Деякі питання справляння єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон України

У зазначених законодавчих актах визначено вид транспортного засобу (автобуси, вантажні автомобілі з/або без причепів та тягачі з/або без напівпричепів, великоваговий автотранспортний засіб, великогабаритний автотранспортний засіб), на які розповсюджується справляння єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон України. Крім того, визначено статус осіб як «перевізники-резиденти» та «перевізники-нерезиденти».

Згідно з п. 8 Постанови № 1569 вантаж і транспортний засіб може переміщувати через митний кордон України перевізник або уповноважена ним особа (суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності), а також фізична особа (власник чи уповноважена ним особа), які не є суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності [9]. Митним кодексом України (далі – МК України) встановлено, що вантажне відправлення – це товари, що надходять в Україну на адресу осіб або відправляються ними за межі України, або переміщуються транзитом через митну територію України, крім товарів, що належать громадянам і переміщуються ними в ручній поклажі, супроводжуваному й несупроводжуваному багажі [10, п. 3 ст. 4]; перевізник – особа, яка здійснює перевезення товарів через митний кордон України та/або між органами доходів і зборів на території України або є відповідальною за такі перевезення [10, п. 37 ст. 4]. Також у МК України зазначено, що поняття «особа» включає юридичних і фізичних осіб [10, п. 35 ст. 4].

Окремо звернемо увагу на той факт, що до положень ст. 7 Закону № 1212 та п. 8 Постанови № 1569 із моменту набрання ними чинності зміни не вносилися, на відміну від положень Митного кодексу України. Так, у Митному кодексі України від 11. 07. 2002 р. № 92 -IV (втратив чинність 01. 06. 2012 р.) було по-іншому визначено основні терміни й поняття: перевізник – особа, зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, яка в установленому законом порядку, з використанням належних їй або найманих нею транспортних засобів переміщує товари через митний кордон України або здійснює перевезення товарів, що перебувають під митним контролем, між митними органами на території України [11, п. 22 ст. 1]; переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях – переміщення товарів через митний кордон України під час здійснення експортно – імпортних операцій, а також інших операцій, пов’язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. Під час переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація [11, п. 23 ст. 1].

Статтею 2 Закону України від 29. 06. 2004 р. № 1906-IV «Про міжнародні договори України» визначено, що міжнародний договір України з іноземною державою або іншим суб’єктом міжнародного права укладається в письмовій формі, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов’язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо) [12].

Статтею 14 Угоди передбачено, що перевезення пасажирів автобусами й вантажів автомобільним транспортом, які здійснюються на основі цієї Угоди, а також транспортні засоби, що їх здійснюють, взаємно звільнюються від податків і зборів на території другої договірної сторони [1]. У додатку 1 до Листа ДМСУ від 09. 01. 2013 р. вказано, що транспортним засобам із реєстрацією в Республіці Молдова, які виконують перевезення вантажів по території України в розрізі країн, плата за проїзд автомобільними дорогами України не нараховується [2].

У ст. 19 Угоди зазначено, що перевезення, передбачені Угодою, мають здійснюватися за шляховими документами міжнародного зразка [1]. Статтею 7 Угоди визначено, що перевезення вантажів, за якого пункт відправлення знаходиться на території однієї договірної сторони, а пункт призначення розташований на території іншої договірної сторони, а також перевезення вантажів транзитом у треті країни будуть здійснюватися на основі дозволів, які видаються компетентними органами договірних сторін [1].

У додатку 3 до Листа ДМСУ від 09. 01. 2013 р. визначено, що автомобілям вантажопідйомністю до 3, 5 тонн і загальною масою до 6 тонн дозвіл для Молдови на проїзд по території договірної сторони вантажного транспортного засобу не потрібен під час виконання перевезень у міжнародному автомобільному сполученні (у розрізі країн) [2].

Усвідомлюючи необхідність виконання в повному обсязі всіх вимог законодавчих актів України, ДФС України необхідно буде надати офіційне роз’яснення (оскільки згідно зі ст. 3 МК України посадові особи митниць ДФС України у своїй діяльності застосовують винятково норми законів України й інших нормативно-правових актів із питань державної митної справи) на таке питання (поки не виник суспільний запит за цією інформацією) : чи можуть справляти посадові особи митниць ДФС України з юридичних і фізичних осіб (перевізників -нерезидентів) єдиний збір у пункті пропуску за проїзд автомобільними дорогами України (за кожен кілометр проїзду) транспортних засобів, зареєстрованих у Республіці Молдова на фізичних або юридичних осіб, вантажопідйомністю до 3, 5 тонн і загальною масою до 6 тонн, у свідоцтві про реєстрацію яких зазначено вид транспортних засобів «вантажний»?

Варто зазначити, що нещодавно українським парламентом було прийнято Закон України «Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року». Статтею 1 цього законодавчого акта було тимчасово запроваджено новий вид бюджетного надходження (платежу), що контролюється фіскальними органами (в особі митниць ДФС України), а саме додатковий імпортний збір, який перераховується на рахунки головних управлінь Державної казначейської служби України за певним кодом бюджетної класифікації й нараховується на товари, що ввозяться на територію України суб’єктами господарювання, а також на товари, що ввозяться (пересилаються) на територію України фізичними особами [13]. Звичайно, тимчасове запровадження додаткового імпортного збору за кодом виду платежу «022» та «122» – позитивне зрушення в бік виправлення ситуації, яка склалася в питаннях адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Проте, на нашу думку, насамперед необхідно більш детально розібратися з порядком справляння вже існуючих видів бюджетних надходжень, зокрема єдиного збору, який справляється в пунктах пропуску через державний кордон України.

 

 

1. Про ратифікацію Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про міжнародне автомобільне сполучення: Закон України від 22. 02. 2000 р. № 1486-Ш // Офіційний вісник України. – 2000. – № 9. – Ст. 335.
2. Про надання роз’яснень щодо документального контролю за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України при міжнародних перевезеннях: лист Державної митної служби України від 09. 01. 2013 р. № 12/2-12. 1/123-ЕП // Митний брокер. – 2013. – № 1. – с. 45-63.
3. Щодо класифікації згідно з УКТЗЕД моторних транспортних засобів: лист Державної митної служби України від 12. 06. 2007 р. № 11/1-29/5820-ЕП // Митний брокер. – 2007. – № 6. – С. 24-29.
4. Про затвердження Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності: Наказ Міністерства доходів і зборів України від 14. 01. 2014 р. № 15 // Державна фіскальна служба України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //sfs. gov. ua/zakonodavstvo/mitne-zakonodavstvo/nakazi/62995. html
5. Про Правила дорожнього руху: Постанова Кабінету Міністрів України від 10. 10. 2001 р. № 1306 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 41. – Ст. 1852.
6. Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування: Постанова Кабінету Міністрів України від 27. 07. 2007 р. № 879 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 48. – Ст. 1978.
7. Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України: Закон України від 04. 11. 1999 р. № 1212-XIV // Офіційний вісник України. – 1999. – № 48.
8. Про затвердження Порядку організації процедури габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у пунктах пропуску морського та річкового сполучення в частині обміну інформацією: Наказ Міністерства інфраструктури України / Міністерства доходів і зборів України від 14. 08. 2013 р. № 606/351 // Офіційний вісник України. 2013. – № 72. – Ст. 2654.
9. Про затвердження Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон: Постанова Кабінету Міністрів України від 24. 10. 2002 р. № 1569 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 44. – Ст. 2004.
10. Митний кодекс України: Закон України від 13. 03. 2012 р. № 4495-VI // Урядовий кур’єр. – 2012. № 86.
11. Митний кодекс України: Закон України від 11. 07. 2002 р. № 92- IV // Офіційний вісник України. – № 31. – Ст. 1444 (втратив чинність).
12. Про міжнародні договори України: Закон України від 29. 06. 2004 р. № 1906-IV// Офіційний вісник України. – 2004. – № 35. – Ст. 2317.
13. Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Г енеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року: Закон України від 28. 12. 2014 р. № 73-VIII // Офіційний вісник України. – 2015. – №3. – Ст. 184.

.