Цивілізаційний підхід в аналізі стадій господарського розвитку

Цивілізація – категорія історична, її рівень і сутність визначаються тими багатогранними соціально-економічними умовами, в яких відбувається життєдіяльність того чи іншого народу.

Американський економіст У. Ростоу висунув теорію «стадій росту», в якій виділив п'ять стадій економічного розвитку:

- традиційне суспільство;

- перехідне суспільство;

- стадія зрушення;

- стадія зрілості;

- стадія високого рівня масового споживання.

З позицій цивілізаційного підходу людина розглядається не тільки як головний суб'єкт виробництва, а й як його безпосередня самоціль. Саме завдяки цьому цивілізаційний підхід до розвитку суспільства відображає людиноутверджуючу лінію історичного процесу. Сам термін „цивілізація» означає сукупність матеріальних і духовних досягнень суспільства на певному етапі його історичного буття. При цьому розвиток особи визначається свободою реалізації її внутрішніх потенцій. Поняття свободи постає необхідною умовою самоствердження особи, реалізації її здібностей, творчого потенціалу. Ступінь свободи, яку суспільство здатне забезпечити особі, детермінується складним комплексом об'єктивних і суб'єктивних чинників, які у сукупності визначають цивілізаційний процес. Таким чином, основним критерієм розвитку цивілізації є свобода, яку суспільство здатне забезпечити особі у процесі її саморозвитку.

Найбільш відомими концепціями періодизації світової економічної історії з позицій цивілізаційного підходу вважають теорію «стадій економічного зростання» американського ученого В. Ростоу, теорію «трьох стадій».

Дж. Гелбрейта. теорію „трьох хвиль» сучасного дослідника Е. Тофлера та ін. Усі ці концепції об'єднує те, що головним критерієм періодизації економічної історії виступає розвиток техніки, технології і суспільства як системи, включаючи панівні суспільні цінності та відповідні суспільні інституції, розвиток духовної сфери, права людини (на відміну від формаційного підходу, де визначальним критерієм періодизації є панівна форма власності на засоби виробництва).

Так, В. Ростоу виділяє п'ять стадій економічного зростання:

1) традиційне суспільство;

2) підготовка передумов для піднесення;

3) піднесення;

4) рух до зрілості;

5) ера високого масового споживання.

На думку Дж. Гелбрейта, економічну історію можна поділити на три основні стадії розвитку:

1) до індустріальне суспільство;

2) індустріальне суспільство;

3) постіндустріальне суспільство.

На думку його прихильників, цивілізаційний підхід може дозволити наступні завдання.

По-перше. У його рамках з'являється можливість відбиття багатоваріантності суспільного розвитку; впливу, надаваного на господарське життя культурно-історичним середовищем, психологічними стереотипами й т. п.

По-друге. Цивілізаційний підхід ураховує інтереси людини (виробника, власника, споживача та ін), а також створює основу відомої спадкоємності аналізу історичного розвитку різних країн і регіонів, оскільки оперує не категорією неминучого, а категорією можливого, категорією вибору. Маючи на меті інтегрального аналізу ролі матеріального й нематеріального в суспільному розвитку, цей метод може допомогти перебороти властиве формаційному підходу їхнє протиставлення, виявити основи їхньої співпідпорядкованості в різні періоди історії людства. Цивілізаційний підхід також дозволяє, на думку його прихильників, адекватно відбити три особливості сучасного етапу розвитку: соціалізацію суспільних відносин; зближення різних суспільних систем; у сучасному суспільстві, що уже неможливо описати за допомогою схем типу «виробник – споживач», «суб'єкт – об'єкт власності» і т. п.

 

 

В процесі історичного розвитку людства спостерігається відносно стійка кореляція між явищами економічної, соціальної, політичної, культурної, релігійної та інших сфер. Послідовне застосування принципу виділення вузлових етапів всесвітньої історії, базується на визначені тих моментів, у яких спостерігається взаємозалежні принципові трансформації основних сфер життєдіяльності людей, що призводить до досить істотного перегляду традиційних уявлень про її етапи. В результаті з’являється теоретичний підхід, в основу якого покладена цивілізаційна парадигма осмислення соціально-економічного розвитку людства.

Згідно з Ф. Броделем, цивілізація – це простір, культурна зона, сукупність культурних характеристик і феноменів. Відомий американський соціолог І. Валлерстайн визначає цивілізацію як специфічну концентрацію світогляду, звичаїв, структур і культури, як матеріальної, так і духовної, котра формує певне історичне ціле і існує поряд з іншими різновидами цього феномена, хоча й не завжди одночасно.

Досліджуючи цивілізаційний підхід український вчений-філософ Бойченко І. В. виділяє три філософсько-історичні теорії, що, на його думку, відіграли роль ключових у розробці цивілізаційного підходу як саме некласичного. Це, по-перше, теорія культурно-історичних типів М. Я. Данилевського, по-друге, морфологія історії О. Шпенглера та по-третє, історіософія А. Дж. Тойнбі.

Цивілізаційна характеристика суспільства виділяє в ньому такі риси, як самобутність, тобто відносно відокремлене самостійне існування, внутрішню структурованість, самоорганізованість, наявність внутрішніх джерел саморозвитку, особливі духовно-культурні цінності, що утворюють ядро і відбивають цілісність суспільства.

Однією з особливостей цивілізаційного аналізу є використання принципу системності у науковому дослідженні. Цивілізація виступає як система, тобто комплекс взаємопов’язаних елементів, які утворюють цілісність з притаманними їй ознаками, серед яких основним є організованість, наявність інтеграційних властивостей і функцій, спільна мета, саморухомість, саморозвиток, саморегульованість, здатність відтворювати відсутні елементи, стійкість і стабільність.. Цей комплекс становить особливу єдність із зовнішнім середовищем і є елементом більш високого порядку. Всі елементи цивілізаційної системи, такі як політична, духовно-культурна, соціальна та господарська, у свою чергу, виступають як підсистеми більш низького порядку.

Цивілізаційний підхід дає можливість здійснити аналіз внутрішніх зв’язків між історичними фактами та процесами. В центрі дослідження знаходиться розвиток людини, що є невід’ємною складовою еволюції суспільства і людства в цілому. При цьому аналіз виконується з позиції цілісності суспільства, єдності історичних витоків розвитку людства і цивілізаційних особливостей кожного суспільства. Відображення у наукових поняттях і категоріях історичного процесу розвитку, обґрунтування залежностей що характеризують тенденцію розвитку надає історичним дослідженням нової якості, перетворює їх в історико-генетичний аналіз.

Займаючи центральне місце в цивілізаційній парадигмі, людина є центром поєднання всіх цивілізаційних елементів. Але механізм дії цивілізаційних складових виражається лише у взаємодії людини з суспільством через взаємодії влади та власності, а також через мотиваційний механізм господарської діяльності.

Господарська система має наступні характеристики, які формуються під впливом цивілізації та культури певного суспільства: рівень розвитку поділу праці, техніки, технології; форму власності на засоби виробництва та суспільного статусу людей, які беруть участь у їх використанні; характер влади та особливості впливу держави; особливість суспільних умов перебігу господарських процесів; наявністю ресурсної бази.

 

 

Під «цивілізацією» розуміють відносно замкнуте і локальне становище суспільства, що характеризується спільністю культурних, економічних, географічних, релігійних, психологічних та інших ознак (А. Тойнбі налічує 21 цивілізацію: єгипетська, китайська, західна, православна, індуїстська та ін.).

Переваги цивілізаційного підходу:

1) розкриває сутність будь-якої історичної епохи через людину, через сукупність панівних у певний період уявлень кожної особи про характер суспільного життя, про цінності і мету її власної діяльності;

2) розглядає державу як найважливіший чинник духовно-культурного розвитку суспільства, спрямованого на обмеження і виключення навіть легалізованого насильства стосовно особи;

3) затверджує залежність типів держав від розмаїтості національних культур, світогляду суспільства, його моралі, ціннісної орієнтації.

Недоліки цивілізаційного підходу:

1) недооцінює економічний чинник, відводить йому другорядне місце в розвитку цивілізацій;

2) ігнорує вплив соціальної диференціації суспільства, класових суперечностей на цивілізаційні процеси;

3) зводить в абсолют культурний елемент, кваліфікує його як «душу, кров, лімфу, сутність цивілізації» (А. Тойнбі).

Окрім того, цивілізації розрізняють:

• доіндустріальні
• індустріальні
• постіндустріальні;
• східні, західні, змішані;
• давні, середньовічні, сучасні.

 

 

З позицій загальнолюдських цінностей, що стали домінуючими у другій половині XX ст., привабливим видається цивілізаційний підхід, особливо до типології сучасних держав, які неможливо підвести під формаційну класифікацію типів держав.

Для осмислення суті історичного процесу широко застосовується цивілізаційний підхід, в основі якого лежить ідея співвідношення культури, релігії, цивілізації, а також соціально-економічного ладу суспільства з урахуванням духовно-моральних і культурних факторів суспільного розвитку.

У роботах М. Данилевського, О. Шпенглера, А. Дж. Тойнбі, виділяються ті культурні та цивілізаційні критерії, які дозволяють класифікувати різні види соціальних утворень, розуміти події співробітництва, протистояння, навіть потужного протиборства між ними. Згідно цивілізаційної теорії тип держави, його соціальна природа визначаються, в кінцевому рахунку, не так матеріальними (як у формаційному підході), скільки ідеально духовними, культурними чинниками.

Цивілізаційний підхід до історичного процесу передбачає врахування та вивчення, в першу чергу, того своєрідного, самобутнього, що є в історії народу або цілого регіону, допомагає розкрити механізми історичного розвитку, виявити його шляхи і особливості. Прихильники цієї теорії особливу увагу приділяють безперервності, еволюційності суспільного процесу (з чого, зокрема, випливає висновок про те, що революції – це вимушений, небажаний акт). Отже, цивілізаційний підхід допомагає побачити в історії багатоваріантність, що не відкидаючи окремі варіанти як не відповідають критеріям якоїсь однієї культури

В цьому контексті історія кожного народу наповнюється унікальністю, що позволяє йому протистояти зовнішньому впливу універсалізації та глобалізації.

 

 

1. Бойченко І. В. Філософія історії: Підручник. – К. : Т-во «Знання», КОО, 2000. – 723 с.
2. Леоненко П. М. Юхименко П. І. Економічна історія. – К. : Знання-Прес, 2004.
3. Хропанюк В. М. «Теорія держави і права»: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів / За редакцією В. Г. Стрекозова. «Інтерстиль», Москва, 1999 р. С. 91.
4. Цивілізаційний підхід і проблеми розвитку суспільства. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //bibliofond. ru/view. aspx? id=468273
5. Цивілізаційний підхід в дослідженні господарської діяльності. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. rusnauka. com/5_NMIV_2009/Istoria/41039. doc. htm
6. Проблеми періодизації історії економіки. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www. 5dp. com. ua/content/view/15666/94/
7. Осмислення історичного процесу у цивілізаційному підході. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //bibliofond. ru/view. aspx? id=663735