ЗМІСТ
Актуальність теми роботи. Сьогодні все більше число дослідників в області психології навчання і розвитку підкреслюють необхідність вікового підходу до вивчення розумових здібностей й інтелекту школярів. Кожен віковий і мікровіковий етап онтогенезу відрізняється новими передумовами подальшого розвитку, вивчення яких є однієї з перспективних завдань психологічної науки й практики. Недостатнє врахування вікових можливостей при нормуванні й розподілі навчальних навантажень веде не тільки до перевтоми, але й до загальної невротизації учнів.
Періоди вікової чутливості (сенситивні періоди) послідовно змінюють один одного протягом всього життя людини. Особлива роль належить підлітковому віку як найбільш кризовому, перехідному між дитинством і дорослістю, який, у свою чергу, досить неоднорідний і суперечливий. Пубертатні зміни, характерні для даного етапу дорослішання, докорінно перебудовують особистість підлітка, що не може не відбитися на зміні структури загальних здібностей та інтелектуальної продуктивності. Зокрема, рядом дослідників зафіксована висока мікровікова рухливість змін у розвитку окремих компонентів пізнавальних здібностей підлітків. Загальною закономірністю є зниження темпів насамперед вербального розвитку учнів сьомого класу й значне підвищення інтелектуальної продуктивності учнів восьмого класу.
Саме тому, особливо при переході до тестових контрольних перевірок знань випускників шкіл та абітурієнтів вузів тема дослідження загального інтелектуального розвитку учнів старших класів є надзвичайно актуальною, оскільки саме рівень інтелектуального розвитку визначає реакцію підлітка на тестові завдання, вміння відповідати на чітко поставлені питання, які часто потребують суто логічного мислення або ерудованості, а не просто завчання.
Метою дослідження є діагностика провідних закономірностей динаміки інтелектуального розвитку учнів старшого шкільного віку. Особлива увага приділена предмету дослідження – динаміці утворення взаємозв’язків між показниками психометричного інтелекту й шкільною успішністю як традиційним критерієм інтелектуальної успішності індивіда. Відповідно об’єктом дослідження є інтелектуальні здібності учнів старшого шкільного віку.
Незважаючи на досить високий ступінь суб’єктивності шкільних оцінок, кореляційні дослідження взаємозв’язку інтелекту й успішності мають високий рівень теоретичної й практичної значимості. У світі проведено кілька десятків тисяч подібних досліджень, однак дані щодо мікровікових змін взаємозв’язку психометричного інтелекту й успішності представлені недостатньо.
Саме тому основним завданням дослідження тому є з’ясування того, які саме інтелектуальні механізми визначають успішність засвоєння різних навчальних дисциплін на різних етапах шкільного онтогенезу, а також яким чином динаміка інтелектуального розвитку знаходить своє відбиття в зміні інтелектуальної успішності учнів в умовах сучасної освітньої системи.
Джерельною базою виконання роботи стали праці таких сучасних вчених як Г. А. Глотова, О. С. Чаликова, М. К. Акімова, а також дослідження Д. Б. Єльконіна, Є. М. Борисової та інших.
- Акимова М. К., Борисова Е. М., Гуревич К.М., Козлова В. Т., Логинова Г. П. Руководство к применению теста структуры интеллекта Рудольфа Амтхауэра. – Обнинск, 1993.
- Акимова М. К., Борисова Е. М., Гуревич К.М., Козлова В. Т., Логинова Г. П. Руководство к применению группового интеллектуального теста (ГИТ) для младших подростков. – Обнинск,1993.
- Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. – СПб.: Питер, 2001.
- Балакшина Ж. А. Типы изменчивости интеллекта и личности в период их становления: Дис. канд. психол. наук. СПб., 1995.
- Беляева О. А. Динамика логических и творческих компонентов мышления школьников-подростков: Дис. канд. психол. наук. М., 1998.
- Березин Ф.Б., Мирошников М.П., Рожанец Р.В. Методика многостороннего исследования личности. – М.: Медицина, 1976.
- Борисова Е. М., Логинова Г. П. Качественный анализ результатов тестирования//Детский практический психолог. 1995, №. 2.
- Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. 2 –е изд. – СПб.: Питер, 1999.
- Гайда В.К., Захаров В.П. Психологическое тестирование. – Л., 1982.
- Дружинин В.Н. Психология общих способностей. – СПб.: «Питер», 1999.
- Лаак Я. Психодиагностика: проблемы содержания и методов. – М., 1996.
- Мельников В.М., Ямпольский Л.Т. Введение в экспериментальную психологию личности. – М.: Просвещение, 1985.
- Методы психологической диагностики. Вып.1/Под ред. В.Н. Дружинина. – М., 1993.
- Намазов В.П.,Жмыриков А.Н. Психолого-педагогические методы исследования индивидуально-личностных особенностей. – М., 1988.
- Общая психодиагностика. /Под ред. А.А. Бодалева. – М., 1987.
- Особенности обучения и психического развития школьников 13–17 лет/Под ред.И.В. Дубровиной, Б. С. Круглова. М., 1988.
- Панасюк А. Ю. Адаптированный вариант методики Д. Векслера (WISC). – М., 1973.
- Практикум по психодиагностике/Под ред.В.В.Столина, А.Г.Шмелева. – М.,1984.
- Практикум по экспериментальной и прикладной психологии. Под ред. А.А.Крылова. – СПб.: Изд-во Спб университета, 1997.
- Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии \Под ред. А.А.Крылова, С.А.Маничева. – СПб.: Питер, 2000.
- Психодиагностические методы в комплексном лонгитюдинальном исследовании студентов. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1976.
- Психологическая диагностика детей и подростков. /Под ред. К.М. Гуревича и Е.М. Борисовой. – М., 1995.
- Ратанова Т. А. Психофизиологические особенности интеллектуального развития старших подростков // Психол. журн. 1999. Т. 20, № 2. С. 90–102.
- Соколова Е.Т. Проективные методы исследования личности. – М.: МГУ, 1980.
- Филимоненко Ю. И., Тимофеев В. И. Руководство к методике исследования интеллекта у детей Д. Векслера (WISC). С.-Пб., 1992.
- Чаликова О. С. Микровозрастная динамика структуры интеллекта подростков // Психол. вестн. Урал. гос. ун-та. Екатеринбург, 2002.
- Чуприкова Н. И. Психология умственного развития: принцип дифференциации. М., 1997.