Діалогічний принцип у діяльності психологічної служби

Ідея діалогічного підходу є однією з найбільш універсальних і перспективних у розвитку соціальної, культурної та морально-духовної дійсності. Принципи й механізми діалогу – це основа соціальних та міжлюдських відносин взаєморозуміння і взаємоповаги, співпраці й взаємодопомоги, співчуття і співпереживання. Виходячи з цього, значення дослідження діалогічного принципу організації діяльності психологічної служби зумовлене глибоким гуманітарно-онтологічним і широким соціально-культурним й психолого-педагогічним змістом ідеї, принципів і механізмів діалогу, які актуалізують значні потенціали розвитку й формування особистості та відкривають перспективи оптимізації спілкування й гармонізації міжособистісних стосунків. 

Теоретичний аналіз наукової літератури та психологічної практики свідчить про те, що в сучасній науці є загальне розуміння глибини й масштабності проблем діалогічного принципу діяльності, а також фундаментального значення парадигми діалогу для психологічної науки та практики. Дослідники психології діалогу усвідомлюють гуманітарно-культурний зміст і особистісно-духовну природу діалогу, багатогранність його феноменів і проявів та необхідність міждисциплінарного підходу у вивченні його психологічних і психо-терапевтичних форм і закономірностей. 

Водночас, сучасні психологічні дослідження щодо діалогічного підходу недостатньо повно і системно розкривають його екзистенційно-онтологічний та інтерcуб’єктно- феноменологічний зміст, науково-концептуальні перспективи і методико-конструктивні потенціали. Недостатнім є також розуміння того, що науково-теоретичне вивчення та практико-прикладне використання принципів діалогічного підходу до організації діяльності психологічної служби потребують розвитку конкретної методології.