Діагностика обдарованості

 

Ніхто не знає сили своїх здібностей, доки їх не випробує. Дж. Локк

Кого ж можна вважати обдарованими? У літературі зустрічаються твердження, що тільки 2-6% людей можна вважати обдарованими. Численні ж дослідження показують, що із задатками обдарованості, здатністю до ефективної плідної діяльності народжується кожна психічно нормальна людина. А ось спрямованість і ступінь обдарованості різні. Подальша доля дару залежить від мікро-, мезо- й макросередовища, де живе і формує своє «я» людина. Варто помітити, що в діагностиці обдарованості критерій випередження (випереджального розвитку) не універсальний. Крім того, поки недостатньо з'ясовано, як пов'язані високі досягнення дітей та їх емоційна залученість: що є причиною, а що наслідком.

То ж виявлення обдарованості, спеціальних здібностей у дітей, їх розвиток і реалізація є однією з актуальних проблем на сучасному етапі розвитку педагогічної теорії та практики.

З чого ж починається робота практичного психолога? Насамперед із створення та застосування системи пошуку обдарованих дітей. Цей пошук здійснюється у багатьох сферах і за різними критеріями.

Комплексне психологічне обстеження всіх учнів по класах, дає можливість виділити дітей, цікавих з точки зору їхніх, можливо, більших, ніж в однолітків, перспектив інтелектуального розвитку. Діагностична програма комплексного масового обстеження у повному її обсязі повинна включати:

опитування з використанням психологічного інструментарію;

спостереження, що здійснюються психологом та вчителями;

бесіди з класними керівниками, вчителями;

матеріали, отримані за допомогою анкетування батьків;

аналіз результативності письмових робіт учнів, участі в олімпіадах, змаганнях, конкурсах, захисту робіт МАН та у виховних заходах;

психодіагностика у процесі тренінгу.

Тренінг – як додаткова форма освіти дає змогу створити адекватні умови для виявлення обдарованих дітей. До таких умов слід віднести:

пошук кандидатів на масиві всіх учнів класу;

цілеспрямоване спостереження за дитиною у процесі її роботи за програмою, яка вимагає напруженої розумової діяльності;

поетапний підхід до ідентифікації;

реальна можливість для кожної дитини спробувати власні сили у межах ускладненої програми та можливість виходу з неї без будь-яких ускладнень.

Наступний важливий крок – аналіз результатів проведеної роботи. Відповідно якого формується Банк даних здібних й обдарованих учнів. На кожного з цих учнів класним керівником заповнюється анкета обдарованої дитини. В ній вказуються особистісні дані, характеристика типу обдарованості, інтереси, залучення учня до позакласної роботи, нагороди.

Поряд з цим здійснюється психолого-педагогічне діагностування сімей ОД з метою вивчення сімейного оточення дитини, стосунків між батьками й дітьми, атмосфери сім’ї з метою визначення засобів, форм та методів психолого-педагогічного впливу на батьків (Рекомендовані методики: Тест батьківського ставлення Варга, Століна та програми вивчення сім’ї).

Однак виявлення ОД – це тільки початок шляху. Найважливіший – інший: психологічно й педагогічно грамотно організувати роботу з ними, розвиваючи їхні здібності і нахили.

Категорія здібних та обдарованих учнів повинна постійно знаходитись в центрі поля зору педагога та психолога. Подальше спрямоване спостереження за ОД здійснюється за допомогою картки спостереження за інтелектуальним розвитком учня, зорієнтованої на виявлення та діагностику обдарованості. В основу картки, покладені «Шкали для рейтингу поведінкових характеристик обдарованих дітей»: пізнавальні, мотиваційні, лідерські та творчі характеристики учня. Вона допомагає чітко орієнтуватися в основних ознаках обдарованості й утримувати цей аспект педагогічної діяльності в полі уваги, а також використовується під час вивчення динаміки інтелектуального розвитку учнів на тренінгових заняттях.

На основі психологічного аналізу вчителям розробляються рекомендації для роботи з творчими, здібними учнями.

З метою психологічної підтримки здібних та ОД великий об’єм уваги психологічною службою спрямований на підтримку та розвиток виявлених здібностей, а це: консультації, розвиваючі ігри, кінолекторії.

При вивченні рівня пізнавальної активності учнів, дослідженні рівня розвитку загального інтелекту, невербальних здібностей можна використовувати наступні методики:

 

Анкета вивчення мотивів навчальної діяльності

 

Цю анкету розроблено Б. К. Пашнєвим. Анкета дозволяє виявити ставлення учня до восьми основних мотивів навчальної діяльності методом парного відбору. Анкета складається з 28 пунктів, кожний з яких містить пару тверджень, що відображають два з восьми мотивів навчальної діяльності. Анкету сконструйовано таким чином, що дозволяє зіставити між собою вісім основних мотивів навчальної діяльності та виявити ті з них, яким найбільше та найменше віддається перевага.

Мотиви в анкеті позначено літерами алфавіту:

А – зовнішнього примушення, уникнення покарання;

Б – соціально орієнтований обов'язку й відповідальності;

В – пізнавальний;

Г – престижу;

Д – матеріального благополуччя;

Е – отримання інформації;

Ж – досягнення успіху;

З – орієнтації на соціально залежну поведінку.

Опитувальник вивчення рівня пізнавальної активності учнів.

Цей опитувальник розроблено Б. К. Пашнєвим. Опитувальник дозволяє визначити рівень пізнавальної активності учня і порівняти його з нормативними показниками для різних вікових груп. Пізнавальна та розумова активність лежать в основі будь-якої навчальної діяльності школяра на всіх вікових етапах його розвитку. Пізнавальна активність – це міра розумового зусилля, що спрямована на задоволення пізнавального інтересу, й містить у собі:

швидкість психічних процесів;

легкість пробудження активності;

напруженість;

потребу в розумових зусиллях і враженнях;

наполегливість у засвоєнні нового матеріалу і низку інших показників.

Опитувальник складається з 52 питань, з яких 42 спрямовані на вивчення пізнавальної активності, а 10 – на дослідження щирості або соціальної бажаності відповідей. Існують показники норми для учнів віком від 9 до 17 років, окремо для хлопчиків і дівчаток.

Опитувальник особистісної схильності до творчості Г. Девіса.

Опитувальник призначений для виявлення схильності до творчої поведінки у повсякденному житті. Особистісні ознаки креативності містять в собі цікавість, самодостатність, відчуття гармонії, краси, альтруїзм, прагнення до ризику, прийняття безладу, потребу в активності тощо. Опитувальник містить 21 запитання, з допомогою яких діагностують креативність як особистісну властивість. Автором було відредаговано текст опитувальника і визначено норми для дітей у віці 12-17 років.

Шкала прогресивних матриць Дж. Равена.

Тест Равена широко використовується в психологічній практиці для дослідження рівня розвитку загального інтелекту і невербальних здібностей, незалежних від впливу культури, у вигляді показника IQ. Тест передбачає 60 завдань, які складаються з матриць прямокутної форми, що містять в собі різні фігури, а також сукупності фігур, згруповані таким чином, що вони складають логічне ціле, елементи якого розташовано згідно з певною закономірністю і певними правилами. Кожній матриці бракує однієї частини, яку випробуваний повинен знайти. Тест починається з простих завдань, які поступово ускладнюються. Таким чином реалізується принцип «прогресивності». Існують показники норми для дітей різного віку.

 

 

Тест призначено для виявлення творчих здібностей дітей у віці від 6 до 18 років. Креативність (творчі здібності) визначалася автором як чутливість до проблем, дефіциту знань, їх дисгармонії. Креативність – це природний процес, який породжує потребу зняти невизначеність або незавершеність, яка надає дитині можливість виявити свої здібності до творчості. Короткий варіант складається з 10 незавершених малюнків, які випробуваному пропонується завершити. Головними показниками виступають обчислювані коефіцієнти оригінальності та гнучкості мислення. Існують показники норми для різного віку. Виявлення обдарованості залежить від багатьох чинників, тому необхідно використовувані всі можливі джерела інформації про дитину. Тільки після зіставлення інформації, отриманої з різних джерел, можна робити висновки. Вивчення обдарованості дітей є важливим як для педагогів, так і для батьків. Створення програми пошуку обдарованих дітей насамперед викликане необхідністю посилення уваги до проблем особистості, тим більше – особистості обдарованої і талановитої. Отже, потрібно створити таку систему навчально-виховного процесу, у якій учень, як унікальна й неповторна особистість, стає активним суб'єктом навчання.