідів як за рахунок учасників ліквідації наслідків аварії, так і за рахунок потерпілих. Якщо в 1991 році таких інвалідів налічувалося близько 2 тисяч осіб, то нині – вже понад 110 тис. дорослих, а також 2, 6 тис. потерпілих дітей-інвалідів.

Медико-демографічна ситуація на радіоактивно забруднених територіях продовжує формуватися в умовах триваючої в Україні демографічної кризи. З 1991 року смертність населення стала перевищувати народжуваність. У радіоактивно забруднених областях ці негативні зміни відбулися на рік раніше й більш виразно.

З 1994 р. став зменшуватися обсяг витрат на ліквідацію наслідків катастрофи, що негативно вплинуло на здійснення заходів протирадіаційного, соціального і медичного захисту постраждалих. За узагальненими даними Наукового центру радіаційної медицини МОЗ України, із числа постраждалих, які перебували під медичним наглядом у лікувально-профілактичних закладах системи МОЗ України, у 1987-2004 рр. померло 504117 осіб, із них 497348 дорослих та підлітків (у т. ч. 34499 ліквідаторів аварії) і 6769 дітей.

Наразі поступово знижується смертність постраждалих дітей, що можна визнати одним із позитивних досягнень медичної науки й практики та здійснюваних у країні заходів протирадіаційного, соціального і медичного захисту потерпілих дітей. В той же час, зростає смертність осіб середнього і старшого віків. Це є тривожним симптомом, так як ними стали ті, що були опромінені у дитячому та підлітковому віці. Це покоління постійно опромінювалося до переходу у репродуктивний вік і стає батьками прийдешнього покоління.

 

 

Екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи визначаються двома голов-ними факторами – опроміненням природних об'єктів та їх радіоактивним забруд-ненням. Слід виділити два головних джерела опромінення: зовнішнє та внутрішнє.

Під час аварії зовнішнє опромінення сягало біологічно небезпечних рівнів практично тільки в межах 30-км зони, де спостерігався складний спектр біологічних ефектів різного рівня. Значна частина радіоактивного викиду із зруйнованого 4-го блоку осіла в ближній зоні. Сьогодні вона умовно визначена на місцевості межами зони відчуження (радіус 10 км та 30 км). У гострий період аварії рівні опромінення в зоні відчуження досягали сотень рентгенів за годину тільки по гамма-випромінюванню. Потужність дози бета-випромінювання була в 10-100 разів більша, що призвело до прояву гострих ефектів, аж до загибелі, у деяких найбільш чутливих до радіації рослин та організмів.

За минулий після аварії час повністю розпались не тільки короткоживучі, а й середньоживучі радіонукліди. Потужність дози зовнішнього опромінення значно, на декілька порядків величин, зменшилася. В навколишньому середовищі залишилися практично тільки довго- та наддовгоживучі радіонукліди цезію, стронцію та трансуранових елементів.

У випадку аварії на ЧАЕС реалізувався найбільш важкий сценарій за наслідками для сільського господарства України: забруднено більше 5 мільйонів гектарів земель, на яких вироблялася продукція і проживало близько 3 мільйонів людей. В перші роки після аварії практично припинено ведення вівчарства, хмелярства, льонарства в українському Поліссі, вилучено з землекористування територію зони відчуження. Вчені були залучені до планування і організації відповідних контрзаходів із значним запізненням, що істотно знизило ефективність заборонних та організаційних рішень першого періоду.

Законом України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» Зона відчуження визначена як територія, на якій в 1986 р. була проведена евакуація населення. Зазначена зона й відселена частина Зони безумовного (обов'язкового) відселення (ЗВіЗБ (О) В; далі – Зона) є територією, землі якої виведені з господарського використання, з особливою формою управління, що здійснює державний департамент «Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення» МНС України. Територія ЗВіЗБ (О) В, що знаходиться під управлінням Адміністрації, становить приблизно 2600 кв. км.

Створення Чорнобильської зони відчуження було виправданим заходом не тільки у зв'язку з необхідністю евакуації населення з найбільш забрудненої території. Зона є найбільш забрудненим територіальним комплексом і найбільшим джерелом радіаційної небезпеки для навколишніх населених територій.

 

 

Екологічні проблеми людства проявляються в різкому протиріччі у взаємовідносинах суспільства і природи, порушенні природних процвів через надмірний антропогенний вплив, зростання енергоспоживання і використання палива. Проблема забруднення довкілля виникла з вини людини. Масштаби забруднення набувають глобального характеру і загрожують не передбачуваними наслідками.

Основна причина забруднення атмосферного повітря – спалювання великої кількості природного-палива. У великих містах найбільшим джерелом забруднення є автотранспорт. Для багатьох країн і промислових районів справжнім лихом стали кислотні дощі. Через них гине риба в озерах, ліс втрачає листя, швидше руйнуються будівлі. До атмосфери при згоранні палива надходить дедалі більша кількість вуглекислого газу, і це посилює парниковий ефект, внаслідок якого підвищується температура повітря в приземному шарі. Великі побоювання викликає руйнація озонового шару атмосфери різними хімічними сполуками.

Вода – найважливіший для людства ресурс. Багато регіонів Євразії і Північної Америки почали відчувати гостру нестачу прісної води (водяна криза). Це пов'язано з широким використанням води в промисловості, сільському і комунальному господарстві. Постійне зниження якості поверхневих вод обмежує можливості їх застосування в питному водопостачанні, потребує досконаліших систем очистки тощо. Забруднюються людиною і води Світового океану, особливо внутрішні моря. Це призводить до зменшення рибних ресурсів, рекреаційної цінності курортних зон та ін.

Відбувається інтенсивне забруднення грунтів. Щоб компенсувати зниження природної родючості грунтів, у них вносять мінеральні добрива, що змінюють їх хімічний склад. Для боротьби з бур'янами і шкідливими комахами використовують ядохімікати, які накопичуються в грунті. Забруднюють грунт важкі метали та інші інгредієнти, що осідають із забрудненої атмосфери. В результаті діяльності людини різко скоротилася площа лісів, перетворюються на пустелі савани.

Головною умовою розв'язання екологічних проблем є раціональне природокористування. Основними засновами людської діяльності мають бути: максимальне збереження ресурсів; розширення заповідних територій; впровадження нових технологій, що забезпечують ресурсозбереження, нових джерел одержання екологічно чистої енергії; розумна економія і самообмеження в усіх сферах життя і діяльності; зворотне водопостачання і багаторазове використання матеріалів у виробництві (рециклічність), перехід до безвідхідного виробництва; контроль за рівнем забруднення довкілля.

Екологічні проблеми нашої планети виникли в процесі взаємодії суспільства і природи. Протягом усієї своєї Історії людство поступово посилювало тиск на природу, усе більше порушуючи в ній екологічну рівновагу. Частина екологічних проблем має глобальний характер.

Однак незважаючи на всі види екологічних проблем, в тому числі глобальне потепління, слід відзначити, що ставити питання про існування чи неіснування Землі як планети є передчасним. На фоні історії на Землі траплялися і набагато більш руйнівні катастрофи, зокрема, падіння гігантських метеоритів, льодовикові періоди, пероіди надзвичайної сейсмічної активності тощо. Все це свідчить про те, що навіть якщо на планеті загине цивілізація, сама Земля, в силу значного самовідновлюючого потенціалу, існуватиме ще багато мільярдів років.

 

 

Барановська Н. П. Соціальні та економічні наслідки Чорнобильської катастрофи / С. В. Кульчицький (голов. ред.). – К. : Знання, 2001.

Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй P. C. Основи екологічних знань. – К. : Либідь, 2000.

Васинович А. А. Коли лунає дзвін. – К. : Альтернатива, 1997.

Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. – К. : Знання, 2000.

Дзвони Чорнобиля/упор. С. М. Антонова. – К. : Генеза, 1997.

Екологія людини: Підруч. для вищ. навч. закл. / О. М. Микитюк, О. З. Злотін, В. М. Бровдій та ін. – X. : Ранок, 1998.

Палєєв В. А. 15 років після біди. – Львів: Каменяр, 2002.