Діагностика інтелектуальної обдарованості особистості в межах психологічної служби

Н. О. Михальчук,

Р. З. Поташнюк

 

 

В даній статті проаналізовано психологічну літературу з проблеми визначення типів інтелектуальної обдарованості особистості. Показано залежність інтелектуальної обдарованості від умов організації пізнавальної діяльності. Розкрито особливості діагностики інтелектуальної обдарованості за будь-яким одним показником у вигляді конвергентних здібностей, креативності чи навченості.

 

Вивчення психологічних механізмів інтелектуальної обдарованості не є суто академічною проблемою, оскільки знання про природу цієї унікальної людської якості необхідні для розробки валідних засобів діагностики проявів інтелектуальної обдарованості, а також для сприяння розвитку потенціалу обдарованості в дошкільників, учнів та дорослих.

Саме гострота практичного запиту змушує переглянути традиційні підходи до розуміння природи інтелектуальної обдарованості, тому що в психологічній роботі з людьми – і тим більше з людьми обдарованими – не можна допускати помилок.

У загальному вигляді інтелектуальна обдарованість – це такий стан індивідуальних психологічних ресурсів (у першу чергу розумових ресурсів), що забезпечує можливість творчої інтелектуальної діяльності, тобто діяльності, зв'язаної зі створенням суб'єктивно й об'єктивно нових ідей, використанням нестандартних підходів у розробці проблем, чутливістю до ключових, найбільш перспективних ліній пошуку рішень у тій чи іншій предметний галузі, відкритістю будь-яким іноваціям і т. д.

Що ж стосується психологічних досліджень інтелектуальної обдарованості, то питання постає в багатозначності цього терміна і відповідно в існуванні різних критеріїв, на основі яких та чи інша людина ідентифікується як «інтелектуально обдарована». Тому метою даної статті стало розкрити основні особливості діагностики шкільним психологом інтелектуальної обдарованості школярів в сучасних умовах гуманізації середньої освіти.

Так, завданнями нашої статті стали:

1.Проаналізувати психологічну літературу з проблеми визначення типів інтелектуальної обдарованості особистості.

2.Показати залежність інтелектуальної обдарованості від умов організації пізнавальної діяльності.

3.Розкрити особливості діагностики інтелектуальної обдарованості за будь-яким одним показником у вигляді конвергентних здібностей, креативності чи навченості.

На даний момент можна виділити як мінімум шість типів інтелектуальної поведінки, що у рамках різних дослідницьких підходів співвідносяться з проявом інтелектуальної обдарованості:

‒люди з високим рівнем розвитку «загального інтелекту», що мають показники IQ > 135-140 одиниць; виявляються за допомогою психометричних тестів інтелекту («кмітливі»);

‒люди з високим рівнем академічної успішності у вигляді показників навчальних досягнень; виявляються з використанням критеріально-орієнтованих тестів («блискучі учні»);

‒люди з високим рівнем розвитку дивергентних здібностей у вигляді показників швидкості й оригінальності породжуваних ідей; виявляються на основі тестів креативності («креативи»);

‒люди з високою успішністю у виконанні тих чи інших конкретних видів діяльності, що мають великий обсяг предметно-специфічних знань, а також значний практичний досвід роботи у відповідній предметній області («компетентні»);

‒люди з екстраординарними інтелектуальними досягненнями, що знайшли своє втілення в деяких реальних, об'єктивно нових, тією чи іншою мірою загальновизнаних формах («талановиті»);

‒люди з високим рівнем інтелектуальних можливостей, пов'язаних з аналізом, оцінкою і пророкуванням подій повсякденного життя особистостей («мудрі»).

Таким чином, інтелектуальна обдарованість, на перший погляд, завжди виявляється в надвисоких показниках інтелектуальної діяльності. Однак чи будь-який показник інтелектуальної успішності є індикатором інтелектуальної обдарованості?

У західній психології домінує тенденція оцінювати інтелектуальну обдарованість на основі стандартних психометричних тестів, максимально високі оцінки за якими одержують приблизно 2% випробуваних, – їх і відносять до категорії «інтелектуально обдарованих». Питання в тім, чи є ці люди дійсно інтелектуально обдарованими? Проблематичність такої ідентифікації визначається вже тією обставиною, що стандартні тести інтелекту фіксують тільки один аспект індивідуального інтелекту, а саме конвергентні здібності. Тоді як інтелектуальна обдарованість, по визначенню, явно виходить за межі конвергентних інтелектуальних можливостей і зведена до них бути не може.

Розглянемо проте цей підхід більш детально. Одним ототожненням інтелектуальної обдарованості з високим IQ з'явилися результати широко відомого лонгітюдного дослідження Л. Термена, що було розпочате в 20-х і закінчене в 70-х рокахХХ сторіччя. З ініціативи Термена в 1922 році було відібрано близько 1500 учнів, що одержали по інтелектуальній шкалі Стенфорд-Біне 140 і більш балів. Через 40 років ці випробувані, визнані в дитинстві обдарованими, були знову оцінені з погляду їх життєвих і професійних досягнень. З'ясувалося, що 60% з них закінчили університет, 14% чоловіків і 4% жінок мали вищі наукові звання, чоловіки в цілому мали 2000 наукових статей, 60 монографій, 3 романи, зарплата більшості з цих людей була вище за середній рівень. Так, значна частина дітей з високим IQ стали високопродуктивними в інтелектуальному відношенні дорослими [12, с. ЗО].

У той же час варто звернути увагу на такі факти: по-перше, ніхто з «кмітливих» у дитинстві випробуваних так і не став видатною у своїй області творчою особистістю і, по-друге, 15% даних людей не домоглися успіху за стандартами американського суспільства (ці люди мали відносно низьку зарплату і відрізнялися частими зверненнями до психіатричної допомоги) [12, с. 32].

Таким чином, хоча надвисокі показники IQ у дитячому віці мали значне відношення до життєвих і професійних успіхів, проте їхня наявність аж ніяк не співвідносилася прямо з проявами інтелектуальної обдарованості в більш пізньому, зрілому віці. Помітимо, що при цьому залишається відкритим питання про те, наскільки успішно складалася інтелектуальна і професійна доля дітей із середніми і низькими значеннями IQ.

Ситуація ще більш