Вдосконалення соціального обслуговування в будинках дитини

Актуальність теми. Сучасна державна політика захисту дитинства є складовою загальної цілісної концепції розвитку Українського суспільства, що відображено в Конституції України, Державній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття), Законі про шлюб та сім’ю, у змінах і доповненнях, прийнятих Верховною Радою до порядку усиновлення (удочеріння) дітей, Законі “Про освіту”, “Законі України про дошкільну освіту”, “Законі України про захист дитинства” та інших нормативних документах.

У цьому зв’язку державне виховання і повне державне утримання дітей-сиріт є проявом дбайливого ставлення суспільства до найнегативнішого явища сучасності - зламаного дитинства.

Діти-сироти в процесі підростання змушені змінити ряд закладів: після року їх переводять з будинку маляти до будинку дитини, у 3 роки - з будинку дитини до дитячого будинку, у 6-7 років - до школи-інтернату. Тому проблема адаптації дитини до нових умов життя є актуальною, особливо в період переходу до нової для неї соціальної установи.

Становище дітей, які виховуються в інтернатних закладах України, нині дуже складне. Поліпшення умов розвитку дітей має розглядатись як проблема національного значення, що потребує першочергового розв'язання, і як передумова сприятливого соціально-економічного та демографічного розвитку України. Першочергова увага має приділятися дітям, які вже опинилися в скрутному становищі, а також запобіганню цьому явищу. Кількість соціальних сиріт в Україні має сталу тенденцію до збільшення. Причини, через які діти позбавляються батьківського піклування та виховання, досить різні, але наслідок один - дитина позбавляється конституційного права на сімейне виховання та батьківське піклування Пріоритетною формою влаштування дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування, є влаштування в сім'ю, але через нерозвиненість сімейних форм опіки в Україні значна кількість таких дітей виховується в інтернатних закладах різного типу.

Об’єкт дослідження - система виховання дітей-сиріт в умовах будинку дитини.

Предмет дослідження - вдосконалення соціального обслуговування дітей-сиріт в будинку дитини.

Мета дослідження - з’ясувати особливості системи виховання, соціалізації та реабілітації в будинках дитини, виявити її позитивні фактори і недоліки, запропонувати заходи щодо покращення.

Завдання дослідження:

• охарактеризувати соціальне обслуговування дітей в будинках дитини як проблему соціальної роботи;
• з’ясувати основні форми і методи соціальної роботи з дітьми, які перебувають у будинках дитини;
• визначити напрямки вдосконалення соціальної роботи з дітьми в будинках дитини;
• організувати проведення святкового заходу «Святого Миколая» і оцінити його результати.

Методи дослідження. В процесі реалізації завдань дослідження використовувався комплекс методів: методами теоретичного аналізу філософської, психолого-педагогічної та методичної літератури визначено основні положення, що склали науково-теоретичну основу дослідження; аналіз медичної та психолого-педагогічної документації будинків дитини дозволив встановити особливості соматичного та психічного здоров’я дітей; проведення свята з дітьми-сиротами дало змогу підвищити адаптаційних можливостей вихованців дитячого будинку засобами музично-театралізованої діяльності.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи складає 49 сторінок.